Розділ «Два світи»

Пам’ятаю, повертаємось після прогулянки, а в коридорі стоїть група з «чорної хати» — двадцятки. Нас розділяє п’ять кроків, у мого гульщика аж руки затрусилися, ключем ніяк в замок не потрапить.

Попереду зеків стоїть дєд, один в один схожий на авторитета з фільму «Холодне літо 53-го». Наколка Сталіна-Лєніна, сім церковних куполів показують сім ходок, примружені вовчі очі — фактурний персонаж. І от він кидає мені:

— Міністр, бля?

— Так, — кажу, — міністр.

— Нехерово, — каже дід. І після паузи: — Ладно, міністр, нє сци. Смотрящій вєлєл передать: ти нам западла нє дєлал, у нас к тєбє претензій нєту.

Ну де б я змовчав?

— А ти — авторитет? — питаю.

— Ага, — каже дід.

— Теж нехіло, — кажу. І після відповідної паузи додаю: — Ладно, авторитет, не сци. Передай смотрящему, що в мене до вас теж претензій нема.

Тут якраз гульщик осилив останній замок і вштовхнув мене в камеру. З переляку й сам туди вскочив, розпереживався. Ледь заспокоїв його.

Взагалі, дід був правий. Бєзпрєдєлом проти злочинців ми не займалися. Підкидання пістолетів і наркоти при мені було заборонено. Було оголошено війну катуванням. Ніколи не забуду биту із засохлою кров’ю, змішаною з волоссям, вилучену 2005-го з кабінету убозівця. Напис на биті міг би служити гаслом дореволюційного МВС, яке я прийняв: «Битие определяет сознание».

Я й мої зами наполягали на іншому: перемогти злочинця треба інтелектуально. Не руками, а головою. Багатьом це не подобалось. Продовжували своє. Ми створили спеціальні моніторингові групи з числа правозахисників, вони мали право доступу до всіх міліцейських приміщень. За катування розформовував цілі підрозділи. Виявлених мєнтів-садистів нещадно звільняли і передавали для покарання в прокуратуру.

Останній випадок запам’ятався найбільше: в ході розкриття крадіжки комп’ютера два нелюди у формі вибивали покази в жінок. Катували плоскогубцями за груди. Дізнався про це з листа, направив перевірку. Знайшли в кабінеті ці плоскогубці, на них — сліди шкіри. Матеріали про катування передав у прокуратуру. Справа тягнулася аж до мого звільнення, потім їх поновили як жертв помаранчевих чисток, вони подали на мене позов про захист честі і гідності на півмільйона гривень.

Чесне слово, у багатьох кримінальних авторитетів тієї честі більше, ніж у перевертнів у формі.