Розділ «Лазня»

В тюрмі багато простих подій та дрібниць з нормального життя перетворюються на цілу подію. Тобою ніхто не займається, лише щодня виводять на прогулянку — з одного кам’яного мішка в інший, різноманітності жодної.

А тут, наприклад, тебе ведуть до лазні у вівторок. Але вже у суботу ти починаєш до цього готуватись, думати, що це буде за миття, як воно пройде, що ти з собою візьмеш… А потім може раптом щезнути вода, або тебе викличуть на допит. І це знову подія! Навіть дві — скасовується лазня, немає води і допит.

Лазня відбувається раз на тиждень. І це дійсно ціла подія. На нашому поверсі спеціально для мене виділили душову кабіну, якою раніше користувався персонал тюрми. Нічого особливого — дві труби, без змішувача, чисто. Єдина проблема була в тому, що взимку гаряча вода на наш третій поверх не доходила. Тому літом було відносно класно, а зимою ми просились у загальну лазню на нульовому напівпідвальному поверсі.

А там була вже велика лазня, чоловік на двадцять-сорок. Береш з собою рушника, білизну, мило, шампунь. І обов’язково — газетку. Справа в тому, що в лазні миються різні люди — і туберкульозні, і гепатитні, і СНІДоносні — тож, щоб уникнути контакту, ти маєш підстелити газетку, і на неї покласти свої речі. А коли помився, маєш на ту ж газетку сісти.

А сама лазня, як у райцентрі — нічого особливого. Кайф був у тому, що там дуже гаряча вода. Інколи, правда, милися й холодною, але терпіли вже, як є. Там радує будь-яка подія на тлі повного вакууму. Наприклад, в камері завелося мишеня. О! Це ж подія. Миколайович бігає, ганяє мишку, а ми заспокоюємо. Потім почали її годувати, і я згадував про Тома Сойєра, який дресирував щура. Взагалі, там коридорами топають дорослі такі щури, розміром з маленького кота. У дверях камери були невеликі щілини, розміром з палець, для малого щуреняти цього достатньо. Воно бігало по камері, пару разів уночі пройшлося по обличчю… неприємно, чесно кажучи. Але навіть це дає відчуття, що життя триває!

У тюрмі ті речі, про які ми на волі взагалі не думаємо, там перетворюються у важливі події, дуже дивні думки приходять в голову, там мало подій і розум чіпляється до всього.

Гуляєш по дворику, іде сніг. Згадуєш іще зі школи, що всі сніжинки різні. Як і люди. Але нас чомусь всіх формують під одну гребінку.

Або чай. Я люблю заварку не в пакетиках — там труха, а справжню заварку, листову. Це, до речі, дешевше виходить — якщо пити гарний, якісний чай, дрібочки вистачає на хороший великий чайничок. А у мене там був літровий бак. За день випиваєш два таких баки. І от кидаєш у цей бак дрібку чаю, вона осідає на дно, а потім деякі чаїнки починають підніматися на саму гору. А ти ж філософствуєш з кожної дрібниці. І я весь час споглядав, як чайні листочки крутяться усі, падають, але потім все одно знаходяться ті, котрі йдуть проти течії та законів фізики, і піднімаються нагору. Непокірна меншість завжди робить по-своєму.