Розділ «Голодування»

По обидва боки колючого дроту. У записі Мустафи Найєма

Від самого початку я десь відсотків на десять припускав собі, що вся ця справа — страшилка. Я так думав, бо в ухвалі суду про моє затримання була лише одна причина — я не ознайомився з матеріалами справи. І я сподівався, що як ми з адвокатами юридично все закінчимо, то вони змушені будуть визнати закон. Матеріали справи мені не несли місяць. А коли я їх отримав, ознайомився доволі швидко — часу ж в камері багато, — розписався, і думав, що все, юридичної зачіпки, щоб мене не звільнити, в них уже немає.

При цьому я не сподівався потрапити додому. Бо розумів, що навіть як суд мене випустить — мовляв, дочитав, хай іде, — то у дверях мене чекатимуть із новою справою, і я знову поїду в СІЗО. Це називається «ланцюжком» — коли одна справа розвалюється, але на виході готова вже інша.

Але я розраховував, що скасування першого абсурду стало б початком перемог. Та ці ілюзії швидко розтанули: суд — навіть не змінюючи формулювання! — ухвалює рішення «продовжити утримання під вартою». Я кажу: «Так, секундочку, пропала ж визначена попереднім судом причина!».

Ніякої реакції — посадити і все. За невизнання своєї провини. Ну, хай би вже придумали щось інше. Врешті-решт, якийсь дільничний міг написати, що в нього від агента є інформація про план втечі Луценка. Маячня, але це хоча б на голову налазить. Але коли тобі в очі кажуть: ти або визнаєш придуману ГПУ провину, або йди посидь ще шість місяців, — це просто виносить мозок. І от що вдіяти проти цього?

Мене відвезли в СІЗО. Спати не міг цілу ніч, крутився, сідав на ліжко. Мозок просто палав від усвідомлення безсилля. Ну й відчуття, що зараз просто поїде дах. Бо одна справа, коли ти програєш, а інша, коли ти опиняєшся перед «беспрєдєлом». Ти просто безсилий. Ти — ніхто. І мусиш з цим змиритися. Я? Хрін вам!

Тоді я й вирішив протестувати фізично: оголосити голодування. Трішки заспокоївся, почав усе продумувати. Я знав, що від голодуючого обов’язково відселяють усіх, хто з ним живе. Це означало, що Миколайович і цей меншенький могли опинитись де завгодно. Розумів, що мене залишать тут — бо цю камеру готували для мене, а їх поженуть у двадцятки, в сороківки, з зеками в «червоних хатах». А я їм дуже цього не бажав. Достатньо тільки уявити камеру на сорок чоловік з одним очком унітаза — і все стає на свої місця.

І я собі придумав, що можна знайти компроміс — я почну голодування, а вони залишаться зі мною. Я розумів, що на п’ятий-шостий день стовідсотково опинюсь у санчастині, але там я вже буду сам, і хлопців не чіпатимуть.

Ну, я так і зробив. Прокинувся зранку, написав заяву, що оголошую протест, відмовляюся від прийому їжі і прошу врахувати, що буду пити чай без цукру і каву з цукром (бо я дійсно так п’ю). Отака дурня, я собі так придумав, і що тоді нікого не відселятимуть.

Написав, значить, віддав черговому. Десь півдня ніякої реакції. Потім прибігла спершу «зеленка», і каже: «Юрий Витальевич, ну зачем вам это надо? Вы понимаете, что это очень серьезно?». Кажу: «Я прийняв рішення, його не зміню». Викликали до начальника тюрми. Він вважав, що буде більш переконливим: «Юрий Витальевич, я вам не враг. Но вы никому ничего не докажете, а удар по здоровью будет очень сильный. Ну и вы же понимаете, что мы должны будем принять меры, от которых вам будет куда менее комфортно, чем сейчас. Давайте так — мы ваше заявление пока никуда передавать не будем, а вы подумайте сутки, посоветуйтесь с женой».

Я його вислухав, і кажу: «Послухайте, мене комфорт не гребе ні грама, і ви, як керівник, це вже давно мали б зрозуміти. Я рішення прийняв, вимагаю припинити безпрєдєл». Він мовчки вислухав, каже: ну добре, йдіть. Вони ще день покрутились, викликали моїх співкамерників, поперепитували, чи дійсно я нічого не їм. Останнім аргументом мала стати Ірина. Вони спробували обробити її, щоб вона вмовила мене.

Прийшла Іра. Теж мовчки вислухала моє рішення, але вмовляти навіть не намагалася, погодилась, що інших аргументів в нас не залишилось. І все, процес став незворотнім.

Хлопців моїх в той же день відселили. З камери забрали все, включно з чаєм, кавою, цукром, мінералкою — абсолютно все.

На другий день принесли ознайомитися з інструкцією, що керівництво має право і обов’язок примусового годування. Я підписав усе, що вони хотіли. Прийшов заступник начальника і доктор — мудрий такий луганчанин Сергій, дуже мені сподобався. Принесли суміш для примусового годування, дали прочитати її склад, показали постанову про її застосування.

І пам’ятаю, як заступник начальника так лагідно каже: «Ну, у нас же нет этого зуборазжимателя». А доктор каже, дивлячись на мене: «Да всё у нас есть, если надо. И зуборазжиматель, и всё остальное. Но лучше до этого не доводить». Я мовчу, звісно. А заступник начальника простягає мені цю суміш. Воняє страшно! Її роблять із перемеленого м’яса з молочними продуктами. Ну, я в старих добрих традиціях дякую і посилаю його нах.

Пішли, приходять на другий день. Він каже, що ось ми будемо писати, що ви відмовляєтесь, але ну от давайте, щоб ми вам не вставляли в горло трубок всяких, випийте п’ятдесят грамів. Каже: «Юрий Витальевич, вот вчера он вонючий был, мы тут эту вонь убрали, здесь две ложки меда, для вас я лично из своей банки налил. Вот оно очень помогает». Кажу: «Не буду». — «Ну вы понимаете, мы после этого вас вот должны реально связать, и все остальное. Но нам очень неудобно, кому оно надо? Ну, вот вы выпейте, а мы напишем, что мы вас принудительно кормим, пойдет?» — «Точно?» — «Точно». Кажу: «Ну добре, давайте свій стакан, ви його тримайте, а я ковтну — фіг з ним». До речі, я йому потім був страшенно за це вдячний — мед дійсно полегшив мені вхід у голодування.

А наступного дня бачу: в журналі написано, що я добровільно випив стакан. Викликаю замначальника, кажу: «Все, більше кіна не буде. Хочете — в’яжіть, вставляйте що хочете, але ніяких перемовин більше не буде». — «Ну, Юрий Витальевич, этот шланг, он же раздерет вам весь желудок, давайте по-доброму». Кажу: «Переговори закінчено».

Першого дня дуже хотілося їсти, на другий хотілося, на третій — уже менше, потім я вже дізнався, що третій переломний. Спочатку менш, а надвечір — страшенно. Спазми хапали і таке інше.

На сьомий день перевезли в санчастину. Я нарешті побачив, де сидів Колесніков усі ті свої чотири місяці. Велике приміщення, метрів з п’ятнадцять, дуже світле, стіл для харчування, унітаз як для людей, тепла вода, стільці справжні, нормальні ліжка. Хоч я на той момент цього всього вже не міг уповні оцінити, мені вже все було байдуже і потроху паморочилась голова. А навколо бігають санітарочки, увесь час ахають — дівчата ж молоді, співчувають. Я їм за це анекдоти травлю, жартую з усіх сил. «Тяжело в лечении, — кажу, — легко в гробу. Все нормально». Якось прийшла одна, каже: «Ну вже десятий день, навіщо ви так, все ж може погано скінчитися, розумієте?!» Я кажу: «Так, але ж на могилці плюс великий! Так що все нормально, все в позитиві».

Пам’ятаю, читав Йосифа Бродського «Венецианские стансы». За вікном травнева злива, в сусідній камері виє в ломці наркоман. І я періодично провалююсь без свідомості. Це десь п’ятнадцятий день.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «По обидва боки колючого дроту. У записі Мустафи Найєма» автора Юрій Луценко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голодування“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Перші сигнали

  • Арешт

  • Тюрма

  • Камера

  • Прогулянки

  • Хабарі

  • Звинувачення

  • Міліція

  • Шмон

  • Стрижка

  • Два світи

  • МВС: знайомство

  • Мова

  • «S.О.S. (врятуйте наші душі)»

  • Посилки

  • Рінат Ахметов

  • Побачення з Іриною

  • Дворик, Корнійчук

  • Лампочка

  • Ірина

  • Баганець

  • Сини

  • Новий рік

  • Бокси

  • Сашко-ворован

  • На ланцюгу

  • День міліції

  • Голодування
  • Шок

  • Карпачова

  • Нова камера

  • Портрет Януковича

  • Літо в тюрмі

  • Тимошенко — Янукович — Ющенко

  • ДТП

  • Кава Чорновола

  • Грузини на виборах

  • Митрополит

  • Черновецький

  • Вирок

  • Лист Міхніка

  • Тюремний «кутюр»

  • Розстрільна кімната

  • Сонячний годинник

  • Янукович

  • Кредо віри (стаття до Дня Незалежності 2012 року)

  • Зустріч з Тимошенко

  • Останнє слово (виступ у Печерському райсуді 16.02.2012)

  • Дід Іван

  • Клітка

  • Різдво

  • Лутковська

  • Москаль

  • Лазня

  • Депресія

  • Помста

  • Звільнення Миколайовича

  • Етап

  • Колонія

  • Правила клізми

  • Армія

  • Виробництво

  • З ким сидів

  • Дзвінки

  • Диски, книги, журнали

  • Дати бій мафії (виступ у Вищому суді)

  • Не пустили Ірину

  • Іру не пустили-2

  • Політика для конвою

  • Макаренко

  • Мама-тато

  • Побачення

  • Музика

  • Протасов

  • Ікона

  • Могильов

  • Діагноз (виступ у Вищому суді)

  • Помилування

  • План нової країни (виступ в Апеляційному суді)

  • Звільнення

  • Мустафа Найєм Замість післямови

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи