Я сидів у майстерні і читав свою 307 книжку С. Волкова «Диалоги с Бродским». Читання в цьому, вільному після 18-ої години, приміщенні було моїм привілеєм. По-перше, я там був сам, а в тюрмі це велика рідкість. По-друге, там єдине місце без всюдисущого радіошансону і телементів. В стіну загуркотіли кулаками — хлопці кликали до телевізора. Новина справді була серйозна — омбудсмен Лутковська звернулася до комісії з помилування при Президенті у справі Луценка. Стало ясно, що фініш близько. Після голодування моя справа стала дуже голосною і в Україні, і в Європі. Зусилля зарубіжних і наших політиків привели до готовності Януковича здати їм політв’язня № 2. Чому? Бо Янукович вів велику гру з Путіним і ЄС. Звільнення Луценка робило Угоду про Асоціацію політично можливою для Заходу. Цим і шантажував Янукович Росію, виторговуючи собі мільярдні відкати і наступне президентство в обмін на приєднання до Митного Союзу.
Через пару годин у наш барак з’явилося все начальство колонії.
— Везуть Указ, збирайтеся!
— От як привезуть, тоді й прийдете, — кажу. — Не заважайте читати.
Де там. Вони ледь не самі зібрали манатки. Взагалі, речі з тюрми не прийнято забирати на волю — погана прикмета. Тож я взяв лише пам’ятні речі — алюмінієву кружку, іконку, щоденники і недочитані книжки. Попрощалися з хлопцями. Пішов.
У кабінеті начальника підписав купу паперів. Зокрема, що відмовляюся від зароблених 17 гривень і прошу на них купити туалетного паперу для адміністрації. Ну, бо як без жартів?
Потім приїхали мої. Брат заніс цивільний одяг, Володя Філенко передав вишиванку — свято ж таки!
Як виходив, побачив, що начальник колонії тихцем перехрестився. От для нього цей день справді був Благовіщенням. Спекався нарешті.
Виходячи, відчув, що зробив усе, що міг. Вижив і залишився самим собою. На волі перш за все поцілував Іру, обняв синів, привітав друзів. Журналістам пообіцяв політичні зміни вже за півроку.
«Я вийшов з малої тюрми у велику, і не заспокоюся, поки не проб’ю стіни всеукраїнської в’язниці».
Наближалася Революція Гідності.
Мустафа Найєм Замість післямови
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «По обидва боки колючого дроту. У записі Мустафи Найєма» автора Юрій Луценко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Звільнення“ на сторінці 1. Приємного читання.