Розділ «Портрет Януковича»

Ірина часто приносила роздруківки з Інтернету. І якось принесла фото-жарт. Нормальний, офіційний портрет Януковича, а під ним підпис:

«Широка страна моя родная,

Много в ней лесов, полей и рек.

Я другой такой страны не знаю,

Президент которой бывший зек».

Я ще жартував, що це принесли, аби я не забував, що ми з Януковичем колеги, і я зараз просто здаю президентський мінімум. Мені жарт сподобався, і я його повісив собі в камері. І ніхто з персоналу не помічає — погляд вже замулився тими офіційними портретами, ніхто не звертає увагу.

Коли перекинули в «єврохату», я той портрет забрав з собою. А тут повертаюсь із зустрічі з Крамером і розумію, що в камері був шмон. Ну, який шмон — вони хотіли прикрасити кімнату для високих гостей: на столі з’явилась вазочка, а в ній — яблучка, грушки, сливи. Я офігів, думав пап’є-маше. Помацав — ні, справжні. Поруч вазони з якоюсь такою буйною рослинністю, серветочки і так далі. Але дивлюсь, а портрет Януковича зі стіни прибрали! Я посміявся, потім розізлився і написав заяву на ім’я начальника СІЗО: «Заявляю радикальний протест проти викрадення в мене портрета президента, який своїм власним життєвим шляхом надихає мене на політичну перспективу. Вважаю це порушенням моїх прав, позаяк заборона володіння портретом президента нічим не передбачена. У зв’язку з цим вимагаю в триденний термін повернути Віктора Федоровича Януковича в камеру».

Підписав і передав через внутрішню пошту. А дівчата ж не помічають, хто там що передає — в СІЗО п’ять тисяч затриманих — забрали й понесли. Це було 30 березня. На другий день, 1 квітня, приходить перший зам тюрми і каже:

— Що хочеш проси! Готовий стакан водки принести, тільки відклич заяву.

— Та ні, — кажу, — я вже якось давно відвик від спиртного. Пишіть відповідь або порвіть.

— Не можу! Мене ж знімуть, там же ж картку вже виставили. Тепер треба не просто його порвати, а ще й написати якусь заяву про Януковича, але таку, щоб нікого не образити.

Виявилось, що дівчата, не читаючи тексту заяви, виставили карточку і присвоїли їй номер. А це вже офіційний документ, його копія передається в прокуратуру і на нього має бути офіційна відповідь. Кажу: ну от і добре, кіна не буде: я написав, а ви там приймайте рішення.

— А ти розумієш, що це ж мені йти в прокуратуру на нараду. Що з цим робити?

— Вступай у Самооборону.

— Нащо?

— Гірше вже не буде. А так хоч сидітимеш як політичний, сміюся з нього.

Але потім пом’якшав, розумію, що це просто виконавці, і їх точно можуть познімати. Підписав заяву, що претензій за викрадення фотографії Віктора Януковича з камери не маю.

Через деякий час його таки зняли. Він прийшов до мене прощатися і каже: «Ти знаєш, я в тюрмі працював більше двадцяти років. Сьогодні йду і з собою забираю фотографію з першого дня, коли я прийшов молодий і юний. І ось цю твою заяву. Такого веселого в’язня за всі ці 20 років не бачив!»