Розділ «Сашко-ворован»

Дуже запам’ятався один хлопець з Луганська. Сашком його звали. В перший день представився і каже: «У меня, Юрий Витальевич, уже двадцать три года отсидки (це він з дитячою колонією разом рахує) —…я уже опытный. Но вы скажите, как же это Янык, сука, нас всех бросил? Он вроде бы и наш, но кинул же! И вообще, вот я в последнее время во Львове воровал — так это же совсем другое дело! Это же Европа, блин, есть что брать. Правда, менты львовские, суки, когда берут, если не попросить воды по-украински, то не принесут». Я кажу: «А тобі що, важко по-українськи?..». — «Но я же из Луганска! Они же мне должны скидку сделать. Тем более я же хороший ворован, я за Европу!».

В інший день якось сідаю в автозак, і він такий, на всю тюрму кричить: «Вот Юрий Витальевич, уполномочен от «хаты» у вас спросить: Королевская — действительно фуфло, или нам так кажется?» Я кажу: «Фуфло». — «Вот блядь! А косячит же под Юльку как, а! От сука — ты понимаешь? А мы так и чувствовали!». Ну і всі сміються.

Вже пізніше, коли ми з ним роззнайомились, він якось підсів і каже: «Я вот скоро выхожу, и вы скажите, где же мне работать, посоветуйте?» Я йому сказав як є, кажу: тебе з твоєю біографією ні в Києві, ні у Львові нікуди на роботу не візьмуть. Тому їдь у Полтавську область, бери закинуту хату, бери землю, знайди дівку, зроби сім’ю і почни все спочатку, в тебе вийде. Він довго думав, потім каже: «Вы Юрий Витальевич, жизни не знаєте. Это же просто так хату даже заброшенную взять не дадут. Попросят бабло — сначала сельсовет, потом каждый месяц участковый. А если ты ему откатывать не будешь, он на тебя повесит всех собак на селе. А я где эти деньги возьму? На земле столько не заработаешь, надо, значит, опять что-то воровать».

Були смішні випадки. Один хлопець весь час ловив мене і скаржився: «Витальевич, меня ж ни за что посадили! Я просто зашел в магазин, забрал стереосистему, а они говорят — кража с проникновением. А магазин же был открыт, я ж никуда не проникал».

Ще одне чудо було — Міша, на всю тюрму оголосило себе дружбаном Луценка. Він трішки такий не в собі був. Якось їдемо в автозаці, а мене питають: «Юрій Віталійович, оце в нашій хаті є хлопець Міша, каже, що ви йому дублянку подарували, це правда?» Кажу: «Яку ще дублянку?!»

«Ну, вот ему передали дубленку, говорит, что это от вас. Вот нас и просили в «хате» спросить: так он что, серьезно в авторитете, или нет?». Я в повному ауті, кажу: «Побачу — вб’ю». Наступного разу зустрічаю Мішу, питаю: «Що це за історія — ти дійсно таке розповідаєш чи на тебе наговорюють?» А він так притих, каже: «Да нет, Юрий Витальевич, не наговаривают. Но вы же понимаете, мне тяжело выживать, я же мелкий, а вам что — жалко авторитетом поделиться?!» От фармазон!

Хоча були й серйозні люди, досвідчені. Їхав часто з нами банкір, який весь час розповідав про махінації у банку «Україна» за часів Віктора Ющенка, про механізми рефінансування Нацбанку.

Разом з ним був інший банкір. Каже: «Мене затримали, я дав покази на Юру Єнакіївського. Потім влада помінялася, сказали, що треба покази поміняти — дати на Шепелєва. Пройшов іще час, виявилось, що це одне й те саме. І обидва мені казали, що мене грохнуть. А вони всі ті ж самі, і після зміни влади — знову при владі. То я вже вирішив тут залишитись, тут так спокійно, безпечно!».