Розділ «Грузини на виборах»

На президентських виборах 2010 року нам вперше вдалося інвентаризувати усіх виборців по всій країні, вичистивши мертві душі. Звіряла списки міліція. Ми знаходили будинки, вулиці і навіть цілі квартали, яких насправді не існувало. Три чверті мертвих душ було знайдено на Південному Сході. В сумі десь близько мільйона виборців — на виборах це щонайменше 3 %.

Але ми розуміли, що голка життя Кощія лежить у яйці перерахунку явки Донецької області. Хто встановить справжню явку в Донецькій області, — той зможе забезпечити чесний результат виборів. Звісно, мені можуть закинути, що є і франківські заробітчани, але коливання явки у десять відсотків у Івано-Франківську непорівнянне із тридцятивідсотковим відхиленням у Донецькій області, де проживає десята частина голосуючого населення. Команда Януковича це розуміла, тому дані по явці у Донецькій області на всіх виборах здають останніми, підганяють залежно від результатів по всій країні. Умовно кажучи, якщо вони бачать, що не вистачає десяти відсотків, вони показують явку вісімдесят; якщо п’ятнадцяти — отже, явка буде вісімдесят дев’ять.

Єдиний шлях боротьби із цим — якісна робота комісій та спостерігачів. Але у 2007 році ми це вже проходили. Привозили галицьких спостерігачів, їх били. Виставляли місцевих членів комісій — купують або б’ють. Що робити? Ми придумали інший шлях — поставити іноземного спостерігача, якого бити вже якось стрьомно, це інший розголос. Всього в Донецькій області майже чотири тисячі дільниць, найбільш густонаселених — приблизно тисяча, значить потрібна тисяча спостерігачів. Але де їх стільки взяти? Ні з Польщі, ні з Канади стільки не привезеш. І я придумав привезти їх з Грузії. Передзвонив своєму колезі Вано Мерабішвілі, він каже: спостерігачів у нас стількох немає, але теоретично необхідними знаннями володіють наші співробітники, і тисячу поліцейських я знайти зможу. Треба тільки узгодити з Міхо. Спитали у Міхо, він дав згоду, щоб поїхали спостерігачі від країни-члена ОБСЄ. Єдине, Міхо просив, щоб було особисте прохання від самої Тимошенко.

Через деякий час Вано приїхав у Київ на святкування дня міліції — того самого, за яке мене потім посадили. Саме там, після концерту в палаці «Україна» я підвів Вано до Юлі, й вони узгодили приїзд спостерігачів. За декілька днів до виборів в аеропорту Донецька приземляється грузинський літак, а звідти виходять декілька сотень чоловіків у цивільному зі, скажімо так, дуже специфічними обличчями й табличками ОБСЄ. Які бувають поліцейські у Грузії, уявляєш, м’яко кажучи, неписані красені. Щоб було зрозуміло — ми їм не платили жодної копійки, вони дійсно приїхали за мандатом ОБСЄ, і самі сплачували всі витрати. Але тут, у Донецьку, почалась істерика: «они будут насиловать наших детей», «они приехали поджигать наши дома», «это начало переворота»… З одного боку, я їх розумію — чужі на нашій території, але якщо у вас все нормально і немає жодних фальсифікацій — то хай собі спостерігають, гірше ж не буде. Ніхто вам не заважає привозити у західні регіони своїх спостерігачів з Білорусі або Росії! В чому проблема? Але вночі мені подзвонив Міхо і каже: «Я только что получил звонок от вашего президента, который сказал, что или я забираю наблюдателей, или он поднимет скандал в ОБСЕ, потому что он их не приглашал». Я кажу: «Міха, послухай, але ж ніде не написано, що має обов’язково бути підпис Ющенка під запрошенням спостерігачів від ОБСЄ». Він не став навіть слухати, каже: «Знаєте что, разберитесь между собой». І наступного дня вони поїхали. В другому колі підтримка Януковича в Донецькій області зросла з 76 до 90 %.