Розділ «З ким сидів»

Сидів я зі звичайними працівниками міліції. Усі потрапили за ґрати вже після того, як я пішов з міністерства. Один — дільничий, потрапив за перевищення повноважень: під час охорони макового поля пов’язав наркоманів, закрив їх у клітку, і це кваліфікували як перевищення. Інший — лікар, бідний, як церковна миша, працював на всіх будовах від Москви до Києва, і водночас працював лікарем у зоні. Передав хворому пакет, в якому знайшли пару грамів наркоти, отримав термін. Третій — хлопець з Миколаївської області, засуджений за вбивство з необережності. І четвертий — керівник невеличкого районного відділку, взяли його за співпрацю з наркодилерами. Але про суть справ мало хто любить говорити, тому судити можу лише за відчуттям, і мені здається, що у багатьох, хто там сидить, звинувачення як мінімум натягнуті.

Коли починаєш розбиратися, в очі кидається одна спільна риса: усі вважали, що в суді точно з’ясують, де правда, а де брехня. Я зараз кажу не про слідчих, а про міліціонерів, бо слідчі, напевно, самі такі справи шили. У пересічних оперативників, лікарів, співробітників карного розшуку, дільничних і так далі чомусь є віра, що фальсифікована справа у суді розвалиться. А вже після суду у всіх настає повна апатія і зневіра. Не тому, що вони всі вважають себе правими. Навпаки, дуже часто у розмові хлопці зізнаються, що взагалі-то кожного з них було за що засудити, тільки не за те, що їм пришили.

Але найстрашніше, що надія на виправдання щезає за лічені місяці. Ні про який виграш у європейських судах ніхто думати не хоче. Вони не хочуть спілкуватися з системою або щось їй доводити. З часом, хто швидше, хто пізніше — змиряються із вироком і думають вже тільки про амністію. Якщо ти попав — мусиш просто подумати, як залишитись живим і як раніше вискочити. І коли ти кажеш людині: «Ну, давай у Європейський суд поможу написати…», — тобі спокійно відповідають: «Немає ніякого сенсу. Порадь краще, як потрапити на УДЗ або під амністію». За весь час перебування в таборі я не зустрів жодної людини, у якої в очах була б хоч краплина віри. Жодної.