Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

Філософія родознавства

Безперечно, ці традиції цікаві й повчальні. Вони відображають певний етап історичного розвитку українського суспільства, вироблені віками традиції морального становлення особистості, гідне наслідування молодими поколіннями народної трудової етики та філософії життя.

Певні форми соціалізації поколінь історично складаються у різних народів.

У семітських народів поширений релігійно-містичний обряд відсічення крайньої плоті чоловічого статевого органа. За Книгою "Буття", звертаючись до Авраама, Бог промовив: "Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною й вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, й це буде знаком союзу між мною й вами. На восьмім дні (життя) мусить бути обрізане в вас кожне ваше хлоп'я, у ваших поколіннях; а необрізаного чоловічої статі, що його тіло на передній шкірці не обрізано, такого викорінити з його народу: він поламав мій союз" (Буття, 1991).

Згідно з давніми традиціями єврейського народу, обряд "обрізання" має не лише символічне, а передусім соціокуль-турне значення. Цей обряд — особлива форма соціалізації, свідчення того, що новонароджений хлопчик став повноцінним євреєм. Обряд здійснюється на восьмий день (обов'язково у будний) після народження хлопчика; малюка на руках тримає дід, а рабин читає молитву. Святкування відбуваються у широкому родинному колі, так само урочисто, як і весілля.

Давні греки і римляни іронічно сприймали такий обряд єврейського народу; первісне гігієнічне значення обрізання також відкидалось.

Доступ у общину громадян через народження в античних державах обмежувався вільнонародженими хлопчиками, оскільки жінки і невільні люди не були юридично самостійними. Громадянська правоздатність наставала після досягнення повноліття, відповідно до встановленого віку: 14—16 років — у грецьких державах, 14 років — у Римській імперії. Отримання повних громадянських прав супроводжувала урочиста церемонія оголошення повноліття і занесення до списку громадян. Час проведення такої церемонії залежав від волі батька чи опікуна. Однак передбачався певний віковий період: у грецьких державах — від 17 до виповнення 20 років, у республіканському Римі — досягнення 17 років, у Римській імперії — між 15-м роком і досягненням 16-тирічного віку.

Останнім часом у різних країнах поширюються свята, які набули міжнародного визнання, зокрема День Матері. Вперше його відсвяткувала 10 травня 1908 р. Анна Джервіс (Філадельфія), котра втратила матір. Президент Америки Вудро Вілсон 1914 р. ухвалив постанову Конгресу, за якою День Матері проголошувався Святом Матері. Щорічним днем святкування визначено другу неділю травня. Символом Свята Матері вважаються червоні та білі гвоздики.

Свято Матері поширилося в Європі. Союзом Українок 1929 р. ініційовано перше його відзначення у Галичині. Згодом Свято Матері поширилося в усій Україні (Сапеляк, 1995).

У Великій Британії понад три століття існує родинне свято — Материнська неділя (Mothering Sunday), яке відзначається у четверту неділю посту (Хімуніна, 1975). Цього дня дорослі сини і дочки, котрі мешкають окремо, повертаються до матерів з подарунками. Витоки такого свята сягають XVII ст., коли служниці, учні, помічники майстрів отримували вихідний, щоб відвідати батьків. Вони збирали букети польових квітів і купляли кекс, який відтоді вважається традиційним подарунком у Материнську неділю.

В Англії такий кекс (англ. cakeg — тістечка) має назву "сімнелл кекс" (лат. вітіїа — борошно вищого ґатунку). Побутує також жартівливе пояснення цієї назви, коли пекар Симон і його дружина Неллі довго не могли дійти згоди стосовно того, як потрібно готувати кекс: варити чи випікати; він вважав — варити, а вона — випікати. Щоб не посваритися, вони вирішили поєднати обидві версії, а саме: Сім + Нелл = Сімнелл, Інколи Материнську неділю відзначають і як День Матері, подібно до свята, поширеного у США.

День материнства і краси у Вірменії відзначається 7 квітня. У родинному житті Польщі святкують День Дитини, День Батька, День Бабусі. Такі урочистості пропагують засоби масової комунікації. Тут також поширилося міжнародне свято — День Матері (Ганська, 1986).

В останній день листопада у США традиційно святкують День подяки.

До речі, тепер у США особливу увагу звертають на моральну сутність цнотливості, виховання свідомого утримання підлітків від сексуальних зв'язків. Уряд Джорджа Буша виділяє на відповідні просвітницькі та виховні програми майже 110 млн дол.

Щорічнно в червні у Канаді, Китаї, Японії відзначається День Батька.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.
  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література