Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

Філософія родознавства

• 5. Одружені діти возять "вечерю" на перший, другий, третій день Різдва своїм батькам.

• 6. Коляда: малі діти колядують на перший день, молодь — упродовж Святого Тижня з "Березою", дорослі — під час Святих Вечорів.

• 7. Святі Вечори.

• 8. "Маланки" — Щедра Вечеря (напередодні Нового Року, Ніч).

• 9. Щедрівки.

• 10. "Василь" — Новий Рік.

• 11. Посівання-посипання; полазники; спалення "Дідуха".

• 12. Голодна Кутя.

• 13. Обхід і освячення всього господарства господарем із сином.

• 14. Водохрещі та розстріл "коляди"... (Килимник, 1993, с. 11—12; 17—19).

Перші згадки про обряд колядування на Русі вміщує "Поучення" Володимира Мономаха (XII ст.). Зазвичай в Україні колядують кілька днів (25—27 грудня), у Західних регіонах — від Свят-Вечора. Щедрують напередодні Нового року і у день св. Василя. Важливим символом різдвяних святкувань є "Звізда" — колядницька зірка, поширений мотив "нової Зірки", яка сповістила світові про появу Христа.

Провідна ідея різдвяних святкувань полягає у тому, щоб словом і ділом, магічними дійствами інсценіювати образ багатства, щастя, миру і спокою в своїм домі на весь наступний рік. Обрядове величання і поезія родинно-господарського побуту органічно пов'язані. У соціальній практиці передхристиянського періоду система магічних актів ґрунтується на гіперболізації (перебільшенні) ідеального образу добробуту і щастя родини. Це характерно для репертуару колядок і щедрівок, почасти весільних і обжинкових пісень. Давні величальні мотиви стосуються передусім великодніх свят, хоча вони властиві й для інших святочних відправ, трапез не лише господарського, а й родинно-громадського характеру. В колядках яскраво виявляються елементи поетичної вигадки. Поширені у різдвяні й новорічні свята театралізовані дійства (наприклад, водіння "кози"), величання і побажання значних здобутків не були простим поетичним перебільшенням. Вони мали глибоке магічне значення, "накликали" багатство, добро, успіх, шану на дім господаря, його родину і господарство. Первісне величання — закляття на багатство — колективною творчістю поколінь, за участю професіоналів (скоморохи, з музикою, танцями, вченими звірями), збагачувалось багатьма поетичними мотивами, взятими звідусіль.

З часом стихія колективної магічної дії християнізувалась. О. Потебня, один з основоположників психологічного методу у вітчизняному мовознавстві, у дослідженні "Обзор поетичних мотивів колядок і щедрівок" зазначив: "Хоч деякі поетичні мотиви колядок і щедрівок, між іншим, узяті з християнських легенд, не мають з початку нічого спільного з величаннями, проте й вони значною мірою підпорядковані головній меті сих пісень, а саме величанню, піднесенню особи, до котрої пісня звернена, її дому і всеї обстанови до ідеальних позицій — до значення світового (обожнення, споріднення або заприязнення з божеством), до високого соціального становища, до блиску багатства, мудрості, побожності, удатності, краси". За висновком О. Потебні, на "всіх ступенях розвитку потреба щастя й могутності вимагає задоволення бодай у мрії"; а наші предки "глибоко вірили у спроможність слова однією своєю появою створити те, що ним означаеться" (Грушевський, 1993, т.1, с. 177—178, 229—231).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).
  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література