• 5. Одружені діти возять "вечерю" на перший, другий, третій день Різдва своїм батькам.
• 6. Коляда: малі діти колядують на перший день, молодь — упродовж Святого Тижня з "Березою", дорослі — під час Святих Вечорів.
• 7. Святі Вечори.
• 8. "Маланки" — Щедра Вечеря (напередодні Нового Року, Ніч).
• 9. Щедрівки.
• 10. "Василь" — Новий Рік.
• 11. Посівання-посипання; полазники; спалення "Дідуха".
• 12. Голодна Кутя.
• 13. Обхід і освячення всього господарства господарем із сином.
• 14. Водохрещі та розстріл "коляди"... (Килимник, 1993, с. 11—12; 17—19).
Перші згадки про обряд колядування на Русі вміщує "Поучення" Володимира Мономаха (XII ст.). Зазвичай в Україні колядують кілька днів (25—27 грудня), у Західних регіонах — від Свят-Вечора. Щедрують напередодні Нового року і у день св. Василя. Важливим символом різдвяних святкувань є "Звізда" — колядницька зірка, поширений мотив "нової Зірки", яка сповістила світові про появу Христа.
Провідна ідея різдвяних святкувань полягає у тому, щоб словом і ділом, магічними дійствами інсценіювати образ багатства, щастя, миру і спокою в своїм домі на весь наступний рік. Обрядове величання і поезія родинно-господарського побуту органічно пов'язані. У соціальній практиці передхристиянського періоду система магічних актів ґрунтується на гіперболізації (перебільшенні) ідеального образу добробуту і щастя родини. Це характерно для репертуару колядок і щедрівок, почасти весільних і обжинкових пісень. Давні величальні мотиви стосуються передусім великодніх свят, хоча вони властиві й для інших святочних відправ, трапез не лише господарського, а й родинно-громадського характеру. В колядках яскраво виявляються елементи поетичної вигадки. Поширені у різдвяні й новорічні свята театралізовані дійства (наприклад, водіння "кози"), величання і побажання значних здобутків не були простим поетичним перебільшенням. Вони мали глибоке магічне значення, "накликали" багатство, добро, успіх, шану на дім господаря, його родину і господарство. Первісне величання — закляття на багатство — колективною творчістю поколінь, за участю професіоналів (скоморохи, з музикою, танцями, вченими звірями), збагачувалось багатьма поетичними мотивами, взятими звідусіль.
З часом стихія колективної магічної дії християнізувалась. О. Потебня, один з основоположників психологічного методу у вітчизняному мовознавстві, у дослідженні "Обзор поетичних мотивів колядок і щедрівок" зазначив: "Хоч деякі поетичні мотиви колядок і щедрівок, між іншим, узяті з християнських легенд, не мають з початку нічого спільного з величаннями, проте й вони значною мірою підпорядковані головній меті сих пісень, а саме величанню, піднесенню особи, до котрої пісня звернена, її дому і всеї обстанови до ідеальних позицій — до значення світового (обожнення, споріднення або заприязнення з божеством), до високого соціального становища, до блиску багатства, мудрості, побожності, удатності, краси". За висновком О. Потебні, на "всіх ступенях розвитку потреба щастя й могутності вимагає задоволення бодай у мрії"; а наші предки "глибоко вірили у спроможність слова однією своєю появою створити те, що ним означаеться" (Грушевський, 1993, т.1, с. 177—178, 229—231).
Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).“ на сторінці 2. Приємного читання.
