Анімалістичні орнаментальні мотиви.

Філософія родознавства

• хрест — символ Христа, християнської віри і церкви. Як орнаментальний мотив хрест відомий у різних культурах від часів палеоліту, виконує охоронну та релігійну функцію; хрестоподібні мотиви трапляються в античному мистецтві, орнаменті берберських прикрас, мистецтві християнських народів; містики і фольклорні джерела нерідко декорують хрест квітами та листям, трансформуючи його у такий спосіб із символу страждання у символ дерева життя — уособлення вічного життя, весняного пробудження природи, пасхального Воскресіння. На думку дослідників, деревом життя, яке росло посередині Раю, був кедр (із кедрового дерева виготовлено хрест, на якому розіп'ято Христа).

Природні орнаменти зумовлює розмаїття власне живої природи:

• морські хвилі — їх стилізація простежується від вазопису архаїчної Греції до японського мистецтва;

• сталактити — прикрашають Альгамбру в Гранаді (Іспанія), вулкан Фудзіяма в японському мистецтві;

• ореол полум'я — огортає деякі зображення Будди, небесні світила, у тому числі сонце; цей мотив відомий у мистецтві від часів Давнього Єгипту — до епохи Людовіка XIV; з останньою пов'язаний "Великий стиль" (поєднання елементів класицизму і бароко) — художній стиль "золотого віку" французького мистецтва періоду правління Людовіка XIV (1643—1715).

Флора в орнаментальних мотивах широко подана натуралістично і стилізовано. Наприклад, листок папірусу (Єгипет), лавр (Греція), акант — у грецькому й українському мистецтві (українська назва аканту — будяк).

Особливо поширені квіти: лілія (егейське мистецтво), гіацинт (розписи турецького фаянсу). В Єгипті на трикутних або подовжених виробах зображали голубий лотос, на поверхнях опуклих і широких — білу водяну лілію. Лотос в індуїзмі символізує землю, що плаває як водяна квітка на поверхні океану. Поширеним символом чистоти і доброї справи вважається лілія.

Часто зображається троянда. За найдавнішими уявленнями, троянда — квітка богині Венери, уособлення кохання і краси. В ісламі троянда символізує космічну силу. Цю квітку широко використовує готичне мистецтво. Найбільше шанує символ троянди християнська містика. Середньовічні художники часто зображали Марію, Богоматір, яка сидить у трояндовому саду. Поєднання хреста і п'ять пелюстків троянди символізують радість Воскресіння.

До надзвичайно поширених квіткових декоративних мотивів належить пальметта (франц. palmette, від palme — пальмова гілка) — орнамент у вигляді стилізованого віялоподібного листка, деталь архітектурного декору, декоративно-ужиткового мистецтва, скульптури, живопису. Пальмове дерево і пальмова галузка символізують Рай (або небесний Єрусалим). Пальма у багатьох народів — символ перемоги; у християнській іконографії — символ перемоги Христа над смертю.

У рослинних мотивах на Сході та Заході домінують зігнуті лінії, рослинні паростки і завитки, інколи стилізовані спіраллю. Прикріплені за кінці гірлянди характерні для римського мистецтва і мистецтва класицизму.

У народному мистецтві широко використовується мотив розетки. Вписані у коло розетки нагадують розкриту квітку, зображену зверху (лотос — в Індії, хризантема — в Японії) або квітку з шістьома пелюстками, що утворюються перехрещуванням дуг за допомогою циркуля.

Фрукти переважно зображуються з листям і гілкою, зокрема виноград у мистецтві християнських народів; виноградна лоза — символ Євхаристії, символ Христа і його крові, пролитої за спасіння людства.

Майстри декоративного мистецтва використовують зображення комах. Скарабей (жук) у Давньому Єгипті — уособлення творчої сили, священний символ, який приносить щастя; скарабей також пов'язувався з культом померлих. Зображення скарабея були популярними в античному мистецтві (геми, перстені-печатки, штемпелі, амулети). Метелик символізує красу буття, ніжність і вразливість (різні види мистецтва Китаю, Японії).

З декоративною метою використовуються морські й земні тварини. Дельфін символізує спасіння від морської стихії (давньогрецьке і давньоримське мистецтво, Відродження в Італії та Франції). Короп — символ мужності, стійкості, подолання перешкод і життєвих труднощів (китайське і японське мистецтво). Космічна змія в індійській міфології — символ колообігу Всесвіту або часу; змія вічності має чотири лапи (нагадування про чотири стихії), наявність крил засвідчує постійний рух енергії світу; змія і дракон, за тлумаченням філософів-містиків, символізують пізнання світу.

Використовуються анімалістичні мотиви. Наприклад, зображення лева (Давній Єгипет), бика (мистецтво Давнього Сходу), слона (буддійські країни), барана (античний Рим і доба Відродження), змії (кхмерське мистецтво). Зображуються окремі частини тіла тварин: голови бика (первісне мистецтво), лапи лева (єгипетські меблі), протоми (грецьке мистецтво), а також казкові істоти, зокрема єгипетські сфінкси, грифони і химери (грецька і римська античність, Візантія, доба Відродження), дракони, фенікс (китайське мистецтво).

Абстрактний тваринний орнамент поєднує геометричний мотив плетіння й окремі деталі зображень тварин: голови птахів і тварин, лапи, хвости, крила (західноєвропейське середньовічне мистецтво VI—XIII ст., Скандинавія, нормани, епоха Меровінгів у Франції). Такий орнамент відомий у давньоруському мистецтві, кам'яній і дерев'яній різьбі.

Аналогію абстрактного тваринного орнаменту становить тератологічний орнамент (лат. terratologium — наука, що вивчає виродливості й вади рослин, тварини і людини, грец. teras — потвора); в ширшому значенні — стиль зображення, утворений примхливим переплетінням зооморфних і рослинних мотивів. На відміну від простого "звіриного стилю", тератологічний орнамент вирізняє фантастичне поєднання тваринних і рослинних форм, зображення казкових чудовиськ, драконів тощо. Історично до тератологічного належить орнамент романського і давньоруського мистецтва XII—XIV ст.

Як сюжет орнаменту часто використовується людина у вигляді схематичного зображення, стилізовано та реалістично. Окремо зображуються очі, руки, обличчя (на основі цього мотиву поширився маскарон) та ін. Форми людського тіла інспірували створення фантастичних істот. Це кентаври і сирени (античність), путті (італ. putty, від putto — маленький хлопчик; амур), ренесансні гротески з тілами, що виростають з рослин, ангели (християнський світ).

Досягнення декоративного ефекту відбувається за допомогою певних принципів побудови орнаменту: повторювання; інверсії (зворотне розташування); чергування (розміщення мотиву горизонтально чи вертикально, чергування кольорів, світлих і темних тонів), симетрії.

Орнамент вважали необхідною, утилітарною частиною будь-якого виробу, обов'язково пов'язуючи з оздоблюваною поверхнею. Згодом, втрачаючи утилітарність, орнамент набув пріоритетного значення в естетичному оформленні поверхні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Анімалістичні орнаментальні мотиви.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.
  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література