Вітання до тих, хто споживає їжу, — "Хліб і сіль! Чай і цукор!"
Побажання жінці, котра доїла корову: "Море під коровою!" Відповідь: "Річка молока!"
Вітаючи женців, які закінчували жнива, казали: "З двома полями скошеними, а третім засіяним!"
Побажання жінці, яка місила хліб: "Споринья (удача) у квашнюі" Відповідь: "Сто карбованців у мошну!"
У гренландців традиційне привітання відсутнє, тут радше використовують зауваження щодо погоди, промовляючи: "Хороша погода" (тобто, все добре, світ прекрасний).
Англійський письменник Олівер Голдсміт (1728—1774) у соціально-побутових нарисах "Громадянин світу, або Листи китайського філософа з Лондона своїм друзям на Сході" (1762) зазначав, що у кожній країні існують свої церемоніальні особливості, проте справжня чемність скрізь однакова, її породжує здоровий глузд і добросердечність.
Кожен народ має свої історично вироблені звичаї. Українські народні прислів'я проголошують: "Нема краю без звичаю", "Що край, то й звичай".
Звичай — загальноприйнятий порядок, традиційно усталені правила громадської поведінки, що побутують в окремого народу чи суспільної групи (Культура української мови, 1990, с. 60).
Звичаї утверджуються під впливом природних і соціально-історичних умов життя народу. Словосполучення "навчати (вчити) звичаю" означає "виховувати ввічливим, пристойним".
Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття "етноцентризм".“ на сторінці 2. Приємного читання.
