Історичні складники української культури.

Філософія родознавства

У 50-х роках XX ст. українські дослідники (К. Шишкін, В. Стефанович) довели, що поблизу Вільхівця існувало поселення трипільської культури, площа якого перевищувала 200 га. Натомість площа найбільшого на той час всесвітньовідомого поселення Мохенджодаро (Індія) сягала близько 150 га. Згодом, у 1972—1974 рр., за допомогою геомагнітної зйомки у Майданецькому (В. Дудкін), було встановлено кількість жител давнього поселення — 1575 (тепер їх налічується понад 1700). За півтора десятка років відкрито й обстежено 15 прадавніх трипільських поселень (лише одне з них — за межами Черкаської обл.). На прикладі поселення Майданецького знайшла підтверджена гіпотеза стосовно вертикального розвитку будівель в епоху мідно-кам'яного віку. Завдяки розкопкам житлових майданчиків, які проводяться з 1971 р., встановлено, що оселі трипільців були переважно двоповерхові, а окремі будівлі (храми чи фортеці) мали й інші надбудови (К. Зіньковський). Будівлі займали площу 50—300 м2. Оселі зводили з дерева і глини. На першому поверсі (господарського призначення) виготовляли кам'яні або крем'яні знаряддя праці, вичиняли шкури, виробляли посуд, ткали, мололи зерно на жорнах-зернотерках. На другому поверсі розміщувалися кілька житлових кімнат (дві—шість) з печами. Стіни штукатурили, фарбували, місцями розмальовували. Піч і святилища оздоблювали сонцесяйними символами, інтер'єр доповнювала художньо розмальована кераміка, що надавало оселі затишку та краси. Одне таке поселення вміщувало 10—15 тис. жителів. Археологічні розкопки Майданецького (М. Видейко, 1987) виявили, що оселі з'єднувалися між собою стіною-огорожею. Отже, житловий ряд виконував оборонну функцію. Будівельну культуру трипільців зумовив високий рівень соціальної організації та суспільного розвитку. Відомо, що трипільці вирощували десять злакових культур. При розкопках Майданецького поселення (1977) дослідники виявили три види пшениці: тверду, м'яку і спельту; ячмінь вирощували голо-зерний і плівчастий, а ще знали овес, горох, сочевицю, просо; траплялися при розкопках і окремі зернини жита. Мотики для обробітку ґрунту виготовляли з рогу та каменю, з кременю — серпи. Унікальний експонат — серп із крем'яних пластин в оправі з рогу оленя — експонує Тальнівськии районний музей історії хліборобства. На історичних теренах Уманьщини, Поділля (тобто в ареалах щільного поселення трипільців) жінки здавна декоративно прикрашали стіни хат зовні та всередині, розмальовували піч, комин, груби. Трипільські житла також прикрашає настінний розпис. Для оздоблення посуду трипільці використовували чорну і червону фарбу. Такою ж фарбою жінки мастили напільні стіни хат і хлівів у місцевостях Майданецьке, Тальянка, Легедзин, Веселий Кут, Доброводи, Спецівці, де розміщувалися давні протоміста. Тут виявляється певна спорідненість етнохудожньої спадщини (Мицик, 1992).

На теренах України відомо близько тисячі трипільських поселень, які об'єднували окремі групи помешкань (шість — сім), житлові об'єкти, у тому числі двоповерхові (майже 2 тис), великі поселення (площею у декілька сотень гектарів). Ідеологічно-магічну функцію виконував живопис Трипілля.

Простежується зв'язок трипільського живопису з архітектурою, окремими видами декоративної кераміки і керамічної фігуративної пластики.

Катакомбна культура, творення портрета людини на модельованих черепах — це приклад започаткування культу предків на теренах України (Д. Крвавич).

Безумовне досягнення трипільського мистецтва становить високохудожня орнаментована кераміка: естетика, семантика, солярна і космічна символіка тощо. У розписах кераміки використовувалися чорний, червоний, білий, брунатно-жовтий кольори.

Побутова кераміка трипільців зазнала історичних змін. На ранньому етапі культури Трипілля (4000—3600 до н. е.) вона має домішки шамоту, шершаву поверхню (горщики, миски), орнамент у вигляді насічок, наліплень. Керамічні вироби прикрашено каннельованим (горщики, глекоподібні посудини, глечики, чашки, черпаки) і поглибленим орнаментом ("фруктовниці", грушоподібні посудини, кришки). На середньому етапі (3600—3150 до н. е.) з'явилася розписна кераміка, яка має домішки товчених мушлів, смугасте згладжування та "перловий" орнамент. На пізньому етапі (3150—2350 до н. е.) кількість розписної кераміки зменшилася, її змінив посуд округлої форми з домішками піску і подрібнених раковин з орнаментом по краю вінця (заще-пи, відбитки, наколи, мотузочки).

У релігійно-ідеологічних уявленнях трипільців пріоритетним був культ Великої Богині-Матері (Берегині). їй присвячувалися високомистецькі жіночі статуетки, які були символом родючості й шанування духів предків.

Ідеологію та міфологічні уявлення трипільців, періодизацію їхніх поселень ґрунтовно проаналізувала Т. Пассек. За висновком дослідниці, саме у період матріархату виник головний міфологічний персонаж трипільців — образ Матері — прародительки, покровительки, охоронниці роду, сім'ї, домашнього вогнища (Пассек, 1949).

Землеробські культи властиві всім індоєвропейським народам. їх войовничі предки, за даними археології, прибули на українські терени внаслідок історичної міграції з Малої Азії близько II тис. до н. е. (період бронзи). Для них характерні бойові сокири, окремі поховання під невеликим курганом, шнурова кераміка. Поширені форми шнурової кераміки — кубок і кульоподібна амфора.

Духовні засади індоєвропейських культур (головно Євразії), космогонію первісного суспільства ґрунтовно проаналізував український вчений В. Даниленко (1918— 1982). Використовуючи метод реконструкції світосприйняття та уявлень людей, він простежив взаємозв'язки давніх культур європейського Заходу й азійського Сходу. Значний доробок вченого становлять дослідження неоліту та енеоліту України, еволюція писемної традиції, рельєфних зображень Кам'яної Могили (р.Молочна, лівобережжя Дніпра, Запорізька обл.), що певною мірою позначилося на наукових трактуваннях витоків української і світової історії (Даниленко, 1986; 1997).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історичні складники української культури.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.
  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література