У 50-х роках XX ст. українські дослідники (К. Шишкін, В. Стефанович) довели, що поблизу Вільхівця існувало поселення трипільської культури, площа якого перевищувала 200 га. Натомість площа найбільшого на той час всесвітньовідомого поселення Мохенджодаро (Індія) сягала близько 150 га. Згодом, у 1972—1974 рр., за допомогою геомагнітної зйомки у Майданецькому (В. Дудкін), було встановлено кількість жител давнього поселення — 1575 (тепер їх налічується понад 1700). За півтора десятка років відкрито й обстежено 15 прадавніх трипільських поселень (лише одне з них — за межами Черкаської обл.). На прикладі поселення Майданецького знайшла підтверджена гіпотеза стосовно вертикального розвитку будівель в епоху мідно-кам'яного віку. Завдяки розкопкам житлових майданчиків, які проводяться з 1971 р., встановлено, що оселі трипільців були переважно двоповерхові, а окремі будівлі (храми чи фортеці) мали й інші надбудови (К. Зіньковський). Будівлі займали площу 50—300 м2. Оселі зводили з дерева і глини. На першому поверсі (господарського призначення) виготовляли кам'яні або крем'яні знаряддя праці, вичиняли шкури, виробляли посуд, ткали, мололи зерно на жорнах-зернотерках. На другому поверсі розміщувалися кілька житлових кімнат (дві—шість) з печами. Стіни штукатурили, фарбували, місцями розмальовували. Піч і святилища оздоблювали сонцесяйними символами, інтер'єр доповнювала художньо розмальована кераміка, що надавало оселі затишку та краси. Одне таке поселення вміщувало 10—15 тис. жителів. Археологічні розкопки Майданецького (М. Видейко, 1987) виявили, що оселі з'єднувалися між собою стіною-огорожею. Отже, житловий ряд виконував оборонну функцію. Будівельну культуру трипільців зумовив високий рівень соціальної організації та суспільного розвитку. Відомо, що трипільці вирощували десять злакових культур. При розкопках Майданецького поселення (1977) дослідники виявили три види пшениці: тверду, м'яку і спельту; ячмінь вирощували голо-зерний і плівчастий, а ще знали овес, горох, сочевицю, просо; траплялися при розкопках і окремі зернини жита. Мотики для обробітку ґрунту виготовляли з рогу та каменю, з кременю — серпи. Унікальний експонат — серп із крем'яних пластин в оправі з рогу оленя — експонує Тальнівськии районний музей історії хліборобства. На історичних теренах Уманьщини, Поділля (тобто в ареалах щільного поселення трипільців) жінки здавна декоративно прикрашали стіни хат зовні та всередині, розмальовували піч, комин, груби. Трипільські житла також прикрашає настінний розпис. Для оздоблення посуду трипільці використовували чорну і червону фарбу. Такою ж фарбою жінки мастили напільні стіни хат і хлівів у місцевостях Майданецьке, Тальянка, Легедзин, Веселий Кут, Доброводи, Спецівці, де розміщувалися давні протоміста. Тут виявляється певна спорідненість етнохудожньої спадщини (Мицик, 1992).
На теренах України відомо близько тисячі трипільських поселень, які об'єднували окремі групи помешкань (шість — сім), житлові об'єкти, у тому числі двоповерхові (майже 2 тис), великі поселення (площею у декілька сотень гектарів). Ідеологічно-магічну функцію виконував живопис Трипілля.
Простежується зв'язок трипільського живопису з архітектурою, окремими видами декоративної кераміки і керамічної фігуративної пластики.
Катакомбна культура, творення портрета людини на модельованих черепах — це приклад започаткування культу предків на теренах України (Д. Крвавич).
Безумовне досягнення трипільського мистецтва становить високохудожня орнаментована кераміка: естетика, семантика, солярна і космічна символіка тощо. У розписах кераміки використовувалися чорний, червоний, білий, брунатно-жовтий кольори.
Побутова кераміка трипільців зазнала історичних змін. На ранньому етапі культури Трипілля (4000—3600 до н. е.) вона має домішки шамоту, шершаву поверхню (горщики, миски), орнамент у вигляді насічок, наліплень. Керамічні вироби прикрашено каннельованим (горщики, глекоподібні посудини, глечики, чашки, черпаки) і поглибленим орнаментом ("фруктовниці", грушоподібні посудини, кришки). На середньому етапі (3600—3150 до н. е.) з'явилася розписна кераміка, яка має домішки товчених мушлів, смугасте згладжування та "перловий" орнамент. На пізньому етапі (3150—2350 до н. е.) кількість розписної кераміки зменшилася, її змінив посуд округлої форми з домішками піску і подрібнених раковин з орнаментом по краю вінця (заще-пи, відбитки, наколи, мотузочки).
У релігійно-ідеологічних уявленнях трипільців пріоритетним був культ Великої Богині-Матері (Берегині). їй присвячувалися високомистецькі жіночі статуетки, які були символом родючості й шанування духів предків.
Ідеологію та міфологічні уявлення трипільців, періодизацію їхніх поселень ґрунтовно проаналізувала Т. Пассек. За висновком дослідниці, саме у період матріархату виник головний міфологічний персонаж трипільців — образ Матері — прародительки, покровительки, охоронниці роду, сім'ї, домашнього вогнища (Пассек, 1949).
Землеробські культи властиві всім індоєвропейським народам. їх войовничі предки, за даними археології, прибули на українські терени внаслідок історичної міграції з Малої Азії близько II тис. до н. е. (період бронзи). Для них характерні бойові сокири, окремі поховання під невеликим курганом, шнурова кераміка. Поширені форми шнурової кераміки — кубок і кульоподібна амфора.
Духовні засади індоєвропейських культур (головно Євразії), космогонію первісного суспільства ґрунтовно проаналізував український вчений В. Даниленко (1918— 1982). Використовуючи метод реконструкції світосприйняття та уявлень людей, він простежив взаємозв'язки давніх культур європейського Заходу й азійського Сходу. Значний доробок вченого становлять дослідження неоліту та енеоліту України, еволюція писемної традиції, рельєфних зображень Кам'яної Могили (р.Молочна, лівобережжя Дніпра, Запорізька обл.), що певною мірою позначилося на наукових трактуваннях витоків української і світової історії (Даниленко, 1986; 1997).
Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історичні складники української культури.“ на сторінці 2. Приємного читання.
