Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі

Українська етносоціологія

Отже, першим станом цього простору був той, коли початкова культура знаходилася у щільних “обіймах” навколишньої Природи. І це завдавало соціальному просторові асиметричного вигляду й водночас створювало нерівновагу соціальної матерії. Оскільки ж “утворюючим атомом” соціальної матерії й духовною одиницею культури була і є людина, то саме інтереси її розвитку вимагали випростання культури з “обійм” Природи. Відповідними засобами стали техніка й породжена нею цивілізація, завдяки яким рівноваги соціальної матерії і симетрії соціального простору було досягнуто. Проте цей стан, що існував упродовж стародавніх та середньовічних цивілізацій, у Новітню добу почав руйнуватися, а у наші часи Молох цивілізації міцно стиснув у своїх змертвлюючих “обіймах” і живе тіло Природи, і живу душу Культури.

2. Є й інший бік справи. Він полягає в тому, що поступово у надрах етносу формувалась особистість, складність спрямувань якої створювалася поєднанням бажань бути незалежною від свого етносу й водночас зберігати всю необхідну їй повноту зв'язків з ним, а через нього – зі своїм природним середовищем. З плином часу це протиріччя поглиблювалося.

Справа в тому, що людина-особистість прагне охопити цілий світ своєю свідомістю, інша ж свідомість увіходить як частина у цей охоплюваний людиною світ. Однак людина намагається не тільки охопити все й зрозуміти все, вона хоче також бути зрозумілою й прийнятою іншою свідомістю, так само виявляючись при цьому частиною останньої. Виникає проблема суміщення цих частин, для розв'язання якої рівня самої тільки свідомості недостатньо. Втім розв'язання є можливим, оскільки зазначені зрозумілість і прийнятність можуть бути як раціональними, так і емоційно-душевними. Нестача раціонального взаємопорозуміння може бути компенсованою емоційно-душевним взаємосприйняттям. Проте що більшою є та соціальна спільнота, до якої належить людина, то більше вона має шансів бути зрозумілою всією цією спільнотою раціонально и тим менше – сприйнятою емоційно-душевно.

Певна річ, з одного боку, кількісне розширення будь-якого соціуму, породжуване свідомими зусиллями відповідних суб'єктів, не в останню чергу зумовлене намаганням кожного бути частиною сильного соціального цілого й тим забезпечити собі найбільш сприятливі умови фізичного буття. Результатом є щось на зразок відчуття себе частиною “Ми” як певної соціальної спільності, яка творить почуття безпеки, стабільності, надійності. З іншого боку, в обсяжному соціальному космосі людина відчуває емоційно-душевний холод і, природно, прагне подолання цього дискомфорту.

І тоді вона потрапляє у реальне протиріччя, роздвоюючись між одночасними прагненнями розширювати та звужувати свій соціальний простір. Тобто людина не може не бажати кількісного розширення того соціуму, до якого вона належить, бо це найчастіше підвищує рівень її захищеності, безпеки як фізичного, так і соціального існування. Разом з тим у кількісно дедалі більших людських масах підвищується анонімність буття, посилюється відчуженість, душевний холод. Тоді людина прагне знайти притулок для своєї душі у родині, у колі друзів, колег або й серед Природи. І особливе місце у цих прагненнях і пошуках зазвичай посідає контактна етнічна група, бо вона здатна абсорбувати душевне тепло родини та всього людського роду водночас.

Власне кажучи, перед нами – індивідуалізована форма протиріччя між культурою та цивілізацією. Сутність цього протиріччя полягає в тому, що культура тримається на засадах унікальності, самобутності, творчого самовираження тощо. Цивілізація ж може поширюватися переважно на підставах роблення масовим, на засадах уніфікації, стандартизації, нівелювання, усереднення тощо. Вона несе із собою постійне зростання населення, тенденції до руйнування традиційних суспільств та зникнення їхніх культур.

Що може стати на перепоні цьому? Певна річ, – не матеріальні й навіть не науково-інтелектуальні засоби, що ними користується цивілізація. На перепоні може стати сама людина, але з тими її якостями, якими цивілізація завжди нехтувала, а саме: духовність, душевність, гуманність. Отже, суб'єкт цивілізації має так змінювати свою внутрішню сутність, щоб водночас залишатися й повноцінним суб'єктом культури. Відповідний теоретичний пошук уже розпочато.

Якщо уважно придивитися до того, що у сучасних мисленнєвих потоках відповідає сьогоднішнім вимогам життя, то не можна не помітити двох породжених самим же життям зустрічних пошукових мислеспрямувань:

• 1) пошуку духовних підвалин світобуття;

• 2) пошуку стійких, несурогатних форм колективності.

Рухаючись назустріч один одному, ці два мислеспрямування з'єднуються в одному цілому – в етнічному.

З'ясовується, по-перше, те, що людину ніколи не задовольнять уявлення про світ як про бездуховну субстанцію, по- друге, зрозумілим стає і те, що сурогатні форми колективності може породжувати не тільки капіталізм, як це вважалось К. Марксу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська етносоціологія» автора Нельга О. В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини

  • “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс

  • Україна еміграційна

  • Україна імміграційна

  • Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

  • Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна

  • Місце і роль етнічної соціології у структурі соціологічного знання

  • Зв'язок етнічної соціології з іншими науками

  • Етнічна соціологія як навчальна дисципліна

  • Специфіка

  • Мета та основні завдання

  • Висновки

  • Раціональний зміст етнічного й національного

  • Національна свідомість

  • Феномен етнонаціональної свідомості

  • Лекція 3. Теоретичний рівень етнонаціональної свідомості

  • Етнос: погляди на природу та визначення поняття

  • Об'єктивістський погляд

  • Етногенеза

  • Розмивання етнічної специфіки та маргіналізація

  • Раси людини

  • Поняття “народ”

  • Феномен нації та визначення її поняття

  • Критика конструктивізму, або: нація – міф чи реальність?

  • Визначення поняття “нація”

  • Націєгенеза та етногенеза

  • Висновки

  • “Національний” – це “етнічний” чи “державний”?

  • Національність” – це етнічна чи державна належність?

  • Лекція 4. Практично-ціннісний рівень етнонаціональної свідомості

  • Загальнолюдська цінність етнічного

  • Багатоявленість єдиної сутності

  • Виважено оцінюючи етнічне

  • Зберігаючи етнічне

  • Етнічне як спільнотно-суспільна цінність (у контексті етнічного ренесансу)

  • Індустріалізація та ідея безетнічності

  • Радянські теорії і практики знищення етнічного

  • Етнічне як індивідуально-особистісна цінність

  • Сімейне виховання як основа етнізації

  • Політична нація як цінність українського народу

  • Лекція 5. Етнонаціональна самосвідомість

  • Феномен і поняття самосвідомості

  • Психологічний аспект самосвідомості

  • Регулятивно-дійова функція самосвідомості

  • Етнічна самосвідомість

  • Суб'єкти етнічної самосвідомості

  • Загальний погляд на історичну еволюцію самосвідомості етнофора

  • Об'єктивні детермінанти гіпертрофованості етнічної самосвідомості

  • Почуття Батьківщини як феномен етнонаціональної самосвідомості

  • Усвідомлене почуття етнічної Батьківщини

  • Соціальні почуття краю осілості та “країни дитинства”

  • Почуття політично-національної Вітчизни-України

  • Висновки

  • Лекція 6. Етнонаціональна самоідентифікація

  • “Географічний” підхід до практик етнічної і національної самоідентифікації

  • Національна самоідентифікація

  • Ставлення до етнічної ідентичності як “пробний камінь” розуміння ідентичності національної

  • Позиція ототожнення етнічної ідентичності з національною

  • Юрген Габермас: національна ідентичність

  • Етнічна опосередкованість національної ідентичності

  • Концепція національної ідентичності у термінологічних тенетах

  • Юрген Габермас: від національної до космополітичної ідентичності

  • Об'єднана Європа як наступник сучасних націй і національних ідентичностей

  • “Постнаціональна” ідентичність

  • Мультикультурна чи поліетнічна ідентичність – майбутнє Європи?

  • Імміграція як перспектива перетворення “етноядерної” національної ідентичності на мультикультурну

  • Висновки

  • Ірраціональні засади етнічного й національного

  • Лекція 7. Етнічне й національне у ментальному вимірі
  • Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

  • Пошуки представниками школи “Анналів”

  • Етнічна ментальність

  • Феномен етнонаціональної ментальності

  • Висновки

  • Лекція 8. Етнічне й національне як колективне підсвідоме

  • Колективне несвідоме, архетип і душа в аналітичній психології Юнга

  • Феномен колективного підсвідомого: сучасне прочитання К. Юнга

  • Первісно-інстинктивні архетипи Юнга

  • Архетип “Здоланого душевного мороку”

  • Архетип “Психічно цілісної людини” первісних соціумів

  • Етнічні архетипи

  • Формування, функціонування, значення та зміст етнічних архетипів

  • Національно-суспільне підсвідоме

  • Висновки

  • Ментально-архетипний зміст етнічного

  • Лекція 9. Історичні механізми самозбереження та усталені ознаки функціонування української ментальності

  • Історичні механізми ментального самозбереження українства

  • Інтелігентність (духовний аристократизм) як компенсаторно-зберігальна ментальна ознака українства

  • Оборона православ'я – етнорелігійний засіб ментального самозбереження українства

  • Хмельниччина як чинник остаточного перетворення українства з етнографічної маси на ментально піднесену етнічну цілісність

  • “Здворянщення” козацької старшини, духовний занепад та друге ментальне відродження українства

  • Психологічно-соціальні ознаки української ментальності

  • Демократизм

  • Індивідуалізм як визначальна двоїста ознака української ментальності

  • Роз'єднаність українства як ментальна похідна надмірності індивідуалізму

  • Селянськість як псевдоментальна ознака українства

  • Висновки

  • Лекція 10. Етнічна мова як засадова ознака функціонування української ментальності: основні змісто-вияви

  • Вступ: основні змісто-вияви мовноїознаки етноментальності українців

  • Санскрит – праукраїнська мова

  • Сучасна українська мова і санскрит

  • Трипільсько-санскритські засади унікальності мовної ознаки етноментальності сучасних українців

  • 1917-1953 pp.: Підпресинговий змісто-вияв, або мовна складова української етноментальності у лещатах брутальної політики масового фізичного винищування

  • Динаміка змін у чисельності етнічних українців і етнічних меншин та зміни у виявах мовної складової української етноментальності (за наявними статистичними даними 1939-1959 pp.)

  • Загальні етномовно-ментальні наслідки змін у чисельності етнічних українців і росіян (за наявними статистичними даними 1926-1959 pp.)

  • 1953-1991 pp.: “Гуманний” змісто-вияв, або руйнування мовної складової української етноментальності шляхом російщення

  • Російщення територіального сегмента українського етнічного простору протягом 1959-1989 pp. як засадова умова здійснення всіх інших напрямів російщення

  • Російщення освітянсько-мовного, видавничо-мовного та культурно-мовного сегментів українського етнічного простору на відтинку 1959-1989 pp.: роль міст

  • Російщення української етнічної писемності, або лінгвоцид

  • Російщення мовної складової ментальності етнічних українців у спосіб “двомовних” та “рідномовних” маніпулювань їхньою свідомістю

  • 1991-2015 pp.: Функціонування етномовної складової української ментальності за умов новітньої української державності

  • Зміни у теоретичному розумінні та у практичних виявах мовної складової української етноментальності на відтинку 2001-2015 pp.

  • Висновки

  • Лекція 11. Українство як носій колективного підсвідомого

  • Українська Козацькість: від етноментального до етносимволічного виміру

  • Особливі місце, функції та роль козаччини у формуванні Козацькості як визначальної етноментальної риси українства

  • Перетворення Козацькості з дієво-визначальної етноментальної ознаки на колективний підсвідомий образ-символ українства

  • “Власна Держава” – омріяний образ-символ українства

  • Смисло-зміст “Соборна Держава”

  • Смисло-змістовна для-себе-інтенція “Очікування (жадання) Здатного Політичного Лідера”

  • Смисло-зміст “Сучасна Козацька Держава”

  • Легендарний образ-символ “Трипільсько-Санскритська Праукраїна”

  • Відцентрові міграції з Трипілля як концептуальна засада пояснення появи індоєвропейськомовних етносів

  • Основні напрями формування у колективній підсвідомості сучасних українців фальшивих образів-символів їхнього історичного минулого

  • Фальшувальний проект “Чужомовні прийшлі етноси на теренах України” (кімерійці, скіфи, сармати, “германські готи” та “тюркомовні гуни”). Вплив на підсвідомість

  • Фальшувальний проект “Українці – прийшлий етнос” versus образ-символ “Українці – споконвічний етнос на споконвічно своїй землі”

  • Висновки