Значний теоретичний і практичний інтерес в економічній теорії та практиці, зокрема в порівняльному аналізі економічних систем, становить розв'язання питання про співвідношення сучасних транзитивних економічних систем в умовах перехідного періоду і формування постіндустріального, інформаційного суспільства. У вітчизняній економічній літературі його інтенсивно розробляє багато вчених, зокрема, A.A. Чухно, Г.І, Башнянин, А.А. Гриценко, Р.Ф. Пустовійт та ін., а у російській В.Л. Іноземцев, Ю.М. Осипов, А.О. Пороховський, В.В. Радаєв та ін.
Проблема співвідношення індустріального і постіндустріального розвитку досить складна. Значна частина вітчизняних і зарубіжних науковців щодо неї займає таку позицію. Для нового, постіндустріального (інформаційного)суспільства характерним є підрив ринкових відносин, насамперед їх основного закону - закону вартості, еквівалентних відносин. Панування сфери послуг означає, що найпоширенішим продуктом праці є послуги. їх створюють, як правило, інтелектуально, часто творчою працею, затрати якої визначити важко, а то й неможливо. Стислий розгляд основних рис нової економіки показує, що індустріальна і постіндустріальна економіки значно відрізняються та характеризуються пануванням протилежних рис. Порівняння їх здійснюється за такими напрямами: матеріальне - нематеріальне виробництво; земля, капітал і праця - інформація і знання; праця, що базується на матеріальному інтересі, - творча праця як внутрішня потреба; ринкова економіка - підрив її.
Постіндустріальній (інформаційній) економіці притаманні такі особливості, що відрізняють її від індустріальної економіки:
• підвищення оперативності прийняття рішень;
• посилення конкуренції на ринку інформаційних послуг;
• підвищення ролі інтелектуальної праці;
• рівність інформаційних можливостей великих, середніх і малих підприємств;
• застосування нових форм розрахунків та електронних платіжних систем;
• перехід на передачу інформації через телекомунікаційні мережі;
• оцифрований вигляд товарів та послуг, поява нового типу підприємств - віртуальних;
• поширення управління на основі мереж;
• переважна залежність продуктивності від використання досягнень науки і техніки, а також від якості інформації та менеджменту;
• перенесення уваги виробників і споживачів із матеріального виробництва на інформаційну діяльність;
• глобальний характер економіки, за якого капітал, виробництво, менеджмент, ринки, праця, інформація і технології долають національні кордони.
Особливо загострюється проблема протилежності індустріального та постіндустріального суспільств в умовах ринкової трансформації економічних систем.
На думку деяких науковців, Росія рухається не до ринкової капіталістичної системи, не відновлює деформований, спотворений радянський "соціалізм", а на шляху безпосередньо постіндустріального розвитку просувається до відмирання не лише ринкової економічної системи, а й економічної системи взагалі (В,Л, Іноземцев, Ю.М. Осипов та ін.).
Подібна постановка питання викликає неоднозначну реакцію серед науковців. На нашу думку, оригінальну позицію займає професор В.Н. Черковець. З одного боку, вчений розцінює поставлення перехідної економіки у зв'язок зі становленням постіндустріального суспільства як застосування так званого цивілізаційного підходу. Згідно з ним, за умови виділення лише економічної складової цивілізації, вся історія людства поділяється на три періоди (епохи, цивілізації): 1) доіндустріаль-ний, 2) індустріальний і 3) постіндустріальний. Однак ця констатація слугує відомому науковцю лише підставою для модного нині у вітчизняній та зарубіжній літературі зближення (майже "синтезування") цивілізаційного та формаційного підходів.
Зазначена "тричленна періодизація" має технологічну основу. На думку Черковця, це, по суті, зближує її з Марксовим формаційним підходом, згідно з яким першооснова еволюції суспільства корениться у розвитку продуктивних сил, насамперед техніки (засобів праці) і технології виробництва. Відтак перший "цивілізаційний" період - це епоха переважання аграрного виробництва, ручного інструменту і ручної праці, другий - епоха великого машинного виробництва, третій (гіпотетичний) епоха повністю автоматизованого, разом з управлінням ним, виробництва на основі комбінованої взаємодії природних сил, комп'ютеризації і застосування наукових знань. Ідентифікація цієї тричленної формули цивілізаційного підходу з п'ятьма суспільними способами виробництва формаційного підходу приводить ученого до таких умовиводів. Доіндустріальна (аграрна) економіка - це в основному натуральне виробництво докапіталістичних формацій, індустріальна економіка - це товарно-капіталістична система і соціалістична система зі збереженням елементів ринкових, товарно-грошових відносин, що виникає на тій самій матеріально-технічній базі; постіндустріальна економіка - це система, що повністю подолала ринково-капіталістичні принципи і методи господарювання в ім'я грошей та прибутку; це планомірно і раціонально організоване господарство "асоційованих виробників", діяльність якого спрямована на пряме задоволення індивідуальних та суспільних потреб із метою всебічного розвитку людей як особистостей і збереження природного середовища.
Зауважимо, що таке трактування постіндустріальної економіки не лише виводить її за межі ринкової економіки, а й фактично ототожнює з власне комунізмом у марксистському розумінні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм“ на сторінці 1. Приємного читання.
