Розділ 14. Розвиток сучасних макроекономічних теорій
Два основних підходи до розгяду економічних теорій
Важливе завдання сучасної економічної освіти полягає в тому, щоб дати майбутнім фахівцям якомога адекватніше уявлення про реальну вітчизняну та світову економіку, їх особливості в широкому контексті національних, регіональних та глобалізацій-них процесів. Проте це завдання неможливо ефективно виконати у разі відсутності знань про сучасний стан економічної науки, її складну внутрішню структуру, наявність в економічній теорії різних взаємопроникних і альтернативних концепцій, шкіл та напрямів, об'єктивну зумовленість такого становища і змагальність ідей.
Тому цілком очевидно, що вивчення в площині простору та часу становлення і розвитку окремих економічних теорій, включаючи сучасні, обов'язково має завершуватися узагальнюваль-ним розглядом усіх цих теорій як певної субординованої бага-топарадигмальної сукупності, що має інтегративні властивості та розвивається за певними закономірностями і тенденціями. А вже звідси випливають певні загальні міркування та висновки про перспективи подальшого розвитку економічної теорії.
Історичний досвід (радянський особливо, але не лише він) доводить безплідність і шкідливість підходу до розгляду стану та розвитку економічної науки з монопольних позицій якоїсь однієї теорії чи школи, а також неспроможність претензій представників окремих теорій на істину в останній інстанції. Проте в новітніх вітчизняних умовах на місце ортодоксального марксизму як монопольно домінуючої у минулому теорії претендує так званий мейнстрим, тобто найбільш розроблена і поширена частина сучасної немарксистської теорії.
Водночас формується позиція, протилежна за формою, але за сутністю подібна зазначеному вище підходу, яка полягає у розгляді багатоманітності та багатопарадигмальності сучасної економічної теорії як негативного явища, якого необхідно якнайшвидше позбутися. Є "величезна і дедалі зростаюча кількість економічних теорій та моделей, - констатує професор Є. Балацький (Росія). - Сама наявність такого числа "досягнень" економічної науки, - на думку вченого, - свідчить про те, що всі вони мають частковий характер і не мають тієї універсальності, яка б дала змогу перейти від процесу розробки нових теорій до стадії адаптацій та доробки їх базових версій"1. Вихід із ситуації вбачається у тому, щоб насамперед відкинути всі ці наявні моделі, теорії та концепції2.
Щоправда, автор цієї пропозиції визнає, що після пропонованої ним жорсткої ревізії економічної науки і критичного відбору з неї всього найціннішого "сухий залишок" не виключає наявності якихось моделей, теорем, формул. Однак, на думку вченого, вони будуть гранично простими, ясними і максимально загальними, а сама економічна теорія стане кристально прозорою.
Проте подібні уявлення та пропозиції, хоч і продиктовані благородним прагненням до розробки нової наукової (універсальної) парадигми, явно нереалістичні. В основі їх лежить хибне розуміння стану справ в економічній науці, зокрема нерозуміння об'єктивної зумовленості плюралізму економічних теорій, шкіл, напрямів.
Отже, є нагальна потреба, по-перше, проаналізувати основні теоретико-методологічні та світоглядні підходи, в межах яких виникають і розвиваються різні економічні теорії, школи та напрями економічної науки, по-друге, розкрити причини та наслідки об'єктивної неминучості багатоманітності та багатопарадигмальності економічної теорії, по-третє, дати правильну оцінку зазначеним вище явищам і процесам, що тісно пов'язані з сучасним становищем і розвитком економічної науки.
У широких координатах загального теоретико-методологічного та світоглядного підходу до розгляду економічних теорій можна виокремити дві наукові парадигми9. Перша - формаційна, в основі якої лежить матеріалістичне розуміння історії. Його сутність Ф . Енгельс визначив як такий погляд на процес світової історії, який кінцеву причину і вирішальну рушійну силу всіх важливих історичних подій знаходить в економічному розвитку суспільства, у змінах способу виробництва й обміну, у поділі суспільства на різні класи, що випливає звідси, й у боротьбі цих класів між собою.
Друга парадигма - цивілізаційна, ключовим елементом якої є поняття "цивілізація", яке має низку визначень і навіть варіантів цих визначень.
Історично першими були розроблені різні цивілізаційні парадигми (XVIII-XIX ст.), а у 40-60-ті роки XIX ст. - формаційна парадигма.
У межах обох парадигм важливе значення має розробка питання про критерії виокремлення та дослідження формацій і цивілізацій, а також різних ступенів їх соціально-економічного розвитку. У табл. 14.1 наведено деякі найпоширеніші в літературі критерії дослідження розвитку суспільства, його різних ступенів. Виокремлення та з'ясування цих критеріїв мають принципове значення у дослідженні та викладанні сучасних економічних теорій.
Таблиця 14.1. Критерії розрізнення соціально-економічного суспільства у формаційній та цивілізаційних парадигмах
| Формаційна парадигма | Цивілізаційна парадигма |
| 1. Основоположна роль продуктивних сил, насамперед засобів праці.; 2. Особливий характер і спосіб поєднання працівників і засобів виробництва.; 3. Історичний характер виробничих відносин.; 4. Класова диференціація суспільства, що базується на різних формах власності.; 5. Форма додаткової праці, що "вижимається" з безпосереднього виробника.; 6. Соціальні форми експлуатації, властиві певній історичній епосі.; 7. Характер міжособистісних відносин (особиста залежність, речова залежність, вільна індивідуальність).; 8. Відмітні риси й етапи, характерні для так званої архаїчної, або первинної, формації.; 9. Місце певної суспільно-економічної формації в історичному процесі | 1. Докорінні зміни техніки, технології та організації виробництва.; 2. Найважливіші перетворення, що відбуваються у межах певної соціальної спільноти.; 3. Техніко-економічна, політична, соціально-культурна, територіальна, демографічна і національна своєрідності конкретного типу цивілізації.; 4. Суттєва роль і виняткова значимість науково-технічної революції, наукових знань у цілому в соціально-економічному та ду ховному розвитку суспільства.; 5. Зміна форм і методів управління суспільством, економікою.; 6. Важливе значення традицій, звичаїв, моралі, релігійних поглядів у культурному розвитку народу.; 7. Наявність суспільних цінностей.; 8. Рівень (ступінь) розвитку того чи іншого регіону або етносу |
Зробимо деякі суттєві застереження щодо наведених у таблиц критеріїв та теорій, у яких вони використовуються як ключові
По-перше, у межах кожної з парадигм (формаційної та циві лізаційної) критерії не мають взаємовиключного характеру, і тому при визначенні та типологізації економічних систем фак тично можуть використовуватися в усій своїй сукупності.
По-друге, критерії, що використовуються представниками обох парадигм, хоч і можуть доповнювати один одного, проте, як правило, дотепер співвідносяться з цілком певними групами економічних теорій. Специфіка критеріїв у формаційній парадигмі дає змогу при їх застосуванні дослідити глибинний рівень розвитку економічної системи суспільства як природно-історичного процесу, а у цивілізаційній парадигмі - проаналізувати особливості конкретно-історичного розвитку цієї системи. В останні 15 років помітне прагнення багатьох учених на пострадянських просторах до "синтезу" у використанні критеріїв під час розробки та аналізу сучасних напрямів і економічних теорій.
Історично склалося так, що формаційна парадигма з її критеріями ототожнюється лише з марксистськими економічними теоріями, а цивілізаційна - з різноманітними немарксистсь-кими концепціями цивілізаційного напряму. При цьому поняття "цивілізація" використовується у різному розумінні. Наприклад, для А. Тойнбі - це синонім культури, для О. Шпен-глера - завершальна стадія у розвитку локальних культур, стадія їх деградації та занепаду, для Л. Моргана - історична стадія розвитку людського суспільства, що прийшла на зміну варварству, для М. Данилевського - культурно-історичний тип суспільства і т. ін. Як справедливо зазначають учені, структура цивілізаційного підходу досить складна і розгалужена. Сучасне визначення цивілізації має багато варіантів, які формуються під впливом сукупності різноманітних чинників, що діють у світовому науковому та суспільному просторі. Серед них - ментальні структури, наукові й суспільні парадигми. На думку професора А. Філіпенка, основою сучасного цивілізаційного знання є п'ять відносно самостійних цивілізаційних парадигм, сукупність яких дає можливість скласти більш-менш цілісне уявлення про генезис, структуру й динаміку сучасних цивілізаційних процесів. Це загальноісторична, філософсько-антропологічна, соціокультурна, технологічна та економічна парадигми. В основу їх покладено відповідні визначальні фактори.
У сучасній науковій літературі, внаслідок насамперед різного тлумачення та використання зазначених вище критеріїв у межах кожної з двох парадигм, склалося неоднозначне ставлення до останніх. Досить поширеними залишаються полярні позиції контркритики та пошуку контраргументів. Обмеженість формаційного підходу вбачають, як правило, у наданні гіпер-трофованого значення економічним факторам, і відповідно, у недооцінці значення дії інших чинників (політики, культури і т. ін.)* Критики формаційного підходу вважають також, що в його межах недостатньо враховуються особливості функціонування соціально-економічних систем у конкретних країнах на різних ступенях їх розвитку. До цього додається ще й гіпотеза, згідно з якою багатоманітність варіантів розвитку окремих країн нині звести до певної загальної моделі важко чи навіть неможливо. Звідси випливають питання про необхідність підходу за країнами і водночас урахування самобутності та загальносвітових тенденцій розвитку. Проблема лише в тому, як такі поставлені питання реалізувати у вигляді певних економічних теорій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)“ на сторінці 1. Приємного читання.
