Важливою умовою правильного розуміння нового суспільства та його економіки є розкриття самого процесу його розвитку. Досвід показує, що це складна проблема. Цивілізаційний прогрес базується на трактуванні розвитку як природно-історичного процесу, тобто процесу зростання живого організму. Всі риси зрілого організму закладені з самого народження в певних початкових формах. Не буває так, щоб один елемент припиняв свій розвиток, а інший тільки розпочинав. Наприклад, промислова революція в Англії наприкінці ХУЛІ ст. визначила перехід суспільства від доіндустріальної, аграрної стадії до індустріальної, для якої характерний швидкий розвиток промисловості, великого машинного виробництва. Але збільшення індустріальних форм виробництва, тобто промисловості, зовсім не означає, що сільське, аграрне виробництво витісняється. Навпаки, нове суспільство забезпечує значний рівень його розвитку на основі індустріалізації, широкого використання великих машин, широкого впровадження досягнень науки і техніки. Інакше кажучи, такий елемент, як сільське господарство, що був панівним у доіндустріальну епоху, за нових індустріальних умов не зникає, а значно зростає шляхом його модернізації на основі машинного виробництва. Те саме відбувається з промисловістю при переході до інформаційного (постіндустріального) суспільства, суспільства, побудованого на знаннях.
Промисловість, традиційне індустріальне виробництво не зникає, воно перебудовується на основі інформаційно-комунікаційних технологій, комп'ютерної техніки, змінюються його структура і науково-технологічний рівень. Але ці вдосконалення настільки підвищують продуктивність праці, що порівняно невелика чисельність зайнятих забезпечує створення таких обсягів матеріальної продукції, який дає змогу цілком задовольнити потреби країни, її народу. Так, у США, які мають один із найпотужніших у світі індустріальний потенціал, із переходом на нову стадію він не лише не зник, а навпаки, значно підвищив свій науково-технологічний рівень, що дає змогу приблизно 10 % зайнятих забезпечувати його досить успішне функціонування. Розвиток інформаційного суспільства чи суспільства знань - це не заміщення індустріального виробництва, а розвиток поряд із ним і разом із ним інформаційної економіки, інформаційного виробництва. Один з основоположників теорії інформаційного (постіндустріального) суспільства Д. Белл, аналізуючи розвиток нової економіки і суспільства, зазначає, що індустріальне суспільство не заміщує індустріальне чи аграрне суспільство, а додає новий аспект, у тому числі в галузі використання даних та інформації, що є необхідним компонентом суспільства, яке ускладнюється18.
Це положення має велике методологічне значення. Воно показує, що створення інформаційного суспільства чи суспільства знань досягається шляхом розвитку інформатизації економіки і суспільства, поширення інформаційно-комунікаційних технологій. Але водночас інформатизація не замінює і не усуває індустріальне виробництво, а сприяє його модернізації, перебудові на основі нових технологій, досягненню такого науково-технологічного рівня, коли за порівняно невеликої зайнятості забезпечуються такі масштаби виробництва, за яких повністю задовольняються матеріальні потреби населення, суспільства. Зменшення зайнятості у матеріальному виробництві відкриває можливості для її збільшення у сфері послуг, для швидкого розвитку освіти, науки, культури, охорони здоров'я, які, у свою чергу, служать нарощуванню і посиленню дії інформації і знань.
Окремі економісти намагаються довести, що всемірний розвиток інформатизації сам по собі веде до побудови інформаційного суспільства, суспільства знань. Спрощеному, однобічному розумінню складного процесу дуже пасують математичні розрахунки, індекси, які дають змогу уникнути реалій життя і робити дивовижні висновки. Розробка такого роду індексів має науковий і практичний інтерес. Адже кожна країна одержує конкретне уявлення про своє місце в історичному процесі становлення нового суспільства. Разом із тим це незмірно підвищує вимогливість до наукової обґрунтованості цих індексів. Саме тут виникають серйозні сумніви. Наприклад, індекс якості розвитку суспільства враховує показник нерівності розподілу соціальних і матеріальних благ між громадянами і, по суті, ігнорує показник виробництва ВВП надушу населення, який визначає не лише рівень економічного розвитку країни, а й рівень життя населення. До того ж "індекс нерівності" дуже непевний. У розвинутих країнах цей індекс свідчить про розрив рівнів доходів за загального їх високого рівня, а в економічно відсталих країнах, навпаки, за низького рівня доходів. Фактично це два різні показники.
Тут повною мірою виявилась обґрунтованість занепокоєння багатьох учених світу тим, до чого може призвести і призвело застосування математичних методів без серйозного методологічного обґрунтування. І сьогодні актуально звучать уже зазначені слова вченого зі світовим ім'ям М. Блауга19.
Хоч у такому разі економічна наука й економісти не винні, але виявляється, що й серед представників інших наук "інтелектуальна гра" в моді, що й вони сповідують так звану "соціальну математику", далеку від реалій життя.
Життя ще раз переконало, що за всієї досконалості математичних методів без ґрунтовно розробленої методології вони є науково неспроможними. Але в цьому випадку цей прорахунок значно примножений тим однобічним підходом, згідно з яким становлення нового суспільства пов'язане виключно з інформатизацією.
Реальний шлях руху до нового суспільства
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Внутрішній механізм формування суспільства“ на сторінці 1. Приємного читання.
