Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

Сучасні економічні теорії


Нерівність у розподілі багатства і доходів у світі сучасної економічної теорії


Питання розподілу доходів у сучасному суспільстві й пов'язаних із ним нерівності та бідності сучасна економічна теорія розглядає в межах фундаментального співвідношення між рівністю доходів і ефективністю економіки. Основний аргумент на користь рівного розподілу доходу полягає в тому, що такий розподіл необхідний для максимізації задоволення потреб споживача, або граничної корисності. Проте противники цієї позиції стверджують, що спосіб розподілу доходу - важливий чинник, який визначає обсяг виробництва і розподілу доходу. (Спосіб розподілу "пирога" доходу впливає на розмір самого "пирога"!) Основним аргументом на користь нерівності доходу є те, що рівність підриває стимули до трудової діяльності, до інвестицій, до ризику і таким чином зменшу є обсяг розподілюваного доходу1.

Для неомарксистів таке пояснення - це свідчення не лише суперечності, а й кризи неокласичної економічної теорії в її основі. Адже послідовна реалізація принципу максимізації граничної корисності вимагає зрівняльного розподілу доходів і благ, а це суперечить сутності ринкової економіки. Принцип, що фактично не реалізується на практиці, вступає у непримириму суперечність із об'єктивною дійсністю.


Трактування розподілу багатства і доходів у теоріях справедливого суспільства


Питання розподілу багатства і доходів, що розглядаються в позитивному і нормативному аспектах, займають помітне місце в сучасних економічних парадигмах різних шкіл та напрямів економічної науки.

У другій половині 30-х років XX ст. Дж.М. Кейнс підкреслював: "Найзначнішими вадами економічного суспільства, в якому ми живемо, є його неспроможність забезпечити повну зайнятість, а також його довільний та несправедливий розподіл багатства і доходів"2. Учений відзначив два аспекти проблеми розподілу.

Перший аспект стосується перспектив усунення великої нерівності у розподілі багатства і доходів. Як зазначав Кейнс, із кінця XIX ст. капіталістичне суспільство досягло істотного прогресу в усуненні надмірної нерівності багатства і доходів шляхом прямих податків: із доходів, додаткового прогресивного і податку зі спадщини, особливо у Великобританії. Водночас учений назвав два аргументи щодо побоювань подальшого просування цим шляхом. По-перше, побоювання щодо надто великої спокуси ухилень віж сплати податків, а також значного зменшення стимулів до взяття на себе ризику. По-друге, уявлення про залежність зростання капіталу від сили спонукань до індивідуального заощадження і залежність більшої частини такого зростання від заощаджень багатих людей за рахунок їх надлишків.

Питання про уникнення оподаткування, в тому числі законодавчого, має принципове значення. Адже від розмірів приховування доходів, особливо великих, від оподаткування залежить частка особистих доходів різних прошарків населення у національному доході. Від цього ж залежать судження теоретиків і політиків про ступінь нерівності розподілу багатств і доходів у суспільстві. Щодо ролі податкової системи, то, на думку відомих американських учених К.Р. Макконнелла іС.Л. Брю, вона не відіграє істотної ролі у перерозподілі доходів*1.

Учений свідомо залишив осторонь перший аргумент І зосередив увагу на критичному розгляді другого, вважаючи, що його власні судження можуть суттєво змінити ставлення до панівних у суспільстві уявлень про зазначені вище залежності. До досягнення рівня повної зайнятості, вважав Кейнс, зростання капіталу взагалі не стимулюється слабкою схильністю до споживання, а навпаки, стримується нею. Кейнс зробив такі висновки: лише в умовах повної зайнятості слабка схильність до споживання сприяє зростанню капіталу. Більше того, досвід переконує, що в нинішніх умовах заощадження установ і фондів погашення більш ніж достатні, і заходи, що спрямовані на перерозподіл доходів та ведуть до посилення схильності до споживання, можуть стати досить сприятливими для зростання капіталу4. Отже, відпадає одне з головних соціальних виправдань великої нерівності у розподілі багатства.

Своє ставлення до проблеми Кейнс сформулював так: "є певні соціальні та психологічні виправдання значної нерівності доходів і багатства, однак не для настільки великого розміру, який має місце тепер"6. Підкреслимо, що саме цей аспект проблеми ще й донині перебуває в центрі уваги теоретиків і політиків в умовах розвинутої ринкової економіки.

Другий аспект розгляду питання нерівності розподілу багатства і доходів - це зв'язок його з теорією відсотка. М'яка кредитно-грошова політика (низька норма відсотка) сприяє збільшенню розмірів інвестицій та розширенню виробництва. На думку Кейнса, звідси походило, що найвигідніше знижувати норму відсотка до такого її відношення до величини граничної ефективності капіталу, за якої буде забезпечена повна зайнятість.

Використання капітальних засобів приносило б дохід, який дещо перевищує вартість їх фізичного та морального зносу, плюс невелику надбавку за ризик і винагороду за майстерність та самостійне прийняття рішень. Це означало б евтаназію рантьє як нефункціонуючого інвестора, який більше не отримував би не-зароблених доходів.

З часів Кейнса проблема розподілу багатства і доходів не втратила актуальності; більше того, вона загострилася, набула глобальних масштабів. У цій сфері зіштовхуються два протилежних підходи - прихильників "конвергенції" (сходження, зближення) доходів та її противників ("дивергентів"). У межах країн із розвинутою ринковою економікою різною мірою й надалі є нерівність в особистому розподілі багатства і доходів. Так, у США (1987 р.) найбідніші 20 % сімей отримали менше 5 % сумарного особистого доходу (замість 20 %, які б вони отримали за умови рівномірного розподілу). Водночас найбагатші 20 % сімей отримали близько 44 % особистого доходу. Таким чином, найбагатпгі 20 % населення країни отримали дохід, який у 9 разів перевищував доход найбідніших 20 % населення. На думку більшості економістів, ці дані свідчать про значну нерівність у розподілі доходів. До того ж за останнє півстоліття у США не відбулося урівнювання доходів, тобто не спостерігалося жодних "революційних зрушень" у їх розподілі.

У західноєвропейській економічній літературі висунута гіпотеза про "два економічні поділи Європи". Перший пов'язується з поділом континенту на країни з ринковою економікою та країни з централізовано керованою економікою ("капіталістичні" та "соціалістичні" за традиційною термінологією) й асоціюється зі зростаючою розбіжністю між ними у показниках доходу на одну особу. В післявоєнній Європі не спостерігалося чітко визначеної тенденції до зближення доходів на одну особу. Розподіл доходів характеризується розвитком у формі "двох ідентичних піків", тобто зближення доходів на душу населення на верхній та нижній точках шкали доходу, тоді як країни із середнім рівнем доходу взагалі зникли. Водночас диференціали доходу між європейськими економіками після Другої світової війни були загалом меншими за диференціали доходів між промислово розвинутими країнами та країнами, що розвиваються.

Досвід перехідного періоду останніх 15 років свідчить про збільшення розриву в доходах між країнами ЄС та пострадянськими країнами. Це підтверджує реальність гіпотези про заміну першого економічного поділу в Європі на країни з ринковою та країни з плановою економікою другим економічним поділом - на країни з низьким та з високим доходом6.

Усередині пострадянських країни, зокрема й в Україні, розподіл доходів та багатства виявився ще нерівнішим, ніж у країнах із розвинутою ринковою економікою. Звичайно, таке реальне становище у сфері розподілу особистих доходів та багатства не спирається на будь-які теорії розподілу. З позицій ортодоксального марксизму його можна витлумачити як соціально-економічний наслідок нагромадження капіталу в специфічних умовах перехідного періоду від соціалізму до капіталізму. Звичайно, такий перехідний період - це явище, яке не передбачалося у межах формаційної парадигми.

У глобальному масштабі "вал" злиденності та нерівності, який раніше накрив світ, починає спадати, стверджують "конвергенти". Ця позиція відображає поширену думку про початок ери зближення між країнами за рівнем доходів у зв'язку з глобалізацією. Завдяки розширенню торгівлі країни, що розвиваються, отримують доступ до нових технологій і нових ринків, а отже - збільшують своє національне багатство і доходи.

Однак така думка прихильниками дивергенції оцінюється як міф. У кращому випадку вона слабо підкріплена фактами. "Доповідь про розвиток людини. 2005" містить значний фактичний і статистиичний матеріал, що наочно свідчить про зростання нерівності в абсолютних доходах між багатими і бідними країнами. Це відбувається, незважаючи на вищі темпи економічного зростання в країнах, що розвиваються, внаслідок значного первісного розриву. Наприклад, за зростання середніх доходів на 3 % і в Африці на південь від Сахари, і в промислово розви-

нутих європейських країнах абсолютний приріст становитиме в Африці 51 дол. США на одну особу, а в Західній Європі - 854 дол.7 У графічній формі глобальний розподіл доходів нагадує келих шампанського: велика концентрація доходів у верхній частині і тоненька цівка на дні. У Бразилії розрив між доходами 10 % найбіднішого і 10 % найбагатішого населення становив 1 до 94. У світовому масштабі в цілому такий розрив ще більший - 1 до 103.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів
  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література