Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

Сучасні економічні теорії

Проблема людини завжди займала важливе місце в економічній теорії. Але, як усе в житті, людина змінюється, розвивається , тому її роль і місце в економічній теорії - це не щось раз і назавжди дане. Отже, необхідно дедалі глибше осмислювати цей феномен. Особливо це актуально нині, коли виникла нова категорія "людський капітал", яка відображає нове становище людини у виробництві і суспільстві, коли відбувається переростання людини економічної (homo economicus) у людину творчу (homo creator). Цілком слушно на цьому фоні розглянути особливості розвитку людини в нашій країні і визначити шляхи нарощування людського капіталу і як головного надбання національного багатства, і як головної рушійної сили суспільно-економічного прогресу.

Докорінна зміна ролі та місця людини на інформаційній (постіндустріальній) стадії цивілізації

Класична економічна теорія бачила предмет свого дослідження у зростанні національного багатства, проте у системі її поглядів людина, її праця займали чільне місце. Так, вона обґрунтувала модель економічної людини, високо оцінювала працю людини як джерело багатства, виділяла в людині її здатність до праці, тобто робочу силу, перетворення її на товар, формування і динаміку вартості товару "робоча сила" і т. ін. Але, як видно, класична школа обмежувала аналіз людини її роллю в економіці.

Неокласична школа вводить людину у визначення предмета економічної теорії і робить крок уперед порівняно з класиками. Так, у А. Маршалла зазначається: "З одного боку, це наука про багатство, але з другого - це наука про людину, яка відчуває на собі вплив найрізноманітніших факторів. Щодо економіки, то вона цікавиться переважно тими мотивами, які впливають... на поведінку людини в ЇЇ економічному житті"1. Як видно, автор говорить про "науку про людину", але тут же вказує, що неокласична школа "цікавиться переважно тими мотивами, які впливають... на поведінку людини в її економічному житті", тобто неокласики, як і класики, зосереджували увагу на економічній людині. У подальшому їхнє трактування ролі людини було спрощене. Спираючись на теорію факторів виробництва, вони принизили людину, зрівняли її з матеріальними факторами виробництва. Вони всіляко доводять, що не лише праця людини, а й земля і капітал створюють нову вартість і збільшують її. Вони приділяють велику увагу аналізові поведінки людей у процесі виробництва, управлінню цими процесами за допомогою стимулів, властивих ринковим відносинам. Приниження та обмеження ролі людини в економіці знайшло продовження в економіксі, мейнстримі, тобто в найбільш поширеній і впливовій формі неокласичного вчення. Вся складність людини, її поведінки зводиться до "максимізації власного задоволення (корисності)"2.

Отже, незважаючи на істотне просування неокласичної школи до підвищення ролі людини, уваги до неї та її праці, все ж вона, а особливо ІЗ основна форма мейнстрим, виявилася неспроможною в такому напрямі цивілізаційного прогресу, як розвиток людини, закономірності її зростання, перетворення намету і критерій суспільно-економічного прогресу. Це надзвичайно широке коло питань, яке включає і зміни місця та ролі праці людини у виробництві, у відносинах праці і капіталу, тобто у відносинах власності шляхом її демократизації, у створенні сприятливих умов для освітнього, професійного та культурного зростання людини, у переході від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator). Як видно, тут йдеться про глибокі якісні зміни в людській праці та в цілому в людській життєдіяльності.

Метафізична філософія, формальна логіка, домінування кількісного аналізу, на яких базується методологія мейнстриму, не забезпечують розв'язання завдань, пов'язаних із кардинальними якісними зрушеннями у розвитку людини, її економічному і суспільному становищі. Для цього потрібна діалектична логіка, глибокий соціально-економічний аналіз.

Слід зазначити, що на Заході є й інші школи економічної науки, які розкривають соціально-економічні проблеми сучасного суспільства, його соціальну структуру в різних аспектах, у взаємозв'язку зі справедливістю і нерівністю у суспільстві. І все ж не можна не бачити, що традиції мейнстриму, пов'язані з використанням формальної логіки, формальних інструментів, тією чи іншою мірою позначаються і на цих, так би мовити, прогресивних напрямах розвитку економічної теорії.

Неокласики виходили з того, що реально існує в житті, в господарській практиці, і фактично абсолютизували ситуацію, яка склалася. Так, машинна техніка зробила людину простим придатком машини, частковим робітником. Парадокс полягав у тому, що кваліфіковані майстри ручної праці, які виготовляли повний продукт, із появою машин у масовому порядку були замінені або перетворені на менш кваліфікованих і часткових робітників, які виконували обмежене число часткових операцій. Машини в руках капіталу стали знаряддям, за допомогою якого формальне підкорення праці було перетворене на реальне підкорення праці капіталу, тобто робітник, позбавлений можливості створювати товар і продавати його самостійно на ринку, як частковий робітник виявися прикутим до капіталу міцніше, ніж ланцюгом. А якщо врахувати, що машини, підвищуючи продуктивність праці, витісняли "зайвих" робітників, перетворювали їх на безробітних, що створювало стійке відносне перенаселення, притаманне буржуазному способу виробництва, яке зумовило повсякчасне перевищення пропозиції робочої сили на ринку над попитом на неї, а отже, і відповідний рух заробітної плати, тобто ціни робочої сили, порівняно з рухом цін на уречевлену працю, тобто машини, сировину, паливо і т. ін. Інакше кажучи, економічна, технологічна, речова залежність робітника від капіталу була настільки великою, що людина опинялася фактично на одному рівні з матеріальними факторами виробництва.

З розвитком машинного виробництва ситуація змінюється докорінно. Комплексна механізація, автоматизація виробництва, а тим більше застосування інформаційно-комунікаційних технологій потребують добре освіченого, висококваліфікованого працівника, який завдяки своїм ґрунтовним знанням, практичному досвіду і вмінню виконує складні, інтелектуальні операції, здійснює функцію контролю за роботою складної техніки і технології, забезпечує їх безперебійне функціонування. Це ставить нові, набагато вищі вимоги до освіти людини. В умовах інформаційної економіки і суспільства все більш нагальною стає проблема знання й уміння використовувати комп'ютер, основи економіки і права, іноземної мови, етики і безпеки життєдіяльності. Поступово, але невпинно зростають вимоги до рівня освіти. Середньої освіти вже не вистачає тому зростає потреба у вищій освіті. Тому сучасні виробничі та суспільні процеси потребують все більш ґрунтовно освіченої людини, інтелектуально розвинутої, спроможної вільно орієнтуватися в складних умовах виробничого і суспільного життя, аналізувати їх і приймати обґрунтовані рішення. Цілком зрозуміло, що раніше відтворення робочої сили обмежувалося порівняно мінімальними обсягами споживання матеріальних і культурних благ. У сучасних умовах за суспільно-нормального забезпечення потреб у матеріальних благах центр уваги все більше зміщується на якнайповніше задоволення потреб в освіті, науці, культурі, мистецтві і т. ін. Тільки в такий спосіб можна забезпечити швидкий розвиток людського інтелекту та його зворотний вплив на розвиток економіки і суспільства. Як видно, сучасне високотехнологічне виробництво потребує не часткового робітника, не залежну людину, а людину вільну, озброєну сучасними знаннями, вмінням їх застосовувати й ефективно використовувати. Це людина, яка користується всіма благами цивілізації, їй забезпечене заможне і культурне життя. Для неї праця має творчий характер, стає внутрішньою потребою. Отже, докорінна зміна технології виробництва, соціально-економічних умов життя і праці людини зумовлює виникнення дійсно нової категорії "людський капітал" як внутрішньо властивої новій економіці і суспільству.

Єдине, що треба мати на увазі, не можна спрощувати ці процеси, як ми вже зазначали. Навіть комп'ютери - якісно нова техніка, що примножує можливості людського розуму - поряд з розв'язанням складних загальнодержавних чи галузевих проблем організації й управління можуть використовуватися для розв'язання утилітарних, технологічних завдань, а працівник, який їх виконує, є таким самим частковим працівником, як і на зорі машинної техніки. Цілком зрозуміло, що за підготовкою такий працівник менш освічений, і професійно, за досвідом роботи, його вміння обмежене виконанням суто технічних, вузькоприкладних завдань, хоч теж потрібне та корисне.

Важливу роль у відтворенні та нарощуванні людського капіталу відіграє ринок праці. Його функціонування і розвиток відбуваються в процесі взаємодії зі сферою виробництва. Адже саме тут формується попит на робочу силу, на її кількість і якість, саме тут відбувається зростання робочих місць, склалаються співвідношення між високотехнологічними робочими місцями, заміщення яких потребує робітників високої кваліфікації, і тими робочими місцями, де технічний рівень залишається незмінним. Причому на ринок праці активно впливають традиції, які склались у сфері праці, та національний менталітет. Усе це зумовлює те, що на ринку праці, на відміну від решти ринків, ніколи не досягається стан рівноваги, оскільки пропозиція робочої сили, як правило, перевищує попит на неї і це набуває втілення у безробітті, тобто відносному перенаселенні. Не менш важливою рисою ринку праці є і те, що ціна робочої сили, тобто заробітна плата, як правило, внаслідок хронічного безробіття, відстає від цін інших товарів. Особливо це виявляється в перехідних економіках, де значний спад виробництва зумовив швидке зростання безробіття, що, у свою чергу, зумовило різке падіння заробітної плати й усіх доходів населення, погіршення життєвих умов, зубожіння на одному полюсі й нічим не виправдане зростання багатства - на другому, що значно ускладнило соціальні відносини. Все це істотно деформувало процеси відтворення робочої сили, зумовило глибокі кількісні та якісні зміни. Руйнація насамперед технологічно розвинутих галузей призвела до масового витіснення з виробництва висококваліфікованих працівників, робітників та інженерно-технічного персоналу, що різко скоротило попит виробництва на людей, які створюють чи обслуговують нову техніку. Водночас має місце попит на менш кваліфіковану та низько-кваліфіковану робочу силу, тому що вона, по-перше, значно дешевша, і, по-друге, для її відтворення не потрібні великі затрати, пов'язані з освітою та культурою. Весь комплекс тенденцій визначив погіршення відтворення людського капіталу, що набуло втілення: у великому зростанні безробіття, відкритого і прихованого; зниженні частки оплати праці найманих працівників у ВВП; невиплаті заробітної плати і зростанні заборгованості підприємств перед працівниками; виплаті заробітної плати у натуральній формі; зростанні оподаткування; підвищенні плати за житлово-комунальні послуги; комерціалізації освіти та медичної допомоги; звуженні системи соціального забезпечення. Всі ці процеси привели до істотної зміни структури ринку праці, що виявилось у звуженні сегмента, пов'язаного з рухом висококваліфікованої робочої сили (робітників та інженерно-технічних працівників), і розширенні другого сегмента, пов'язаного з порівняно низькою кваліфікацією праці, особливо з працею жінок, молоді, іноземних робітників. Деякі автори вважають, що відмінності між цими сегментами настільки глибокі, що виключають конкуренцію між ними, що кожний із них має свої кадрові особливості та своєрідний характер зайнятості, а отже, начебто ми маємо справу з двома різними ринками8.

На нашу думку, за всієї відмінності це все ж не окремі ринки, оскільки на обох обертається однорідний товар - робоча сила, а два сегменти одного ринку. Інша справа, що деформації у розвитку ринку набрали такої глибини і таких масштабів, що порушено об'єктивно зумовлене протікання процесів на ринку. Як відомо, в умовах ринкових економік, що нормально функціонують, розгортання підготовки висококваліфікованих працівників неминуче скорочує чисельність і знижує роль працівників із нижчим рівнем кваліфікації. Розширення системи професійно-технічної освіти, середньої і вищої освіти інтенсифікує ці процеси. Все це визначає швидке нарощування чисельності та підвищення ролі висококваліфікованих працівників, зростання людського капіталу відповідно до потреб виробництва, яке розвивається на основі передової науки, техніки і технології. Як ми вже зазначали, зовсім інакше розгортаються події в країнах пострадянського простору. Адже тут відбувається перш за все руйнація високотехнологічного виробництва, витіснення висококваліфікованої робочої сили, чому сприяє особливо висока невідповідність рівня оплати цієї категорії праці. І, навпаки, поширення низькотехнологічних виробництв зумовлює зростання низькокваліфікованої праці з відповідною оплатою, що дає змогу підприємцям порівняно легко збільшувати виробництво за невисоких витрат на робочу силу. Тим більше, що підприємці повністю позбавляються витрат на підготовку кадрів, оскільки в умовах спаду виробництва і зростання безробіття для них створювалися, по суті, необмежені можливості використання кадрів робітників та інженерів якнайширшого діапазону за рівнем загальної і професійної підготовки. Негативні процеси у галузі відтворення людського капіталу досить рельєфно відбились у системі вищої освіти. Відбулося різке скорочення обсягів підготовки спеціалістів із природничих і технічних наук за одночасного непомірного збільшення підготовки економістів і юристів. Було створено на комерційній основі сотні приватних ВНЗ із підготовки кадрів цих самих спеціальностей. Якщо врахувати, що це здійснювалося на основі старої кадрової бази, то можна легко уявити, до якого ступеня був "розводнений" професорсько-викладацький склад і як це позначилося на якості підготовки кадрів вищої кваліфікації.

Основні терміни і поняття

Економічна людина, ручна праця, сфера виробництва, натуральна форма оплати, кваліфікація праці, комерціалізація освіти, низькотехнологічне виробництво, кадрова база, низькокваліфікована праця, безробіття, робоча сила.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії
  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література