Відмітна риса розвитку сучасних економічних теорій - це те, що він відбувається у гострому протиборстві їх представників, зіткненні різних аргументів та контраргументів.
Розвиток практично кожної економічної теорії супроводясу-ється її критикою з боку прибічників інших теорій та напрямів економічної думки.
В економічній літературі широко констатується факт серйозної критики теорії раціональних очікувань. Серед основних контраргументів можна назвати такі.
• 1. Нереалістичність передумови про раціональний характер поведінки агентів, що господарюють. "Людині з вулиці" приписують здатність добре орієнтуватися у функціонуванні сучасної ринковіої економіки, в її внутрішньому механізмі та зв'язках між окремими елементи суспільного відтворення, правильно передбачати майбутній розвиток ринкової кон'юнктури.
• 2. Нереалістичність припущення про чисто конкурентні ринки та їх миттєві очищення від надлишкових товарів шляхом швидкого пристосування цін.
• 3. Вплив економічної політики на рівень виробництва і зайнятості. На противагу твердженням представників теорії раціональних очікувань про неефективність політики внаслідок реакції людей на її очікувані результати насправді грошово-кредитна і фіскальна політика реально сприяють стабілізації економіки. Тому дискретна політика протиставляється монетарному правилу як ефективніший інструмент впливу на функціонування економіки.
Професор Л. Харріс виокремив ще чотири лінії критики гіпотези реальних очікувань та ц висновку про те, що навіть короткострокова стабілізаційна політика неефективна.
Перша лінія критики полягає у визнанні раціональності очікувань окремих агентів у тому розумінні, що за їх формування найефективніше використовується вся наявна інформація. Але водночас підкреслюється відмінність інформації урядових органів і приватних осіб. Як наслідок можливі систематичні відмінності між очікуваннями приватних осіб щодо темпів зростання грошової маси. Л. Харріс зауважує, що вірогідність дійсного існування відмінностей в отримуваній інформації носить спірний характер. На основі емпіричних розрахунків можна стверджувати, що економічна інформація та прийоми її обробки настільки доступні, що теза про відмінності в інформації необґрунтована. Так, корпорації та профспілки, які чинять найбільший вплив на ціни і заробітну плату, мають таку ж економічну інформацію як і уряд, а тому можуть передбачити реакцію уряду на відому інформацію. Для цього вони наймають економістів і спеціалістів у галузі економетрики, які й готують відповідні пропозиції щодо реакції на передбачувані урядові рішення.
Друга лінія критики полягає в тому, що навіть за умови рівномірного розподілу інформації немає підстав для висновку про раціональний характер очікувань окремих осіб.
Третя лінія критики зводиться до того, що теорія раціональних очікувань, згідно з якою неможливі навіть тимчасові відхилення від природної норми безробіття (за винятком випадкових відхилень), не може пояснити причину великих депресій, наприклад, депресії 30-х років XX ст.
Четверта лінія критики побудована на припущенні про негнучкість заробітної плати і цін, з чого робиться висновок, що навіть за умови раціональності очікувань заходи економічної політики можуть впливати на рівень виробництва або безробіття20.
У свою чергу прибічники гіпотези раціональних сподівань поклали її в основу своїх доказів неефективності дискретної стабілізаційної політики. Так, Ф. Кідланд і Е. Прескотт стверджують: "Навіть якщо існує узгоджена і фіксована функція суспільного добробуту, а політики знають, коли їх ідеї приведуть до результатів і який буде масштаб цих результатів (тобто сформульована дискреційна політика), іншими словами, навіть якщо у нинішньому становищі вибране найкраще рішення і правильно оцінена ситуація наприкінці періоду, така політика не забезпечить максимізацію об'єктивної функції суспільного добробуту. Причина цього очевидного парадоксу в тому, що економічне планування не є "грою з природою"; швидше це гра з раціональними економічними агентами. Звідси ми робимо висновок, що в умовах раціональних очікувань не існує способу застосування теорії до економічного планування21. Проблема, на думку згаданих вище американських учених, полягає в тому, що політику, яку її ініціатори апріорі розглядають як оптимальний варіант, часто не можна реалізувати, якщо вона впливає на очікування і наступну поведінку економічних агентів. Зміна їх поведінки змушує політиків переглядати прийняті рішення. Як результат, кінцева стратегія регулювання виявляється набагато гіршою не тільки за первісний варіант, а й за той, який би здійснювався за набагато менших можливостей для прийняття довільних (дискреційних) рішень. У кінцевому підсумку обрані заходи економічної політики виявляються неузгоджени-ми між собою за часом (time-inconsistent policy).
Нове кейнсіанство
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Критика теорії раціональних очікувань“ на сторінці 1. Приємного читання.
