Особливості трансформації економіки Китаю

Сучасні економічні теорії

Для того щоб більше зрозуміти розвиток економічної думки в Китаї, виокремимо найважливіші обставини його цивілізаційного розвитку.

По-перше, область збігу з цінностями Заходу в його минулій індустріальній і науково-технічній еволюції уже достатньо широка і продовжує розширюватися на макро- і мікрорівнях. Так звана специфіка Китаю пов'язана перш за все з високою роллю держави, яка, у свою чергу, виводиться з "відсталості" країни, структурних особливостей її економіки, значної частки агросфери, багатовікових традицій тощо. Тому "специфічне цивілізаційне" правомірно відшукувати в особливостях державної політики і соціальної сфери8.

По друге, багато сучасних цінностей визначаються в дусі китайських традицій - у вигляді простих афористичних формул, які позначають дуже довгі процеси, статичні і багатостатичні динамічні стани (наприклад "розвиток - мета, реформи - засоби, стабільність - гарантія", "покидати землеробство, не розставатися з селом"). Тому в сучасному Китаї дуже поширені "змішані" соціально-економічні форми: селянин-робітник, наполовину міський житель, "червоний" капіталіст, "менеджер-партієць" і т. ін. Це данина, з одного боку, традиції, з іншого - наслідки перших десятиліть народної влади.

Потрете, сучасний період розвитку Китаю характеризується відмовою від ідей стрибків і масштабних проривів і поверненням до традиції та своєрідного конфуціанського ренесансу, частково запозиченого, як це не парадоксально, у сусідів по східноазійському регіону.

Названі обставини сприяли тому, що в цілому сучасний Китай неможливо охарактеризувати жодним із прийнятих у сучасній класифікації країн терміном. Не підходять (або підходять частково) визначення "розвинута", "новоіндустріальна", "перехідна"," країна, що розвивається". Тому більш правомірно сприймати КНР за офіційно заявленою якістю як країну ринкового соціалізму, тим більше, що як соціалістична ця держава згадується навіть у документах про вступ до СОТ, який Китай завершив у 2001 р.9

Варто також назвати й інші факти і положення, без яких наступна аргументація виглядала б не досить ясною.

Соціально-економічні реформи в Китаї розпочалися з 1978 р., набагато раніше, ніж в інших соціалістичних країнах із директивним плановим господарством. За геополітичним й ідеологічним значенням вони важливіші, ніж в інших постсоціалістич-них країнах.

По-перше, реформи дали економічному розвиткові Китаю поштовх, який тягне за собою корінні зміни в геополітичній розстановці сил. За прогнозами вчених, якщо навіть у перспективі Китай не зможе підтримувати високі темпи економічного зростання (близько 9 % у середньому за рік), то навіть збереження половинного рівня перетворить країну на другу наддержаву протягом максимум наступних двох десятиліть10. За зростанням економічної могутності завжди настає зростання війскової сили, дипломатичного, політичного та іншого впливу.

По-друге, результати китайських реформ мають велике ідеологічне значення. Крах радянського східноєвропейського соціалістичного експерименту однозначно інтерпретується переважною більшістю політиків і вчених, як тотальна поразка комуністичної ідеї порівняно з капіталізмом. Китайське керівництво і теоретики не погоджуються з такими висновками, стверджуючи, що вони від комуністичної ідеї не відмовляються, оскільки успіхи країни (Китай вийшов на перше місце в світі за виробництвом сталі, вугілля, цементу, бавовни, скла, бавовняних тканин, а зовнішньоторговельний обіг перевищив цифру 400 млрд дол. США, при цьому частка готових виробів у його експорті становить майже 80 % (в Україні - близько 25 %), а приріст ВВП - до 9 % на рік11) доводять її потенціал, а крах радянської і східноєвропейської соціально-економічної системи означає лише невдачу окремих моделей соціалістичного (комуністичного) типу. На таких позиціях стоїть і В'єтнам.

Звідси - ідеологічне значення китайського (і в'єтнамського) феномену. Тому не випадкові намагання різних напрямів використати "китайську карту" для підкріплення своїх, нерідко прямо протилежних за ідейним змістом, концепцій.

По-третє, Китай і В'єтнам залишилися єдиними соціалістичними країнами, які фактично вибрали шлях конвергенції двох соціально-економічних систем - директивно-планової і ринкової. Це заслуговує на особливу увагу, оскільки, на нашу думку має найбільше теоретичне значення.

Теоретичні основи моделі розвитку сучасного Китаю закладені в період так званого прориву цілого ряду "заборонених для економічного аналізу зон" - у 80-ті роки XX ст. У цей період, який економісти характеризують початком "прориву" в політичній економії соціалізму, у суспільному житті Китаю переважали переконлива критика лівацьких, утопічних установок в економіці, становлення нових для Китаю напрямів економічних досліджень. Здійснювався поступовий перехід від опори на критику теорії "банди чотирьох": до посилення позитивного, творчого початку в наукових розробках китайських економістів.

Центральним напрямом дослідження китайських економістів у названий період стали фундаментальні проблеми економічної теорії: власність, товарні відносини за соціалізму, співвідношення плану і ринку в господарському механізмі, а також проблеми економічної реформи. Всі дослідження проводились у рамках висунутої на початку 80-х років XX ст. концепції.

Суть китайської економічної думки, власне як і реформ, можна звести до рішучої відмови від будь-якого роду уніфікацій. Державі в Китаї відводилася роль арбітра і регулятора у відносинах між укладами, класами і станами, різними регіонами, групами інтересів. Функціональний прагматичний підхід до будь-яких теорій явно переважав над "інститутобудовою", яка поширилася в багатьох "перехідних" країнах, а сфера свободи особистості і її ініціативи все більше розширювалися в міру зростання можливостей держави, а також ресурсів її соціальної політики. Керівництво країни - явно колегіальне і добре скоординоване. Не варто виключати, що поширене в західній літературі представлення влади в Китаї як "ліваків" і "лібералів" суттєво перекручують дійсні механізми роботи вищої управлінської ланки.

Фундаментально-емпіричний підхід до більшості ідей і речей, традиційна допитливість і винахідливість полегшує розпізнання "зерен" і "полови" у сучасній економічній думці, дає змогу запобігати багатьом стандартним тупикам "економікс". Деякі інші цивілізаційні особливості (наявність "готової" корпоративної людини, реалізм і раціоналізм, поміркованість, примат цивільного над військовим, культура як складова національної могутності)12 затребувані й ще більше спрощують життя у сучасній жорсткій і стисненій епосі. Тому економічна й інформаційна глобалізація - відносно просте і все більш відчутне середовище для Китаю.

Висунута китайськими економістами формула управління (директивне планування - "спрямувальне" планування - ринкове регулювання) у середині 80-х років проголошується теоретичною основою "системи планування китайського типу".

Поступовість процесу перетворень на основі виважених теоретичних порад дає право зарахувати китайський шлях до градуалістського типу реформ. Тому на відміну від східноєвропейських країн і колишніх радянських республік, де реалізовувались односистемні типи реформ, відбувалися тотальне руйнування попереднього планово-розподільчого господарського механізму ще до створення базових ринкових інститутів і перехід до нового односистемного ринкового, у Китаї формувався двосистемний тип перехідної економіки. Плановий механізм зберігся і виконував функції, які на нього покладалися. Залишився директивний план (хоча значно зменшилося число його показників), ціни базових видів товарів і послуг контролювалися державою (але сфера контролю поступово скорочувалася), фінансування значної частини капіталовкладень здійснювалося через державні бюджети різних рівнів, достатньо жорстким було зовнішньоекономічне (особливо валютне) регулювання, кредитна система залишалася переважно державною. Перелік складових державно-планового механізму неповний, але найважливішим у цьому процесі було те, що дія цього розподільчого механізму скорочувалася в міру зростання елементів ринкової економіки18. Таким чином, зберігався дуалізм господарського механізму з поступовим заміщенням планового механізму ринковим.

Саме в цьому розумінні полягає зміст реформ двосистемного типу, що не є ідентичним із поняттям змішаної економіки - наявність різних укладів, яка типова тією чи іншою мірою для всіх країн. Адже неринкові уклади не мають господарського механізму, який є у державному сектору Китаю у вигляді все ще збережених елементів директивно-планового механізму і відповідної політичної системи (остання також виконувала визначені функції у господарському механізмі).

У результаті поглибленої теоретичної розробки політики щодо власності у цій моделі була висунута концепція "багато-системної структури власності з китайськими особливостями". Одним із підходів, який набув великого поширення, е розкриття внутрішнього змісту власності за допомогою категорії "права власності, володіння, розпорядження і користування" (концепція "чотирьох прав"). Розвиваючи таку концепцію, китайські теоретики висунули положення про "розподіл прав власності і права господарювання", що означало надзвичайну централізацію, адміністративні методи управління, розширення самостійності підприємств, широке використання економічних методів господарювання.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості трансформації економіки Китаю“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю
  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література