Україна є складовою світового господарства, й успішне входження у світовий ринок в умовах формування національної концепції ринкової трансформації - це важливий фактор її майбутнього. Роль експорту в українській економіці визначає його частка у ВВП, яка становила у на початку XXI ст. 47 % (при розрахунку ВВП не за паритетом купівельної спроможності, а за офіційним обмінним курсом гривні), що, між іншим, створює об'єктивні передумови для подальшої лібералізації валютного регулювання в країні24. Але якщо вдатися до аналізу структури експортної продукції, то можна передбачити подальші труднощі трансформації економіки України у світовий ринок в умовах посилення конкурентної боротьби.
Звернемося безпосередньо до характеристики основних параметрів, які забезпечують успіх галузей і фірм у конкуренції: факторні умови (природні, трудові, технологічні та інвестиційні); умови попиту в країні на продукцію і послуги галузі; наявність споріднених і підтримуючих галузей, конкурентоспроможних на міжнародному ринку; стратегія фірми, її структура і характер конкуренції на внутрішньому ринку.
Конкурентоспроможність - це універсальна вимога, що ставиться відкритою господарською системою до будь-якого національного економічного суб'єкта. Бути конкурентоспроможним - означає забезпечувати порівняльні зі світовим рівнем споживчі якісні та цінові характеристики товару або послуги незалежно від того, до якого ринку вони належать - внутрішнього чи зовнішнього-
Дослідження вітчизняних спеціалістів показали, що за станом факторних умов Україна не переважає більшість країн світу і значно поступається його індустріально розвинутому авангарду. З огляду на таку констатацію, звернемо увагу на інші параметри українського економічного середовища.
Стрімке скорочення обсягів інвестицій стосовно дореформеного рівня помітно звузило поле діяльності для всієї переробної, машинобудівної й особливо оборонної промисловості. Звуження попиту також провокували постійна інфляція, яка знецінила доходи підприємств та населення, і жорстка урядова грошово-кредитна політика, спрямована на забезпечення поміркованої нестачі грошей в обігу.
Наявний дисбаланс між фізичним і монетарним секторами економіки України є однією з основних причин стримування розвитку виробництва і, відповідно, міжнародної торгівлі готовою продукцією. Хоча в період трансформації економіки України від адміністративно-командних форм організації господарських процесів до ринкових частина грошових ресурсів у загальній структурі обігових коштів підприємств мала б зростати, у вітчизняній економіці розвивалися протилежні тенденції. Якщо у 1997 р. бартерні операції у промисловості становили 32 % від загального обсягу реалізованої продукції, в 1998 р. -
37,6, то у 1999 р. - 42,5 %. Натуральні виплати доходів за 1996-1999 рр. збільшилися майже в 3,3 раза, а на початку XXI ст. становили 11,4% загального фонду оплати праці26. Збої у формуванні господарського механізму, найголовніший серед яких - зростання неплатежів і бартеризація економіки, є наслідком низького рівня монетаризації.
Проте на фоні цих негараздів, якість внутрішнього попиту в споживчому секторі за 90-ті роки суттєво змінилася. Зникла "безликість" попиту, яка була характерна у період товарного дефіциту. Попит став більш структурованим. В умовах помітного посилення ролі імпорту в забезпеченні населення і зростаючої диференціації доходів громадян він усе більше орієнтується на загальносвітові стандарти споживання, індивідуалізується, стає вибірковим і вимогливим до цінових та якісних параметрів товарів і послуг. Ці зрушення у характері попиту, без сумніву, сприяють розвитку конкурентних переваг вітчизняних виробників.
Під впливом зміни характеру попиту зменшився випуск споживчої продукції низької якості та непридатного асортименту, яку раніше купували через відсутність вибору. Згортання нежиттєздатного виробництва, успадкованого від планової економіки, - неминучий результат переходу до ринку. Його не можна оцінювати негатитивно навіть з урахуванням того, що він призвів до скорочення обсягу ВВП за роки трансформації економіки не менше ніж у два рази26. Тепер виробники вимушені співвідносити обсяг випуску продукції, її асортимент, споживчі якості та цінові параметри з реальними потребами конкретних сегментів ринку.
Специфіка нинішньої соціально-економічної і монетарної ситуації в Україні (невисокий за світовими мірками рівень доходів населення, нестача обігових засобів у підприємств і та ін.) зумовлює ставлення споживачів до вибору продукції. Перевага, як правило, надається дешевшим, а не якіснішим її видам. Тому попит на внутрішньому ринку за своєю вимогливістю до споживчих якостей і якостей продукції поки що поступається попиту в промислово розвинутих країнах. Це позбавляє вітчизняні підприємства можливості орієнтуватися на перевагу внутрішнього ринку при просуванні своїх виробів на ринки цих країн. Водночас експансія на ринки країн, що розвиваються, і країн із перехідною економікою, спираючись на невимогливий внутрішній попит, може принести українським виробникам лише тимчасовий успіх і в кінцевому підсумку обернутися консервацією технологічної відсталості виробництва.
Україна має надто масштабний і диференційований за галузями промисловий комплекс, здатний випускати різноманітну продукцію - від найпростіших інструментів до космічних об'єктів. Однак промисловий виробничий апарат України суттєво зношений, значна частина основних фондів морально і фізично застаріла. Країна по суті не має жодного значимого блоку суміжних підприємств, усі елементи якого були б конкурентоспроможними на світовому ринку.
Досвід розвинутих країн показує, що досягти успіху в тій чи іншій галузі тим легше, чим більше в країні конкурентоспроможних споріднених галузей. Існування конкурентоспроможних постачальників надає переробним галузям можливість швидкого й ефективного доступу до передового оснащення, технологічних та інформаційних ресурсів. Місцеві постачальники добре знають внутрішній ринок, близькі до споживачів географічно, а також у плані культури і стилю ведення бізнесу. Тому мати конкурентоспроможних постачальників у країні важливіше, ніж покладатися на іноземних, незацікавлених у створенні нових продуктів на місцевому ринку. Проте це не означає, що для успіху на ринку необхідно мати всіх конкурентоспроможних постачальників усередині країни.
За недостатнього рівня розвитку суміжних галузей виробництво порівняно конкурентоспроможної всередині країни готової продукції, особливо високотехнологічної, дуже залежить від імпортних поставок. Так, вітчизняні телевізори на 70-100 % складаються з деталей іноземного виробництва, що є показником неконкуренто спроможності вітчизняних суміжних підприємств.
Основна маса українських промислових підприємств, на думку уряду, здатна утримувати свої позиції на ринку, і тільки приблизно ЗО % потужностей не можуть виробляти конкурентоспроможної продукції. Конкурентоспроможними у зовнішній торгівлі є підприємства металургії, оборонного комплексу та деяких інших галузей. Але, очевидно одне, що за відсутності кластерів конкурентоспроможних галузей завдання щодо просування кінцевої продукції українських виробників на зовнішні ринки є досить важким.
В умовах ще не завершеного перерозподілу власності та відсутності її ефективного захисту головна мета менеджерської ланки вітчизняних підприємств і фірм полягає в "розподілі грошей", а часто - й у власному збагаченні. Питання розвитку бізнесу відходять на другий план, домінуючою стає ідеологія скорочення або навіть ліквідації підприємств. Саме цим можна пояснити факт "тіньового" обігу в Україні (5 млрд дол.) і продовження значного відпливу валюти за кордон. За межами банківської системи нашої держави здійснюється 52 % грошового обігу. Водночас, за підрахунками спеціалістів, до лютого 2000 р. державний борг України становив 51 % її ВВП І 85 % обсягу українського експорту товарів та послуг27.
Спроможність економічного середовища України визначається можливістю її підприємств і фірм утримувати та нарощувати конкурентні переваги. Тому одне з найважливіших завдань держави в умовах перехідної економіки - формування середовища, яке б сприяло підтримці конкурентоспроможності на рівні фірми. Це завдання залишається актуальним і в ринковій економіці. Певною мірою воно пояснює той факт, що у промислово розвинених країнах в останні два десятиріччя участь держави у підвищенні конкурентоспроможності вітчизняних підприємств різко зросла. Уряди цих країн розробляють і реалізують спеціальні програми забезпечення конкурентоспроможності, беруть на себе безпосередню турботу про розвиток і здешевлення потрібної для цього інфраструктури - науки, системи зв'язку, збирання інформації, переглядають податкове законодавство з метою заохочення розвитку конкурентоспроможних галузей.
У період трансформації економіки України подібного не спостерігається. Макроекономічна політика держави у 90-х роках мала за головну мету "фінансову стабілізацію", яка розумілася суто як досягнення порівняно невисоких темпів інфляції і стійкості національної валюти. Ця політика здійснювалася за допомогою цілої низки інструментів, у тому числі високих податків, дорогого кредиту і невиконання державою своїх бюджетних зобов'язань. В економічному житті України в умовах перехідної економіки це призвело до зниження виробничої та інвестиційної активності не менше ніж у 2 рази, зростання неплатежів у народному господарстві, натуралізації обміну і виплати доходів, концентрації вітчизняного капіталу в торгово-грошовій сфері та відпливу його за кордон.
Подібна політика уряду України призводить до того, що переважна більшість вітчизняних підприємств зазнають труднощів з обіговими коштами, мають обмежені можливості для розширеного відтворення і проведення технічної модернізації. Непомірне податкове навантаження (податковий коефіцієнт в Україні становить 40-45 % )28 та дія інших негативних факторів призвели до того, що більше половини функціонуючих підприємств в останні роки стали збитковими, багато з них пішли в "тіньову" економіку.
За високої вартості кредиту, який став переважно короткостроковим, основна маса учасників господарського обігу утримується від позик у комерційних банках.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство“ на сторінці 1. Приємного читання.
