Інформатизація як магістральний шлях розбудови нового, інформаційного суспільства все більше визначає розвиток економіки і суспільства. Вона швидко поширюється, перетворюючи економічну діяльність людини і життя суспільства. В 1988 р. оптико-волоконний кабель передавав одночасно 3 тис. інформаційних імпульсів, у 1996 р. - 1,5 млн, а у 2000 р. - вже 10 млн. На початку 90-х років людство використовувало як мінімум 250 млн комп'ютерів, а наприкінці 2005 р. їх кількість зросла до 1 млрд12. Це стало основою створення інтернету - "всесвітньої павутини", яка поєднала більшість країн світу, різні континенти.
Розвинуті країни спрямовують свої зусилля на збільшення глобальних баз знань та їх активне використання для економічного зростання. За даними Світового банку, у більшості країн, які входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), в останні 15 років зростання доданої вартості в галузях, що базуються на знаннях, в середньому становило 3 %, стабільно перевищуючи темпи загального економічного зростання в традиційних галузях, яке не становило більше 2,3 %. Частка перших у сукупній доданій вартості збільшилась у Німеччині з 51 до 60 %, у Великобританії - з 45 до 51, у Фінляндії - з 34 до 42 %. Як видно, суспільно-економічний прогрес визначається накопиченням знань. Нині в країнах ОЕСР обсяги капіталовкладень у нематеріальні активи, які формують національні бази знань, тобто в професійну підготовку кадрів, наукові дослідження, патентування і ліцензування, програмне забезпечення для обчислювальних систем, маркетинг, дорівнюють капіталовкладенням в основні фонди, а іноді й перевищують їх18.
Останнє десятиріччя характеризується зростанням ролі інформаційних технологій, інтелектуальних факторів у розвитку економіки і суспільства. Ні земля, ні капітал, ні природні ресурси не могли зрівнятися з інформацією і знаннями за рівнем впливу на суспільно-економічний розвиток. Ті країни, які визначили своїми пріоритетами інтелектуальні ресурси, інформаційно-комунікаційні технології, домоглися надзвичайно високих результатів. Почесне місце серед них займає Фінляндія, яка ще на початку XX ст. була економічно відсталою країною і могла б залишатись такою довгі роки. Але фіни знайшли в собі сили, поставили високі історичні цілі побудови передової, сучасної економіки, яка базується на інформації і знаннях, і в дуже короткий історичний термін вийшли на передові позиції у світовій економіці. За даними Світового банку, Фінляндія нині посідає 14-те місце у світі за виробництвом ВВП на душу населення, а фінська фірма "Nokia" є одним зі світових лідерів у мобільному зв'язку, в інформаційних технологіях.
За прогнозами, світовий ринок високих технологій розвиватиметься й у наступні 15 років сягне рівня 3,5-4 трлн дол., а деякі експерти оцінюють його навіть у 6 трлн, з яких третина припадатиме на інформаційні та телекомунікаційні послуги.
Аналітики вважають, що світові витрати на інформаційні технології у 2005 р. становили понад 1,4 трлн дол., причому до 20 % витрат припадало на програмні засоби.
Україна, маючи значний інтелектуальний та потужний науковий потенціал, високі традиції наукових досягнень, ще у 1952 р. створила третій у світі комп'ютер після СІНА і Великобританії, сформувала всесвітньо відому школу кібернетики та обчислювальної математики на чолі з академіками С. Лебедєвим та В. Глушковим. Ще у 70-80-х роках минулого століття Глушков сформулював кілька важливих і перспективних ідей, пов'язаних з інформатизацією суспільства, в тому числі ідею введення електронних грошей, створення державних автоматизованих систем управління та ін. Усе це становило ґрунтовні передумови для швидкого розвитку теорії і практики інформатизації економіки і суспільства. Повне відсторонення держави від науково-технічного прогресу, інноваційного типу розвитку, очікування, що ринок самостійно забезпечить прогрес науки і техніки, науково-технологічне вдосконалення виробництва, призвели до того, що Україна значною мірою втратила таку передову галузь, як електронна промисловість, із року в рік зростала частка сировинних галузей. Замість прогресивних змін структура економіки погіршувалась. У результаті серед 104 країн світу Україна була відкинута на 76-те місце за індексом макроекономічного середовища, на 83-тє місце за загальним індексом технології, на 97-ме місце за індексом суспільних інститутів, залишаючись серед лідерів за рівнем бюрократизму, корупції та відмивання грошей14.
У таблиці 4.1. показано еволюцію сфери ІКТ в Україні.
| Показники | Рік | ||||
| 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| І. Розвиток телекомунікаційної інфраструктури | |||||
| Мережі зв'язку | Побудовано 1,4 тис. км волоконно-оптичних ліній | Немає даних | Абонентів мобільного зв'язку - 2,45 млн осіб (липень) | Абонентів стільникового зв'язку - 5,5 млн осіб | На розвиток засобів зв'язку - 1,8 млрд грн; прямих іноземних інвестицій - 149,9 млн дол; побудовано 1,6 тис. км волоконно-оптичних ліній; абонентів стільникового зв'язку - 8,3 млн осіб |
| Інтернет | Користувачів: 260 тис. постійних; 500-600 тис. | Користувачів: 320-370 тис. постійних; 300 тис. | Користувачів: 670-750 тис. постійних; 1,3 млн | Користувачів: 7% населення. 900 тис. активних, | Користувачів: 8 % населення; хост-серверів - |
Продовження табл. 4.1
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |||
| періодичних; хост-серверів - 32,8 тис; веб-сайтів - 5,6 тис; пропускна здатність з'єднань - 80Мбіт/с | періодичних; хост-серверів 45,5 тис; веб-сайтів - 13,8 тис. | періодичних; хост-серверів - 79 тис; веб-сайтів - 26 тис. | 3,5 млн періодичних; хостсер-верів -80 тис; веб-сайтів - 20 тис; пропускна здатність з'єднань - 200Мбіт/с | 88 тис; веб-сайтів - 29 тис; пропускна здатність з'єднань - 800М6їт/с | ||||
| II. Ринок ІКТ (на | початок року) | |||||||
| Обсяги ринку (малий бізнес у сфері інформатизації) | Обсяг виконаних робіт - 217,5 млн грн | Обсяг виконаних робіт - 377,3 млн грн | Обсяг виконаних робіт - 352,2 млн грн | Немає даних | Оцінка: ринок ІТ - 0,8-1 млрд дол; ринок ІКТ-п ос луг: ЗО- 100 млн дол. | |||
| Комп'ютери (парк) | Наявні - 472,4 тис. ПК, введено 61,8 тис, знято 6,8 тис, вироблено 8,3 тис. ПК | Наявні - 548,5 тис. ПК (прогноз) | Немає даних | Наявні - 886,3 тис. ПК балансовою вартістю 2,92 млрд грн, взято на баланс 169 тис. ПК | Наявні - 1123,2 тис ПК балансовою вартістю 3,2 млрд грн, взято на баланс 218 тис. ПК | |||
| со | 69,6 тис. підприємств використали 1,035 млрд ОС, 2067 підприємств системи електронного документообороту, в т. ч. 13 тис. Lotus Notes DOMINO. Ринок "офшорного" ПЗ -100 млн дол. (оцінка) | Немає даних | ||||||
| irt | 55,9 тис. підприємств використали 796,7 млн ОС, 2/3 з них -Windows" | Немає даних | ||||||
| ■f | Кількість фірм ПЗ - 304, ство рено 668 програм, реалізовано 3828 копій програм | Експорт - 7,6 млн дол, імпорт -17,8 млн дол. | ||||||
| СО | Немає даних | Експорт - 5,9 млн дол, імпорт -13,3 млн дол. | ||||||
| см | Кількість фірм ПЗ - 1000, створено програм на 34,8 млн грн, зареєстровано 145 програм і 7 баз даних | Експорт- · 3,9 млн, імпорт -; 11,7 млн дол. | ||||||
| ft | Програмне забезпечення | Зовнішньоекономічні "комп'ютерні послуги" | ||||||
Наведена таблиця складена на основі щорічних доповідей уряду про інформатизацію в Україні. Вона дає певне уявлення про розвиток національної сфери інформаційно-комунікаційних технологій. Так, кількість хост-серверів протягом 2000- 2004 рр. зросла майже у 2,5 раза, веб-сайтів - більше ніж у 5 разів, пропускна здатність з'єднань - у 10 разів. Безперечно, темпи значні, проте, на жаль, парк комп'ютерів в Україні в указані роки збільшився приблизно у 2,3 раза. Це той реальний показник, який, напевно, найточніше характеризує зміни у сфері інформаційно-комунікаційних технологій.
Щодо програмного забезпечення, то у 2000 р. в Україні було 1000 фірм, які розробляли програмне забезпечення, за 2001 р. даних немає, а у 2002 р. кількість фірм зменшилася більше ніж утричі. Далі йдеться про те, як на підприємствах використовують нові види програмного забезпечення. І, нарешті, вказується, що в країні нелегітимно використовується ПЗ на суму, за оцінками, 100 млн дол.
Комп'ютерні послуги мали місце у зовнішньоекономічній діяльності, але привертає увагу та обставина, що у 2000 і 2001 рр. імпорт цих послуг більше ніж удвічі перевищував експорт, а у 2002 р. цей розрив ще збільшився. Україна, яка займає 4-те місце у світі за підготовкою програмістів, має можливості швидко і значно збільшити і виробництво ПЗ, і його експорт, але дотепер ці можливості не використовуються.
Слід зазначити, що в Україні є реальне просування на шляху створення сучасної телекомунікаційної інфраструктури, багатофункціональних цифрових мереж телерадіомовлення, телекомунікаційних систем державного і відомчого значення, корпоративних мереж. Водночас відбувається їх інтеграція.
Україна - активний учасник упровадження глобальних супутникових телекомунікаційних систем. Будуються регіональні волоконно-оптичні канали широкого призначення. Наша країна бере участь у реалізації низки міжнародних проектів будівництва магістральних волоконно-оптичних ліній зв'язку, що створює сприятливі умови для входження у світовий інформаційний простір.
У 2005 р. оператори всіх форм власності спрямували на розвиток засобів зв'язку близько 1,5 млрд грн, що на 18 % перевищило обсяги аналогічного періоду попереднього року. Обсяг прямих іноземних інвестицій у галузь зв'язку та сфери інформатизації становив 140,9 млн дол., або 2 % загального обсягу іноземних інвестицій, залучених у вітчизняну економіку.
В експлуатацію введено низку важливих баз даних і знань, здійснюється інформатизація державних структур, удосконалюється використання інформаційних технологій, відбувається створення порталів1*. Усе це, безперечно, позитивно. Разом із тим не можна не бачити, що допускається порушення чинних базових законів і нормативно-правових актів у галузі інформатизації, що істотно знижує темпи її розвитку, сповільнює впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в економіку і бізнес. Незбалансовано розвивається комп'ютерно-телекомунікаційне середовище - основа інформаційного суспільства. Монополізація каналів зв'язку і передачі даних, велика кількість провайдерів (різної кваліфікації) стимулювали розвиток обмежених корпоративних мереж. Наслідком стали розрив у рівнях інформатизації регіонів, неможливість системно розв'язувати завдання державного управління, освіти і науки тощо. Тому саме життя вимагає комплексності та збалансованості у розвитку процесів інформатизації як необхідної умови її швидкого розвитку, підвищення дійовості.
Стратегічне інноваційне значення технологій для підвищення конкурентоспроможності держав у ринковій боротьбі не тільки привело до появи у світі великого попиту на такі технології, а й перетворило цю галузь у вельми прибуткову сферу діяльності. Насамперед це стосується програмного забезпечення, світовий ринок якого зростає високими темпами і становить близько 200 млрд дол. на рік. У цій ситуації великого поширення набуло програмування на експорт (офшорне програмування), сьогодні понад 40 % нових розробок програмного забезпечення у світі здійснюються офшорним методом. Тільки СІНА, наприклад, у 2005 р. передбачали витрати на розміщення за кордоном замовлень на 17 млрд дол. Держави, які зорієнтували власну індустрію програмного забезпечення на експорт, мають неабиякі успіхи.
Україна має все необхідне для розвитку експорто орієнтованої індустрії програмного забезпечення: великий кадровий науково-технічний потенціал у сфері інформаційних та телекомунікаційних технологій, вигідне географічне положення. Але у зв'язку з тим, що своєчасно не було приділено належної уваги пріоритетному розвитку індустрії програмного забезпечення, ми далеко відстали навіть від тих країн, які в останні два десятиріччя (Індія) і навіть у менші строки (Росія) домоглися істотних зрушень на цьому напрямку прогресу. Особливо виділяється Індія, яка завдяки цілеспрямованій політиці створила розвинуту галузь програмного забезпечення, в якій зайнято 800 тис. осіб. У Росії в цій галузі зосереджено 100 тис. працюючих. В Україні, де не було приділено належної уваги реалізації цих можливостей, немає чіткого уявлення про зайнятість у сфері виробництва програмного забезпечення. За різними оцінками, у цій сфері в Україні працює від 15 до 25 тис. фахівців. Як видно, навіть за верхньою межею, це у 82 рази менше, ніж в Індії, й у 4 рази - ніж у Росії.
Попередні розрахунки свідчать, що у разі збереження темпів зростання обсягів експорту програмного забезпечення та за істотного (вдвічі) зменшення обсягів тіньового експорту за 5-6 років можна досягти річного обсягу експорту в 1 млрд дол. та збільшення чисельності спеціалістів цього сектору до 100 тис. осіб.
Експортна орієнтація індустрії програмного забезпечення, поряд зі збільшенням валютних надходжень до держави, істотно впливає на створення нових високооплачуваних робочих місць, що стримує масовий відплив фахівців за кордон; забезпечує доступ до сучасних засобів та технологій в інформаційній та телекомунікаційній сферах, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності держави на світовому ринку; сприяє підвищенню рівня диверсифікації експорту в державі; зумовлює збільшення іноземних інвестицій на розбудову вітчизняної комп'ютерної та телекомунікаційної інфраструктури.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки“ на сторінці 1. Приємного читання.
