Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

Сучасні економічні теорії


Методи еволюційної економічної теорії


Тривалий час вважалося, що предмет економічної теорії незмінний, оскільки саме він визначає коло проблем, які досліджує ця наука. Вихід за межі предмета визнавався обґрунтованим, коли заводили мову про міждисциплінарні дослідження. В усіх інших випадках ставилося питання про розмивання предмета, його втрату, підрив економічної теорії як науки. Проте історичний досвід показує, що, наприклад, для класичної школи предметом були не виробничі відносини, а створення національного багатства, і це не завадило представникам цієї школи домогтися великих успіхів у пізнанні економіки і по праву завоювати визнання як класиків економічної теорії. Неокласична школа та її напрями визнавали як предмет чи то поведінку людини, чи то ефективність використання ресурсів, і спиралися не на теорію трудової вартості, а на теорію маржиналізму, граничної корисності. Але, напевно, ніхто не заперечуватиме, що і ця школа зробила значний внесок у розвиток економічної теорії. Або ще такий показовий факт. Інституціональний напрям економічної теорії виявився досить плідним. Його представникам належить ціла низка серйозних розробок, концепцій, без яких не можна уявити сучасну економічну теорію. Проте предмет їхнього дослідження - інституції, норми і правила поведінки людей - досить широкий і необмежений, що не завадило успішним науковим пошукам. Отже, предмет економічної теорії має лежати в основі пізнання економіки, але не можна його трактувати як щось незмінне, раз і назавжди дане.

Наукова неспроможність цього, по суті, догматичного трактування предмета економічної теорії полягає в тому, що воно перебуває у кричущій суперечності з основоположним світоглядним принципом, згідно з яким у світі немає нічого незмінного - все змінюється, все розвивається. Розвивається економіка, кількісні накопичення переходять у якісні, відбуваються глибокі якісні зрушення, що змінює предмет пізнання і його методи. "...У точних науках, - пише Л.І. Абалкін, - удосконалюється лише метод дослідження. Об'єкт залишається незмінним. На відміну від них у суспільствознавстві змінюється не лише метод аналізу, а й сам об'єкт. Він стає іншим... Відповідно, якщо змінюється предмет, то й ідеї, суспільна свідомість, філософія історії, економічна теорія не можуть залишатися незмінними"1.

Еволюційній теорії, яка не лише спирається на основоположний світоглядний принцип розвитку, а й реалізує його досліджуючи економіку в процесі еволюції, притаманна і методологія, яка забезпечує пізнання предмета в процесі змін, розвитку, В цьому полягають велика відмінність і переваги цієї теорії порівняно з традиційними.

Як відомо, методи неокласичної теорії і базованих на ній основних течій економічної науки - мейнстрим та економікс - базуються на метафізичній філософії, формальній логіці та математичному моделюванні. Вони розглядають економіку в статиці, у стані рівноваги, описують і систематизують факти реальної дійсності, узагальнюють поведінку індивідів та інституцій у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг. Як було показано, за певних, і навіть досить істотних, досягнень цього вельми поширеного у світі напряму економічної науки дуже часто і досить гостро виявляється його обмеженість, невідповідність реаліям життя.

Фундаментальною перевагою методології еволюційної економічної теорії є те, що вона спирається на діалектичну філософію і діалектичну логіку, на їх творче застосування до своїх предмета та об'єкта досліджень. Вона спрямована на розкриття причинно-наслідкових зв'язків і залежностей у розвитку соціально-економічних систем. Для цього методу характерний рух пізнання від конкретного споглядання до абстрактного мислення, яке, у свою чергу пов'язане з рухом на новому, вищому рівні: від абстрактного мислення до конкретної дійсності в усій її багатоманітності. Саме на цій основі будується система категорій і законів згідно з властивою системою взаємозв'язків і залежностей, притаманних економічній системі, внутрішньою логікою їх розгортання. Отримане внаслідок цього конкретне знання виступає вже не як випадкове нагромадження явищ, а як цілісна система логічно обґрунтованих категорій і законів, які виражають внутрішню природу економічної системи і механізми її функціонування і розвитку. Отже, принципи діалектичної філософії, творчо застосовані до еволюційної економіки, є визначальною рисою методу еволюційної теорії.

Еволюційна економічна теорія розглядає економіку як динамічну систему, яка зростає і розвивається, вдосконалюється. Динамічність еволюційної теорії реалізується й у тому, що вона має історичний характер. Вона виходить із того, що сучасний її стан є наслідком попереднього розвитку і разом з тим він визначає тенденції подальшого розвитку соціально-економічної системи. Інакше кажучи, попередній розвиток визначає сучасний стан як його наслідок, а сучасний стан є причиною, яка зумовлює майбутнє цієї системи. Еволюційна економічна теорія за своєю природою є діалектичною, оскільки бачить джерело розвитку соціально-економічної системи в її внутрішніх суперечностях, а єдність і боротьба протилежностей у розвитку самих суперечностей породжують дію рушійних сил, тобто породжують внутрішню енергію саморозвитку системи шляхом розв'язання цих суперечностей.

Закони діалектичної філософії, перш за все перехід кількісних накопичень у якісні зміни, єдності і боротьби протилежностей, заперечення заперечення, дають змогу розкрити внутрішні зміни в соціально-економічній системі, тенденції її розвитку, взаємозв'язок і взаємодію поступових, суто еволюційних змін із глибокими, стрибкоподібними змінами, які визначають перехід системи в нову якість, тобто на якісно новий етап розвитку.

Отже, еволюційна економічна теорія, яка трактує розвиток соціально-економічної системи як природно-історичний процес, означає поєднання еволюційних і стрибкоподібних, революційних періодів розвитку. На жаль, навіть згідно з серйозними розробками еволюційної теорії, поєднання "еволюційних і революційних періодів у їхньому розвитку... не може бути в усіх своїх проявах описане еволюційним методом"2. Звідси випливає, що перехід кількісних змін у глибокі якісні, становлення і розвиток нових етапів зростання соціально-економічних систем не можуть бути охоплені новою теорією, виходять за межі ЇЇ можливостей. Але і самі вчені визнають, що закони діалектики є "душею" еволюційної теорії, що її перевага - у розгляді систем не в статиці, а в динаміці, у розвитку. А розвиток, як підкреслював основоположник еволюційної теорії Й. Шумпетер, включає "творче руйнування", розрив поступовості руху. Обмежуючи цю теорію якоюсь незрозумілою спрощеною "еволюцією", заперечуючи можливості пізнання нею глибоких якісних, революційних змін у розвитку економіки і суспільства, ми не просто збіднюємо її зміст, а втрачаємо і реальні переваги, реальне значення як теоретичну основу успішного просування до висот цивілізації. Отже, так само, як незмінність, циклічність та невизначеність економічного розвитку не заперечують еволюційного розвитку, так і взаємодія кількісних і якісних змін, еволюційних та революційних перетворень не заперечує еволюційного типу розвитку й еволюційної економічної теорії, оскільки поєднання цих різних форм руху становить об'єктивний зміст будь-якого розвитку, в тому числі соціально-економічного.

Принципова відмінність між еволюційним, діалектичним і неокласичним, метафізичним методами особливо виявляється у трактуванні економічних категорій і законів. Еволюційна

теорія виходить із того, що економічні закони виражають сутність економічних процесів, тобто глибокі внутрішні, об'єктивно необхідні зв'язки і відносини. Завдання науки полягає в тому, щоб за зовнішніми, поверховими явищами і процесами виявити їхню сутність, внутрішній глибокий взаємозв'язок між ними, встановити причинно-наслідкову взаємозалежність і обґрунтувати економічний закон чи категорію як об'єктивну реальність. При цьому завжди треба мати на увазі, що економічні закони, як і закони природи, об'єктивні, тобто не залежать від волі та свідомості людей. Проте економічні закони суттєво відрізняються від законів природи. Якщо закони природи діють стихійно, спонтанно, то економічні закони реалізуються через свідому діяльність людей, спрямовану на реалізацію їхніх економічних інтересів. Закони природи вічні, а економічні закони мають історичний характер, що дає змогу розрізняти три групи економічних законів: загальні, тобто закони, що діють протягом усієї людської історії; особливі, що діють у ряді способів виробництва; і, нарешті, специфічні, властиві лише певному способу виробництва.

Неокласична теорія або уникає поняття "закони", або ототожнює їх із поняттями "принципи" і "моделі". її представники вважають, що поняття "закон" передбачає високий ступінь точності та всезагальності застосування, що може, на думку авторів, ввести в оману. Те саме стосується поняття "теорія", в якому вони вбачають безплідні умовиводи та ірреальні уявлення кабінетних учених, відірваних від реалій життя. Тому, мовляв, перевага віддається поняттю "модель", оскільки "всі ці терміни, по суті, означають одне і те ж, а саме узагальнення або констатацію закономірностей в економічній поведінці індивідів та інституцій"3. А "модель" дає "спрощену картинку реальності, абстрактне узагальнення як дійсної поведінки, відповідної статистичним даним"4. Отже, неокласика і економікс трактують економічні закони із суб'єктивних позицій, тобто як економічні закони поведінки суб'єктів господарської діяльності. Такий підхід не новий, його започаткував ще наприкінці XIX ст.

А. Маршалл. Звичайно, цей підхід, спрямований на аналіз "факторів реальної дійсності", "поведінки людей та інституцій" в економічному процесі, може давати (і дає) наукові результати, але не можна не бачити його методологічної та історичної обмеженості.

Еволюційна теорія будується на єдності теорії і практики, на врахуванні всіх факторів і умов, які реально впливають чи визначають протікання економічних процесів. Це вигідно відрізняє цю теорію від тих, які спираються на абстрактні моделі та формальні зміни, що неминуче відриває теорію від реалій життя. Єдність теорії і практики, врахування діалектики економічних процесів, їх кількісних і якісних змін дає змогу не лише точно оцінювати поточні процеси, а й науково обґрунтовано прогнозувати наслідки економічної політики. Це істотно відрізняється від наявної практики, коли прогнозування здійснюється на основі математичної формалізації і призводить до серйозних помилок, які дорого обходяться і економіці, і народу.

Однією з фундаментальних методологічних основ еволюційної економічної теорії є системний підхід. Але цей загальнонауковий метод зазнав в історії економічної думки важких випробувань. На кожному значному етапі економічної історії цей підхід набував певної модифікації. На "докласичному" етапі в меркантилістських теоріях переважав структурно-інституціональний підхід, згідно з яким економічну систему уявляли як ієрархічну систему, що складається із взаємопов'язаних елементів. Внутрішня структура економічної системи визначала взаємодію її елементів і системи в цілому. Отже, комплекс елементів системи, взятих у взаємозв'язку і взаємодії, визначав загальну організаційну структуру економічної системи. Не важко побачити, що такий, структуральний підхід до характеристики економічної системи був обмежений, по суті, описом чи загальною характеристикою системи, тоді як була гостра проблема розкрити її функціонування, тобто взаємозв'язок і взаємодію елементів системи.

Класична та неокласична школи зосередили увагу на розкритті функціонального аспекту економічної системи, що дало змогу на основі вихідного відношення розкрити форми і прояви економічної системи в дії, функціональну роль її елементів та сукупність змін, які визначаються її дією, її рухом. Неокласична школа спираючись на системно-функціональний підхід, широке використання методів математичного моделювання, кількісний аналіз економічних процесів і явищ домоглася створення цілого ряду концепцій рівноваги та економічного зростання.

Якісно нова сторінка в розвитку системного підходу в економічній теорії пов'язана з марксизмом, який відкинув метафізичну філософію, формальну логіку і став на позиції діалектичної філософії, діалектичної логіки, забезпечив розкриття внутрішніх, глибоких причинно-наслідкових зв'язків економічної системи, розкриття сутнісних категорій і законів, які визначають функціонування і розвиток системи. На відміну від статики, рівноваги діалектична філософія і діалектична логіка розкривають перехід кількісних змін у глибокі, суттєві якісні зміни, виникнення, розвиток і розв'язання внутрішньо властивих економічній системі суперечностей, дію закону заперечення заперечення. Все це створило умови для переходу людського пізнання процесів формування і розвитку економічних систем, закономірностей еволюції економічних систем. Треба тільки диву даватися, що це велике завоювання людського розуму, неоціненне надбання науки, на якому зросло не одне покоління вчених-економістів і суспільствознавців, було відкинуте як непотрібне, а перевага була віддана метафізичній філософії, формальній логіці, математичному моделюванню. Оскільки на глибинній сутності процесів наукового пізнання увага не акцентувалась, а все відбувалося під гаслами прагматичної філософії, життєвості та значимості ринкових перетворень, то не лише уряди з іноземними радниками, а й учені-економісти піддалися нав'язаній "моді" на неокласику з її недосконалою методологією. Сьогодні народ, країна жорстоко розплачуються за втрату самостійності урядів у проведенні економічної політики. Досвід Китаю та В'єтнаму, які зберегли власне бачення своєї історії, свого шляху в майбутнє, є гірким докором усім, кому не вистачило ні розуму, ні волі на цьому складному історичному повороті.

Еволюційний метод спирається на положення діалектичної філософії про всезагальність зв'язків, органічну єдність усіх елементів матеріального утворення, їхню глибоку взаємодію.

Тому, щоб пізнати сутність предмета чи явища, процесу, треба дослідити всю сукупність зв'язків та відносин. Принцип всезагальності зв'язків реалізується в економічній теорії як безпосередньо, так і через розгляд суспільства та його економіки як цілісного живого організму, органічної системи, в якій усі компоненти перебувають у певному взаємозв'язку і взаємозалежності, характеризуються певною структурою і логікою. Істотна відмінність еволюційної теорії порівняно з іншими теоріями полягає в тому, що вона підняла загальнонауковий системний підхід на рівень розгляду економічної системи як живого організму. Такий метод дає змогу найбільш повно реалізувати природно-історичний підхід до розвитку економічної системи, згідно з яким ця система, як і людина, послідовно проходить закономірні етапи становлення, розвитку, занепаду і загибелі. Отже, методологія еволюційної економіки повною мірою спирається на закони еволюції органічної системи, тобто її динамічний розвиток на шляху досягнення зрілості, цілісності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії
  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література