У період становлення громадянського суспільства в Україні практичного значення набуває чітке вирішення проблеми взаємодії громадянського суспільства й економіки, виявлення його економічного значення і, таким чином, визначення пріоритетності або непріоритетності завдань його побудови для країни, економіка якої ще не досягла високого рівня розвитку. Нині необхідно чітко уявляти економічну природу громадянського суспільства. Тобто на сучасному етапі розвитку необхідно мати чітке уявлення, чому існують організації громадянського суспільства, які економічні стимули рухають людьми при об'єднанні у подібні організації, як співвідносяться витрати і вигоди таких дій - для самих громадян і для суспільств у цілому, чи завжди особиста зацікавленість від такого об'єднання зумовлює його вигідність для суспільства в цілому і т. ін. Відповіді на ці питання намагалися дати представники економічної течії громадянського суспільства.
За найпростішим визначенням громадянське суспільство є сукупністю формальних і неформальних організацій і правил (інститутів), яка поєднує окремі індивіди або сім'ї (домогосподарства) з державою (владою) і бізнесом (приватним сектором економіки). Характерною рисою організацій, які входять до громадянського суспільства, є їх неприбутковий (некомерційний) характер і добровільність участі громадян у цих організаціях, яка виражається в роботі без оплати праці або із заробітною платою, меншою, ніж у комерційному секторі.
Дж. Манджаппа і М. Вінай у доповіді на міжнародній конференції в Торонто (2004) з проблем сучасного громадянського суспільства підкреслюють, що такі функції громадянського суспільства, як 1) репрезентувати інтереси громадян, 2) залучати їх до соціальних процесів і 3) надавати соціальні послуги, дають право трактувати його як самостійну систему, а не як соціального "гравця", який робить те, чого не змогли або не захотіли робити держава і бізнес4.
До складу громадянського суспільства прийнято включати: 1) соціальні мережі; 2) місцеві організації; 3) недержавні організації5. Це досить умовна, але найбільш поширена в літературі класифікація.
Соціальні мережі - неформальні та "розмиті" організації, що діють у масштабах населеного пункту або його частини, ґрунтуються на таких ознаках, як пряма або віддалена спорідненість, сусідство, спільне навчання та ін., і виконують визначені функції, які частіше за все виявляються в наданні взаємних послуг іншим учасникам мережі (вирішення питань добробуту або фінансової підтримки мешканцями будинку, під'їзду).
Місцеві організації - добровільні неформальні об'єднання в населеному пункті чи на певній території, які створюються для задоволення якої-небудь визначеної загальної потреби, отримання спільної вигоди (групи спільних інтересів, наприклад "ліги підприємців").
Недержавні організації - добровільні формальні об'єднання (у тих країнах, де їх існування допускається законодавством), які діють на місцевому, регіональному національному або міжнародному рівнях і спеціалізуються на наданні тих чи інших послуг індивідам і сім'ям, створенні тих чи інших благ для суспільства в цілому або для певних його станів (громадські організації, асоціації фонди тощо).
Відносини між елементами громадянського суспільства, які утворюють його структуру, можна поділити на такі види: 1) кооперація різних організацій громадянського суспільства (ОГС) при вирішенні їх завдань; 2) конкуренція ОГС за ресурси, які спрямовуються на досягнення констатуючих їх цілей. Другий вид цих відносин часто виходить за рамки громадянського суспільства, оскільки фінансові ресурси, зокрема одним зі своїх джерел, можуть мати державний бюджет.
Відносини між громадянським суспільством і ОГС, з одного боку, і зовнішнім середовищем, з другого, поділяються:
• на відносини доповнення, коли блага, які надаються ОГС, доповнюють нестачу тих чи інших благ, що виробляються державою і приватним сектором;
• відносини заміщення, у рамках яких блага, що виробляються ОГС, витісняють функціонально схожі блага, які надаються державними і комерційними секторами.
Наведена загальна характеристика структури громадянського суспільства дає змогу перейти до розгляду питання економічної доцільності існування ОГС у ринковому середовищі. Чому за наявності різних комерційних організацій, які виробляють на ринковій основі розподілювані блага і послуги, які відгукуються на виникнення будь-якого купівельного попиту, а також за наявності багатьох державних організацій, які у тій чи іншій формі заповнюють "провали" ринку, організації громадянського суспільства не тільки існують, а й розвиваються, регулярно витісняючи і ті, й інші із зайнятих ними позицій?
У сучасній економічній літературі запропоновано досить багато теоретичних підходів, які пояснюють існування неприбуткових організацій. Усю їх різноманітність, на думку Б. Доллері і Дж. Уолліса, можна поділити на два класи: концепції, які виходять із особливостей попиту на створювані ОГС блага, і концепції, які підкреслюють специфіку пропозиції таких благ.
Автори теорії (або моделі) першого типу намагаються пояснити добровільні організації як відповідь на "провали" ринку, тобто його неспроможність економічно ефективно забезпечувати виробництво і надання тих або інших послуг, або на "провали" держави, які визначаються як спроможність державних установ досягнути цілей, поставлених перед ними.
Аргументи представників теорії іншого типу дещо інші. Наприклад, Г. Хансманн намагається пояснити добровільні організації як наслідок дій "соціальних підприємців", зумовлених "значною кількістю явних і неявних субсидій, включаючи податкові пільги з центральних, регіональних і місцевих податків, спеціальних поштових тарифів, фінансування шляхом податкових кредитів і знижок за соціальним страхуванням", а також іншими факторами, які породжують зацікавленість у структуруванні діяльності саме у формі некомерційних (добровільних) організацій6.
До "провалів" ринку і держави, які є основними джерелами виникнення ОГС, Л. Саламон пропонує додати і "провали" волонтерства. До них він відносить: "філантропічну недостатність" (неадекватні масштабам завдань добровільні пожертвування), "філантропічну обмеженість** (концентрацію зусиль на задоволенні потреб тільки окремих груп), "філантропічний патерналізм", який полягає в тому, що постійна "дармова** підтримка окремих громадян та/або груп позбавляє їх стимулів до самостійності, і "філантропічне аматорство'* (відсутність професіоналізму і, таким чином, ефективності в процесі надання послуг громадянам). На думку Л. Саламона, багато з цих "провалів** € наслідком урядової політики, яка гальмує (або, у крайньому разі, недостатньо сприяє) розгортання доброчинної діяльності7.
Поряд із поясненням джерел виникнення і факторів існування ОГС не менш важливе значення має економічне обґрунтування переваг і недоліків цього типу організацій порівняно з класичними комерційними і Державними організаціями. Одним із перших, хто намагався на науковій основі дати економічне обґрунтування поясненню доцільності й недоцільності діяльності ОГС у ринкових умовах був Г. Хансманн. Його теорія ґрунтується на тезі про те, що "відносна ефективність альтернативних фірм власності в кожній певній галузі визначається витратами ринкової концентрації і витратами володіння, з якими стикаються постачальники і споживачі продукції галузі"8. Відповідно до такого підходу громадські організації або "фірми без власника", як правило, виникають там, де витрати контрактації і володіння настільки великі, що серед засновників організації не виявляється нікого, хто б розглядав володіння фірмою як ефективну діяльність. Але разом із тим такі організації є одним із полюсів розподілу власності та контролю, оскільки величина заданих витрат залежить від політики держави, яка може призводити до змін у співвідношенні комерційних, неко-мерційних і державних організацій усередині галузі.
Дещо по-іншому порівняльні переваги ОГС пояснюють Д. Віл-ліс і X. Гленнерстер. На їхню думку, структурні характеристики організацій, які діють у різних секторах економіки, зумовлюють незбіг їхньої схильності до обліку тих чи інших типів обмежених можливостей, якими можуть характеризуватися їх клієнти. Автори виокремлюють чотири типи подібних обмежених можливостей: фінансові (недостатня платоспроможність споживача, неможливість придбати необхідні послуги за ринковою ціною), особистісні (обмежені фізичні чи розумові здібності), соцієтальні (належність до тих чи інших маргінальних соціальних груп) і пов'язані з місцем проживання (проживання в місцевості, де економічно неефективно організовувати надання товарів чи послуг). Відповідно ОГС будуть отримувати порівняльні переваги стосовно інших типів організацій там, де їх структурні характеристики (перш за все наявність обмеження на розподіл залишкового доходу) дають їм змогу ефективно вирішувати завдання управління поведінкою виконавця, підвищувати якість благ, що надаються, понад потреби медіанного споживача, долати слабкість сигналів, які демонструються політичними діячами і представниками державних організацій, знімати проблему відсутності ринкової зацікавленості9.
Т. Беслі та М. Гхатан, аналізуючи порівняльні переваги ОГС, виділяють таку важливу їх рису, як ступінь відповідності переваг працівників місії, що дає їм можливість бути достатньо успішними конкурентами комерційних фірм. На їхню думку, невідповідність цих параметрів зумовлює підвищення витрат опортуністичної поведінки працівників, що природно знижує ефективність організації. Соціальна підтримка тих, хто потребує ЇЇ від ОГС, яка поєднується із "благодійними" перевагами добровольців, що працюють у них, дає змогу за рахунок нижчої оплати праці забезпечувати низькі виробничі витрати ОГС, незважаючи на відсутність могутніх (ринкових) стимулів у менеджерів таких організацій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні теорії громадянського суспільства“ на сторінці 1. Приємного читання.
