Розвиток досліджень у галузі економічної теорії технологічних змін зумовив те, що раніше загальний, невизначений, навіть аморфний науково-технічний прогрес став набувати чітких контурів унаслідок його структуризації. Із цього широкого процесу була відокремлена технологія як відносно стале і стабільне поняття. Знаряддя праці як найбільш революційний елемент продуктивних сил швидко розвиваються й удосконалюються, з'являються нові зразки техніки, але все це відбувається в межах певної технології. І тільки через досить значний проміжок часу виникає і поширюється нова технологія. Наукове пізнання та осмислення процесів технологічного розвитку породили низку понять і термінів, які характеризують їхній рух: технологічна межа, технологічний розрив, технологічний стрибок, технологічний уклад і т. ін.21
У міру проникнення в процеси розвитку технології стали визначатися поняття і терміни властиві її розвитку. Перш за все технологія - визначена послідовність виробничих операцій і процесів, підпорядкована досягненню певного результату, тобто виготовленню певного продукту праці. Кожна технологія, розв'язуючи проблему виробництва певного продукту, має певні технологічні межі, які характеризують вичерпання можливостей цієї технології і зумовлюють перехід до досконаліших технологічних процесів. Причому виробництво одного продукту праці може здійснюватися за різними технологіями. Інакше кажучи, в межах панівної технології можна знайти кращі й гірші способи виробництва, що залежить від глибини знань цих процесів і вміння обрати найефективніший із них. Застосування і використання нової техніки і технології дає змогу зменшувати індивідуальні витрати виробництва нижче від суспільно необхідних і домагатися більш високих, ніж середньосуспільні, результатів виробництва. Але, як і все в житті, технологія має певну межу, тобто потенціал закладений у неї вичерпується і вона стає неспроможною для подальшого прогресу. Технологічна межа означає, що вищих результатів виробництва можна досягти лише за умови переходу до нової, вищої технології. Процес розвитку тут такий: застосування нової техніки і технології, яке дає додаткові доходи, поширюється, охоплює все більшу кількість підприємств і фірм, що знижує суспільно необхідні витрати до рівня, заданого новими умовами виробництва, і для подальшого збільшення доходів необхідно застосовувати ще новішу і ще ефективнішу техніку і технологію, які забезпечать зниження індивідуальних витрат нижче від нинішніх суспільно необхідних. Отже, періодично відбувається заміна панівної технології, за якої виробляється основна маса продукції, новою технологією і досконалішою, і продуктивнішою. Перехід до нової, вільнішої технології становить технологічний стрибок. Величина чи висота цього стрибка визначається ступенем ефективності нової технології, тим, наскільки вона переважає ту, яка панує чи панувала.
Процес заміни наявної технологи досконалішою відбувається в часі, тобто охоплює більший або менший проміжок часу. Якщо наявна технологія досягла своєї межі і виявляється ЇЇ невідповідність новим умовам, а нова технологія ще не розроблена або ще не довела свої переваги, а тому і не поширюється швидко, такий проміжок часу називається періодом технологічного розриву. Регулювання і стимулювання наукових досліджень і досвідно-конструкторських розробок мають спиратися на врахування і технологічної межі, і особливо технологічного розриву, щоб максимально його скоротити і прискорити процес оновлення технологи.
Ще істотнішим за своїм значенням і дійовішим засобом у пізнанні науково-технологічного прогресу є поняття "технологічний уклад" (табл. 4.2). Для розуміння його сутності та закономірностей розвитку дуже важливий принцип історизму, тобто розгляд технологічних процесів від моменту їх виникнення, у процесі розвитку і до занепаду.
Таблиця 4.2. Періодизація технологічних укладів22
| Технологія ні уклади | Період домінування | Країни-лідери | Переважні технології |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| І | 1770-1830 | Великобританія, Франція, Бельгія | Водяний двигун, виплавка чавуну й обробка заліза, будівництво каналів |
| II | 1840-1880 | Великобританія, Франція, Бельгія, США, Німеччина | Паровий двигун, вугільна промисловість, машинобудування, чорна металургія, верстатобудування |
Закінчення табл. 4.2
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| III | 1890-1940 | Великобританія, Франція, США, Німеччина | Електротехнічне і важке машинобудування, виробництво сталі, неорганічна хімія, важке озброєння, кораблебудування, лінії електропередач, стандартизація |
| IV | 1940-1980 | США, Західна Європа, Японія | Синтетичні матеріали, органічна хімія, кольорова металургія, автомобілебудування, атомна енергетика |
| V | 1980-2020 | США, Євросоюз, Японія, країни Південно-Східної Азії | Обчислювальна техніка, телекомунікації, роботобудування, мікро-і оптико- волоконні технології, штучний [нтернет, біотехнології |
Як видно, І технологічний уклад утворився під впливом промислової революції. Його ключовим фактором були ткацькі машини, а ядром - водяний двигун, виплавка чавуну, обробка заліза, будівництво каналів.
Одночасно в цьому укладі зароджується П технологічний уклад у вигляді парових двигунів та машинобудування, що забезпечило створення паровозів, пароплавів, а отже, будівництво залізниць, суднобудування, розвиток вугільної та металургійної промисловості.
У надрах II технологічного укладу складається ядро III укладу - виробництво сталі, електроенергії та неорганічної хімїї. Ключовим фактором цього укладу став електродвигун, що зумовило розвиток електротехнічного і важкого машинобудування, виробництв неорганічної хімії. Провідним фактором IV укладу стали двигун внутрішнього згорання та нафтохімія. У цьому укладі утворюються автомобілебудування, кольорова металургія, авіаційна промисловість, видобуток і переробка газу. Ключовим фактором V укладу стали мікроелектронні компоненти. Вони визначили розвиток таких галузей, як електроніка, обчислювальна техніка, програмне забезпечення, телекомунікації, роботобудування, біотехнології. Як видно, перші чотири технологічні уклади є формою індустріальної технології, розвитку машинного виробництва. П'ятий уклад виражає більш високий ступінь технології, коли інформація і знання стали новим фактором виробництва. Він є матеріально-технологічною основою переходу людства до вищої стадії цивілізаційного прогресу - інформаційного (постіндустріального) суспільства. Відповідно до наведеної схеми, V технологічний уклад триватиме до 2020 р. Незважаючи на це, в економічній літературі вже нерідко йдеться про VI технологічний уклад, до якого відносять біотехнології, ракетно-космічну техніку, тонку хімію і т. ін. Неважко побачити, що це досягається шляхом вилучення цих технологій із V технологічного укладу. На нашу думку, за своїми основами вони не відрізняються принципово від технологій V укладу, а тому для відокремлення їх у новий уклад немає підстав. Інша справа, що вчені передбачають у найближчі десятиліття швидкий розвиток біотехнологій та генної інженерії, нанотехнологій, мембранних та квантових технологій. Подорожчання і неминучий дефіцит вуглеводневої сировини вимагає винайдення нових джерел енергії, перш за все у водневих та термоядерних технологіях. І хоча й тут мають місце біотехнології, як і в V укладі, але, напевно, ми перебуваємо на початковій стадії цього науково-технічного напряму і, безсумнівно, тут закладені великі можливості. Вони значною мірою реалізуються в найближчому майбутньому, що зробить шостий технологічний уклад реальністю.
Отже, технологічні уклади - це комплекси, які відображають історичний ступінь розвитку індустріального технологічного способу виробництва. Перехід від парового до електричного двигуна як досконалішого й ефективнішого визначив формування Ш технологічного укладу, зміст якого полягав у перетворенні електроенергії на основний рушій розвитку всієї економіки. Двигун внутрішнього згорання став ключовим фактором розвитку IV технологічного укладу, представленого автомобілебудуванням, кольоровою металургією, нафтохімією, утвердженням масового і серійного виробництва.
Паровий двигун, електричний двигун, двигун внутрішнього згорання - це ступені в удосконаленні енергетичної основи індустріального виробництва.
Інша справа з V технологічним укладом. Електронні вироби, комп'ютери, обчислювальна техніка, програмне забезпечення, телекомунікації і багато іншого - це вже, по суті, не традиційна індустріальна техніка, це не машини у прийнятому розумінні, а засоби нового типу, які працюють не механічно, а на основі команд людини. Завдяки вмонтованому в цих засобах мікрокомп'ютеру на напівпровідникових кварцових кристалах з інтегральною схемою вони наділяються власною пам'яттю, що дає змогу здійснювати певні операції та управляти ними. Нова комп'ютерна техніка, будучи створеною людиною, її розумом, набагато збільшує масштаби й обсяги виконуваних операцій, що не під силу людині.
Прискорення науково-технічного прогресу, особливо починаючи з другої половини XX ст., зумовило швидкі зміни в техніці та технології, поглиблення взаємодії і взаємопроникнення технологічних укладів, скорочення життєвого циклу технологічних укладів до 40 років і менше.
Отже, технологічний уклад - це техніко-технологічний комплекс, який функціонує на основі технології, яка є особливою у межах єдності технологічного способа виробництва23. Інакше кажучи, це комплекс галузей, споріднених єдиними технологічними принципами. Як видно з наведеної історії розвитку технологічних укладів, цей процес характеризується певними особливостями.
По-перше, логіка їх розвитку: поряд з існуючим І укладом через кілька десятиліть виникає II, а потім III і наступні уклади. Отже, не заперечення, не усунення попереднього укладу, який виник раніше, а їх співіснування, взаємозв'язок і взаємодія, тобто технологічна багатоукладність, є характерною рисою техніко-економічних систем.
По-друге, це не простий, еволюційний процес нарощування кількості технологічних укладів, а поєднання еволюційного розвитку з революційними, стрибкоподібними технологічними нововведеннями, які охоплюють різні галузі економіки, що неминуче веде до поширення нових технологій, які підносять продуктивні сили країни, визначають утворення і зростання нового технологічного укладу. Інакше кажучи, в процесі розвитку технологічних укладів постійно долаються технологічні межі та технологічні розриви, безперервний поступальний розвиток змінюється різкими стрибками, переходом до якісно нової технології, в кінцевому підсумку - до нового технологічного укладу.
По-третє, для розвитку технологічних укладів характерне поступально-циклічне зростання, за якого кількісні зміни переходять у якісні, які відкривають нові можливості кількісних змін із наступним переходом у нову якість. Накопичення капіталу і зміна поколінь техніки і технології зумовлюють нерівномірний розвиток ринкової економіки, її циклічний характер, що диктує необхідність досягнення макроекономічної рівноваги. Тому розвиток технологічних укладів відбувається відповідно до малих і великих хвиль, тобто великих і малих циклів, що виявляється зовні у безперервному коливанні ринкової кон'юнктури, піднесенні та падінні ділової активності. Адже матеріальною основою промислового циклу є оновлення і розширення основного капіталу. Періодичні кризи, коли відбувається спад виробництва, його депресія, а потім, поступово наростаючи, оновлення капіталу, тобто застосування нової техніки і технології, визначають спочатку пожвавлення, а потім і піднесення економіки.
Поряд із промисловими циклами ще більшу роль відіграють великі або "довгі", хвилі М. Кондратьєва, тобто великі цикли. На сьогодні вчені відокремлюють п'ять великих циклів (табл. 4.3).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку“ на сторінці 1. Приємного читання.
