Формування національної інноваційної системи

Сучасні економічні теорії

Відкриття та обґрунтування Й. Шумпетером інновацій та інноваційного розвитку ще на початку XX ст. було геніальним передбаченням, яке реалізувалося спочатку в перетворенні науково-технічного прогресу на вирішальний фактор економічного розвитку, потім у становленні якісно нового інноваційного типу економічного зростання, що у свою чергу зумовило становлення і розвиток національних інноваційних систем, тобто загальнодержавного науково-виробничого комплексу, який поєднує наукові дослідження, створення нової техніки і технології та їх упровадження у виробництво, переозброєння і зростання науково-технологічного рівня економіки, її ефективності та конкурентоспроможності на світовому ринку. Всі елементи цього комплексу взаємопов'язані, а їх функціонування відбувається на основі поєднання правових норм та фінансово-економічних механізмів.

Формування і розвиток національних інноваційних систем потребували їх наукового дослідження, виявлення сутності, структури, взаємодії їхніх елементів і функціонування цієї системи. Не менш важливо розкрити її місце в економічній системі. Ця об'єктивна потреба набула втілення у низці робіт західних економістів у 90-х роках XX ст., а в Україні ця проблема стала актуальною після закінчення спаду виробництва і початку економічного зростання.

Аналіз опублікованих праць свідчить, що є два підходи до пізнання національної інноваційної системи. Один із них18 полягає в тому, щоб дати досить повне уявлення про цю систему. Для цього окремо характеризуються інституціональний устрій інноваційної економіки, технологічні пріоритети інноваційного розвитку виробничої сфери економіки, фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності, розвиток інноваційного підприємництва, ринок об'єктів права промислової власності, трансфер технологій і державна політика в національній інноваційній системі. Як видно, розглядаються актуальні проблеми інноваційної діяльності. Насправді, не ринку, не ринковому механізму, а саме державі, державному регулюванню, у тісній взаємодії з ринком, ринковим механізмом, належить провідне місце у становленні інноваційного типу розвитку. Державна політика відіграє особливу роль. "Вона формує інституціональний профіль системи... режим діяльності підприємницького середовища, рівень і міру орієнтації фундаментальних досліджень на ринок, систему мотивації науково-дослідної активності, її спрямованість у бік виробництва, організацію сектору вищої освіти"19. Отже, роль держави величезна. Автори визнають: "В Україні і на цей час не сформовано науково обґрунтовану інноваційну політику" і не сформовано господарський механізм інноваційного розвитку. "В інституціональному плані перед державою постає завдання сформувати такий господарський механізм..."20.

Методологічний підхід, згідно з яким система як цілісність розглядається через відокремлення багатьох її складових, дає змогу краще проаналізувати ці елементи, але Національна інноваційна система (НІС) - це складна система з великими відмінностями між її суб'єктами, тому, на нашу думку, на перший план виступає потреба розкрити і налагодити взаємодію елементів системи. Без цього вона не зможе функціонувати як слід. Тому невипадково другий підхід полягає у різкому обмеженні питань із тим, щоб глибше розкрити взаємодію елементів системи та здійснити комплексний аналіз. Як пише один із авторів, "щоб сформувати ключові напрями розв'язання цього завдання, ми використовуємо досить апробовану (підкреслено нами. -Авт.) схему розгляду макроекономічних блоків - виробництво товарів і послуг та виробництво знань з урахуванням можливостей та інтересів держави як важливої дійової особи в національній інноваційній системі"21. Такий підхід не лише плідний, а й "досить апробований" і з самого початку враховує роль держави в інноваційному процесі. Разом із тим держава діє у ринково-конкурентному середовищі, що зумовлює глибоке поєднання державного регулювання з ринковим механізмом. Отже, національна інноваційна система не тільки генетично пов'язана зі змішаною економікою, а є її складовою частиною. Головне завдання і призначення ШС полягає в тому, щоб якнайтісніше пов'язати науку і техніку з виробництвом, забезпечити взаємодію наукових досліджень, дослідно-конструкторських розробок та їх упровадження у виробництво, зростання науково-технічного рівня всієї економіки. Справа в тому, що в Україні, як і в інших країнах, є розрив між науковими дослідженнями, розвитком науки і виробництвом, його науково-технологічним рівнем. І, що дуже важливо, за колишнього СРСР причину цього розриву вбачали у відсутності ринку, але Україна вже 15 років іде шляхом створення ринкової економіки, а ця проблема залишається досить гострою. Очевидно, справа не просто в ринку, а в ступені його розвитку, в досконалості ринкового механізму. Формування НІС передбачає вдосконалення як діяльності держави у цій сфері, так і ринкового механізму.

Ідею національної інноваційної системи висунув і дав її перше обґрунтування К. Фрімен ще у 1987 р. Національна інноваційна система (НІС) - це "сукупність різних інститутів, які спільно і кожний окремо роблять свій внесок у створення і поширення нових технологій, утворюючи основу, яка слугує урядам для формування і реалізації політики, що впливає на інноваційний процес. Система взаємопов'язаних інститутів, призначена для того, щоб створювати, зберігати і передавати знання, навички й артефакти, які визначають нові технології*'22. Неважко побачити, що у цьому визначенні хоч і згадується комерціалізація, головний акцент робиться на інститутах. Але на відміну від попереднього визначення тут є спроби, хоч і не зовсім вдалі відокремити національні особливості. Наприклад, зазначення "у межах національних кордонів", хоч і певною мірою, але ізолює ШС від світових процесів. Насправді ШС в умовах глобалізації нерозривно пов'язана зі світовим ринком функціонувати і без нього, тим більш ефективно, не може. Так, нині Україна успішно експортує металопродукцію, яка користується попитом. Успішно працює на зовнішній ринок титанова галузь. Практично на всіх світових ринках гідно представлені товари важкого машинобудування. Водночас Україні конче потрібні новітні інноваційні розробки і технології для відновлення електро- і радіотехнічної промисловості. Тому, на нашу думку, має йтися не про "національні кордони", а про взаємодію національних інноваційних систем зі світовою глобалізованою економікою. І, нарешті, обидва визначення ШС обходять економічний механізм взаємодії інститутів, що не можна нічим виправдати, адже для органічного поєднання науки і виробництва та впровадження наукових результатів у практику не лише потрібні відповідні інститути, а й економічні стимули цих процесів. Відомо, що й у колишньому СРСР, й у незалежній Україні неодноразово створювалися державні комітети чи міністерства з проблем наукиі техніки з певними структурами на місцях, але це, на жаль, не розв'язувало проблеми. І сьогодні вона залишається нерозв'язаною, оскільки немає економічної заінтересованості виробництв і наукових установ у впровадженні надбань науки і техніки у виробництво. Саме це стало основою для висновку про те, що для розвитку інноваційної системи в Росії "головне - механізми, які дають змогу здійснювати діяльність зі створення, зберігання і поширення нових знань і технологій"28. Отже, за всієї важливості інституцій, які забезпечують функціонування НІС, основна увага має приділятися винайденню і відпрацюванню механізмів, які забезпечать глибокий взаємозв'язок та взаємодію науки та виробництва, створення дійової системи економічної мотивації суб'єктів господарювання до інновацій та втілення їх у виробництво, а суб'єктів науково-дослідної сфери - до доведення наукових розробок до нових зразків техніки і технології, готових для впровадження у виробництво.

Все це дає підставу зробити висновки, що національна інноваційна система за своїми устоями (багатоманітністю форм власності та поєднанням державного регулювання з ринковим механізмом) є породженням не суто ринкової, а змішаної економіки, що вона за своїми функціями становить складову механізму функціонування та розвитку економіки і суспільства.

Нарешті, НІС має конкретно-історичний характер* Як становлення інноваційного типу розвитку, так і формування НІС нерозривно пов'язані з виникненням і становленням нового інформаційного (постіндустріального) способу виробництва. Україна, як і інші країни СНД, зокрема Росія, перебуває на індустріальній стадії цивілізації, тому для них важливим є поєднання високих індустріальних технологій з інформаційно-комунікаційними. Але попри важливість індустріальних технологій визначальну роль відіграють технології, що реалізують інформацію і знання як якісно новий виробничий ресурс. Про це досить переконливо свідчить те, що цитований вище автор вбачає головне в розвитку ШС у Росії у механізмі "створення і поширення нових знань і технології", тобто в становленні економіки знань та інформаційного способу виробництва.

НІС - це система, яка створюється державою з урахуванням ринку, ринкового механізму. Концепція інноваційного розвитку України розроблена і затверджена Верховною Радою ще у 1999 р. Нині Міністерство освіти і науки розробило її нову редакцію і розпочало громадське обговорення. До кінця 2005 р. ця робота мала бути завершена84. Для реалізації цього типу розвитку багато зроблено в галузі законодавчого забезпечення25. Проте треба мати на увазі, оскільки наука і техніка швидко розвиваються, а на сучасному етапі відбуваються якісні зрушення в організації науково-технічної діяльності, у технологіях виробництва, потрібні наукові узагальнення, розкриття нових процесів і тенденцій та їх законодавче оформлення.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування національної інноваційної системи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи
  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література