Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

Сучасні економічні теорії

Для ортодоксального кейнсіанства характерна низка нових теоретичних положень порівняно з класичною і неокласичною школами політичної економії. Серед них: макроекономіч ний аналіз; акцент на питаннях сукупного ефективного попиту; розгляд реальної величини національного доходу, а не цін, як ключової змінної аналізу; пояснення урівнювання заощаджень та інвестицій насамперед коливаннями рівня виробництва або доходу, а не змінами рівня відсотка; розкриття змін у доході як результату змін інвестицій, а не заощаджень. Відомий англійський економіст М. Блаугіз цього приводу зазначає: "Замість того, щоб за вихідний пункт аналізу взяти бажаний рівень заощаджень і потім показувати, як інвестиції за допомогою відсоткової ставки пристосовуються до заощаджень, Кейнс виходить з автономного потоку інвестицій і показує, як за допомогою мультиплікатора створюються ті заощадження, які необхідні для даного рівня інвестицій"1. Проте, зауважує М. Бла-

уг, навіть цих дійсних теоретичних новацій було б недостатньо для кейнсіанської революції без введення ще однієї передумови. Згідно з нею, рівноважний рівень доходу, що зрівнює заощадження та інвестиції, зовсім не обов'язково забезпечує повну зайнятість. Якраз у цьому пункті пролягає вирішальна відмінність класичної і кейнсіанської теорій2.

Наведемо кілька прикладів із сучасної економічної літератури, які яскраво свідчать про принципове значення такої теоретичної передумови для пояснення відмінностей різних сучасних макроекономічних теорій. Так, М. Блауг констатує всезагальність у докейнсіанському мисленні думки про забезпечення конкурентним процесом стійкого стану повної зайнятості. Розвінчання Дж.М. Кейнсом цієї віри у внутрішні відновлю-вальні сили ринкового механізму М. Блауг називає істинною новизною кейнсіанської системи. "Прочитавши Кейнса, можна заперечувати кожний окремий елемент його аргументації, можна піддавати сумніву навіть логічну спроможність усієї кейнсіанської схеми, - припускає М. Блауг, - але неможливо зберегти віру в здатність вільної ринкової економіки автоматично підтримувати повну зайнятість. Дехто вважав, що Кейнс не впорався з теоретичним доказом, проте навіть вони погодилися, що його ідея підтвердилася на практиці. У будь-якому випадку кейн-сіанська революція ознаменувала справжній кінець "доктрини laissez-faire"*.

Перш ніж перейти до подальшого розгляду спільного та відмінного між сучасними економічними теоріями, привернемо увагу до однієї важливої обставини. Перед опублікуванням "Загальної теорії зайнятості, відсотка і грошей" (1936) Дж.М. Кейнса не було жодної окремої, цільної, сформалізованої теорії загальної зайнятості. Економісти мали значні відмінності у поглядах на характер і походження ділового циклу. Модель класичної макроекономіки сформувалася після 1936 р., головним чином як відповідь на макроекономічну теорію самого Дж.М. Кейнса з метою забезпечення відповідних порівнянь. Отже, Дж.М. Кейнс, надавши у своїх працях перевагу макро-економічному аналізу над мікроекономічним підходом класичної політекономії, став основоположником макроекономіки як самостійного розділу сучасної економічної теорії.

Це зумовило ряд важливих впливів та наслідків у економічній науці. Як підкреслює М . Блауг, у 30-хроках XX ст. ма ятник колихнувся у протилежному напрямі: стурбованість проблемою сукупного ефективного попиту змусила багатьох економістів погодитися зДжМ, Кейнсом у тому, що повне домінування рікардіанського підходу протягом 100 років було ка тастрофою для прогресу економічної науки.

У 1934 р. Кейнс виголосив на радіо промову на тему "Злиденність і добробут - чи є існуюча система такою, що самопри-стосовується?" У своєму виступі вчений виокремив дві групи економістів, між якими точилися гарячі дискусії. "З одного боку перебувають ті, хто вірить, що існуюча економічна система у тривалому періоді є системою, яка самопристосовується, хоч і зі скреготом і стогнаннями, з шарпаннями і викликаними перервами, поза втручаннями зовні й помилками, через запізнення у часі. <...> З другого боку перебувають ті, хто заперечує думку, нібито існуюча економічна система була в якомусь істотному розумінні такою, що самопристосовується. Сила школи самопристосуван-ня полягає в тому, що вона має за собою майже цілісність організованого економічного мислення останніх ста років. <...> Якщо зв'язок єресі по другий бік прірви має звалити міць стодев'янос-торічної ортодоксії, <...> то мушу допустити атаку на її цитаделі. <...> Нині знаходимося в лавах єретиків"4.

Незважаючи на розвиток удосконаленої та кількісно потужної техніки аналізу за останні півстоліття, обидва основні погляди, що їх ідентифікував Дж.М. Кейнс, залишилися. Про це свідчить такий вступний коментар відомого американського вченого С. Фішера до новітнього перегляду змін у галузі макро-економіки: "Один із тих поглядів і школу думки, які поєднуються з Кейнсом, кейнсіанцями та неокейнсіанцями, характеризує теза, що приватне господарство страждає від відсутності координації, а це може спричинити надмірне безробіття та надмірні коливання у сфері реальної діяльності. Згідно з другим поглядом, приписаним класичним економістом і поєднаним з ідеями монетаристів та теоретиків рівноваги ділового циклу, приватне господарство досягає такої рівноваги, яка лише можлива за такої політики держави"6.

Отже, поряд із різними теоретичними передумовами інший спосіб аналізу відмінностей між макроекономічними теоріями полягає в акценті на наслідках щодо політики, які випливають із цих теорій. Як зазначає професор Л. Харріс (Англія), цей аспект має найбільше значення у гарячих суперечках між тими, хто підтримує монетаристські ідеї, і тими, хто схиляється до кейнсіанських моделей. Монетаристи відстоюють один тип макроекономічної політики, а кейнсіанці - інший6.

Дж.М. Кейнс добре розумів новизну своїх економічних ідей, опір, на який вони неминуче натраплять у багатьох теоретиків і практиків, та необхідність практичного втілення цих ідей. Наочне підтвердження такої думки видатного англійського вченого - його висновки про соціальну філософію, до якої може привести загальна теорія. "...Хоча розширення функцій уряду у зв'язку із завданням координації схильності до споживання і заохочення інвестувати видалося б публіцисту XIX ст. або сучасному американському фінансисту жахливим замахом на основи індивідуалізму, - писав Кейнс, - я, навпаки, захищаю його як єдиний практично можливий засіб уникнути повного руйнування існуючих економічних форм і як умову для успішного функціонування особистої ініціативи"7. Далі вчений привернув увагу до реальних можливостей втілення цих ідей: "Тепер (30-ті роки XX ст. -Авт.) люди особливо очікують на більш глибокий аналіз, особливо готові прийняти його і випробовувати на ділі все, що буде здаватися таким, яке має хоч будь-які шанси на успіх"8. Досвід показав, що у розвитку людського суспільства періодично настають періоди, коли особливо загострюється потреба втілення на практиці нових науково обґрунтованих економічних ідей.

Особливості розвитку сучасних альтернативних теорій макроекноміки. Розвиток економічної теорії після Другої світової війни, на думку відомих економістів (Р. Клауера, А. Лейон-хуфвуда, X. Мінскі, С. Вайнтрауба та ін.) має такий вигляд: економічна теорія Дж.М. Кейнса впала під тягарем "кейнсіансь-кої" економічної теорії, монетаризму, "нового класичного" монетаризму, теорії реального ділового циклу і "нового кейнсіан-ства". Справді, таке уявлення, в принципі, правильно відображає реальні процеси розвитку тієї основної частини сучасної економічної теорії, яка протягом другої половини XX ст. займає провідні позиції у наукових дослідженнях та викладанні.

На основі аналізу сучасних економічних теорій професор П. Девідсон дав таке трактування процесу і суті розвитку економічної науки у другій половині XX ст. Багато дослідників вважають праці самого Дж.М. Кейнса революційними. Проте деякі економісти (противники так званого хіксіанського кейн-сіанства) стверджують, що розвиток "кейнсіанської" макроеко-номіки в руслі мейнстриму став "дорогою в нікуди" і що цей напрям економічної думки звів кейнсіанську революцію нанівець. Розробка кейнсіансько-неокласичної моделі такими економістами, як Дж. Хікс, П. Самуельсон, Ф. Модільянітаін., є поверненням до неокласичних принципів. Більше того, провал ортодоксального кейнсіанського аналізу і розчарування у розроблених на його основі практичних рекомендаціях викликали монетаристську і нову класичну контрреволюції. Нарешті, науково-дослідна програма нового кейнсіанства, що виникла як реакція на критику неокласичного синтезу новими класиками, позбавлена кейнсіанської "плоті". "У світлі подібного розвитку економічної думки можна сказати, що "кейнсіанська революція", якщо інтерпретувати це поняття як успішний і радикальний розрив із класичним мисленням, так і не відбулася", - такий оригінальний, але не загальновизнаний висновок П. Девідсона9.

Специфіка цього розвитку полягає у тому, що він здійснюється у кількох площинах. Перша - критика із середини 60-х років кейнсіанської економічної теорії прибічниками кейнсіанства як правильно витлумаченого на противагу неправильному його трактуванню ("хіксіанському кейнсіанству"). Друга - критика кейнсіанства з боку представників монетаризму та інших альтернативних економічних теорій. Третя - критичний аналіз кейнсіанства та монетаризму прихильниками неокейнсіанського синтезу. Нарешті - марксистська критика неокласичної та кейнсіанської економічних теорій у всіх їх варіантах і напрямах.

Ортодоксальне кейнсіанство, або "хіксіанське кейнсіанство", як учення, спотворене старшим поколінням прихильників економічної теорії Кейнса, переглянули насамперед провідні американські економісти Р. Клауер, А. Лейонхуфвуд, П. Девідсон, С. Вайнтрауб та ін. "Просто трапилося так, що ім'я і престиж Кейнса виявилися пов'язаними з тією теоретичною конструкцією, яка первісно ґрунтувалася на методології, запропонованій проф. Елвіном Хансеном і Полем Самуельсоном, а пізніше - на більш строгій версії теорії Кейнса, розробленій сером Джоном Хіксом, - писав С. Вайнтрауб. - Тому правильніше було б назвати сукупність ідей, що заполонила підручники й економічні журнали та пронизала весь спосіб мислення самозваних кейнсіанців, "хіксіанським кейнсіанством"І0.Серед основних недоліків ортодоксального (традиційного) кейнсіанства його критики виокремлюють такі:

• 1. Спрощене уявлення, згідно з яким економіка може зазнавати або безробіття, або інфляції, причому з кожним із цих лих можна впоратися протилежно спрямованими заходами бюджетної та грошово-кредитної політики. "Знадобилося лише виникнення "стагфляції" у промислово розвинутих країнах для того, - підкреслює вчений, - щоб розрив між теорією і реальною дійсністю виявився нестерпним, щоб стали очевидними грубі помилки кейнсіанської концепції"11.

• 2. Використання в моделях величин у реальному вираженні, тобто абстрагування від зміни рівня цін навіть після введення в теоретичний аналіз проблем інфляції.

• 3. Ігнорування категорії "одиниця заробітної плати" та ролі й наслідків змін грошової зарплати (отже, і рівня цін) для грошово-кредитної політики.

• 4. Ігнорування чинників невизначеності, невпевненості, ризику, недосконалості інформації та інших важливих категорій, пов'язаних з інвестиційним процесом.

• 5. Припущення про незмінну величину грошей за збільшення доходів і зайнятості.

в. Ігнорування питань, пов'язаних із розподілом доходів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії
  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література