Економічна теорія виробила кілька визначень свого предмета, які суперечать одне одному4. Ситуацію в цій сфері економічної науки відомий англійський учений, професор Л. Роббінс, образно охарактеризував так: "Усі ми говоримо про одне й те саме, але дотепер не вирішили, про що саме". У сучасній економічній науці цілком чітко виокремлються два основних підходи до розгляду і визначення загального предмета економічної теорії: "класифікаційний" і "аналітичний". (Зауважимо, що назви їх досить умовні.) Згідно з першим підходом виокремлюються деякі окремі види людської поведінки і визначаються як предмет економічної теорії. Відповідно інші види поведінки залишаються поза межами розгляду. За "класифікаційного" підходу визначення економічної науки, як правило, пов'язується з вивченням причин матеріального добробуту, але фактично заперечується можливість застосування економічного аналізу до поведінки, спрямованої на досягнення не матеріального добробуту, а інших цілей. Поняття продуктивності праці отримує лише "матеріальне" визначення. Помилковість такого визначення особливо впадає в очі, якщо взяти до уваги переважання сфери послуг у сучасному постіндустріальному суспільстві, подальше зростання значення нематеріального виробництва у суспільстві.
Виживанню "класифікаційного" підходу до наших днів професор Л. Роббінс дає оригінальне пояснення, називаючи його останнім рудиментом впливу фізіократів та простим некритичним переписуванням визначень предмета економічної теорії з більш ранніх робіт.
За "аналітичного" підходу не вибираються окремі види людської поведінки, а увага зосереджується на певному аспекті поведінки, що виникає під впливом рідкості. Звідси випливає, що будь-який вид людської поведінки тією мірою, якою в ньому наявний цей аспект, є предметом узагальнень економічної науки.
Найзагальнішим є неокласичне визначення предмета економічної теорії під кутом зору алокації (розподілу) обмежених засобів і конкуруючих цілей. Як зазначає лауреат Нобелівської премії професор Чиказького університету Т.С. Беккер, воно виходить зі специфічного характеру проблем, що підлягають вирішенню, й охоплює набагато ширшу сферу, ніж розподіл матеріальних благ заради задоволення матеріальних потреб людей чи ринковий сектор. Рідкість і вибір характеризують будь-які ресурси, хоча б у якій формі відбувався їх розподіл - у межах політичного процесу (включаючи рішення про вибір галузей для оподаткування, швидкість розширення пропозиції грошей, необхідність вступу у війну), через сім'ю (включаючи вибір чоловіка і планування розмірів сім'ї), визначення частоти відвідування церкви і розподіл часу між сном і бадьорістю або за організації наукових досліджень (включаючи розподіл ученими свого часу і розумових зусиль між різними науковими проблемами) і так до нескінченності5.
Отже, з розробкою питання про предмет сучасної економічної теорії та утвердженням у ній названого вище неокласичного визначення предмета найтісніше пов'язаним виявився так званий економічний підхід, або економічний імперіалізм. На думку Т. Беккера, для економічного підходу характерні:
• а) унікальність за своєю теоретичною спроможністю, оскільки через нього можна інтегрувати множинність різноманітних форм людської поведінки;
• б) визнання поведінки максимізації, ринкової рівноваги і стабільності переваг як необхідних вихідних передумов економічного аналізу;
• в) допущення можливостей неповноти інформації, наявності трансакційних витрат;
• г) відсутність розмежування між важливими і малозначними рішеннями, між рішеннями людей із неоднаковим добробутом, освітою, соціальним становищем тощо.
Враховуючи всі ці характеристики, американський учений зробив такий загальний висновок: "економічний підхід є все-охопним, можливе застосування його до будь-якої людської поведінки - в умовах грошових чи тіньових, вмінених цін; рішень, що повторюються або одноразових, важливих чи малозначних; емоційно навантажених чи нейтральних цілей; поведінки багачів чи бідняків, пацієнтів і лікарів, бізнесменів і політиків, учителів і учнів. Сфера застосування економічного підходу в такому розумінні настільки широка, що вона покриває собою предмет економічної науки у наведеному вище визначенні, в якому йдеться про обмежені засоби і конкуруючі цілі"6.
Водночас відбувається відмежування від "економічного підходу" К. Маркса та його послідовників. Для марксистів економічний підхід означає визнання вирішальної ролі способу виробництва у розвитку економіки та людського суспільства, обумовлення ним (способом виробництва) політичної, соціальної, ідеологічної структур, акцентування уваги на матеріальних благах, цілях, процесах, класовій боротьбі між капіталістами і найманими робітниками тощо. Небезпідставно зазначається також, що марксизм схильний приділяти більше уваги тому, що має бути, і часто позбавляє свій економічний підхід передбачувальної сили, намагаючись підвести під нього всі події без винятку.
Прихильники економічного підходу в його немарксистсько-му розумінні підкреслюють важливість і необхідність різноманітних неекономічних чинників для належного пояснення людської поведінки. Разом із тим визнаються важливе значення і необхідність використання досягнень соціології, психології, соціобіології, історії, антропології, політології, правознавства та інших соціальних дисциплін для розуміння всієї людської поведінки. Цінність усіх інших, крім економічної теорії, наукових дисциплін не применшується навіть повним і палким прийняттям економічного підходу, визнанням інтегративних уніфікуючих можливостей останнього.
Прибічники економічного підходу наголошують на єдності людської поведінки на різноманітних ринках*, учасники мак-симізують корисність за стабільного набору переваг і накопичують оптимальні обсяги інформації та інших ресурсів. Водночас привертається увага і до високого ступеня розробки категоріально-понятійного апарату економічної науки.
Деякі прихильники економічного підходу, розглядаючи взаємодію економічної теорії з іншими суспільними дисциплінами, роблять акцент на взаємопроникненні їх єдності. Так, професор Дж. Пршлайдер підкреслює: "Економічна теорія зобов'язана своїми можливостями захоплення чужих територій тому, що використовувані нею аналітичні категорії - обмеженість ресурсів, витрати, переваги, вибір - є за сферою свого застосування дійсно універсальними. Не менш важлива і властива нашій науці структу-ризація цих понять у межах окремих, хоч і взаємопов'язаних, процесів оптимізації на рівні індивідуальних рішень і рівноваги на рівні всього суспільства. Таким чином, економічна теорія - це воістину універсальна граматика суспільної науки"7.
Як бачимо, розробка неокласиками питань предмета економічної теорії відкрила для неї нові горизонти. Це особливо виявилось у працях представників так званого економічного імперіалізму. В цілому предмет економічної теорії, визначений неокласиками, має фундаментальний характер, він доповнений і розвинутий іншими науково-дослідними програмами. Багато сучасних учених-еко-номістів вважає, що фактична зміна ролі людини в постіндустрі-альній економіці підтвердила значущість та актуальність саме такого розуміння предмета і його відображення в розробках фундаментальної та прикладної економічної науки.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розробка предмета економічної теорії“ на сторінці 1. Приємного читання.
