Розглядаючи питання розвитку сучасної неокласики, значну увагу необхідно приділити аналізу її співвідношення та взаємодії з неоінституціоналізмом (новою інституціональною економічною теорією). По-перше, нині інституціоналізм - один із провідних напрямів світової економічної науки. По-друге, його представники претендують на подолання певних обмежень неокласичної економічної теорії. По-третє, в сучасних умовах відбувається інтенсивний, хоч і не безпроблємний, взаєморозвиток неокласики і неоінституціоналізму.
Термін "New ІnstitutionalEconomice" ("нова інституціональна економічна теорія") вперше ввів у науковий обіг у 1975 р. відомий американський вчений О.І. Вільямсон для позначення нового міждисциплінарного напряму економічних досліджень. Із часом виявилася багатоманітність трактувань його предметної галузі та методології. Водночас також помітне тяжіння вчених до досить чіткої диференціації цього напряму сучасної економічної теорії.
На думку професорів Е. Фуруботна і Р. Ріхтера, "типового" представника нової інституціональної економіки (НІЕТ) вирізняє те, що він значною мірою покладається на застосування таких концепцій, як права власності, трансакційні витрати (ех ante та ех рові) і відносницькі контракти, у поєднанні зі спробою наблизитися до реальності за допомогою застосування менш формалізованих методів аналізу"8.
Подібне розуміння специфіки неоінституціоналізму фактично стало типовим для сучасної економічної науки, у тому числі в постсоціалістичних умовах.
Як приклад наведемо кілька визначень неоінституціоналізму. Ця теорія "існує в межах модифікованої неокласичної парадигми. Тому основні методологічні інструменти неокласики використовуються й у рамках неоінституціоналізму (хоч у самих представників НІЕТ часто немає однозначної думки з цього приводу)"0. Деякі дослідники не акцентують уваги на суттєвих відмінностях між інституціональними школами, зараховуючи їх до альтернативного щодо мейнстриму напряму. Насправді неоінституціоналізм, залишаючись у рамках свого предмета, включає до аналізу більш широке коло явищ (трансакційні витрати, контракти, права власності і т. ін.), використовуючи модифіковані передумови щодо поведінки раціональної людини (обмежена раціональність і опортунізм)10.
Неоінституціоналізм, підкреслюють професори О. Бузгалін і А. Колганов, успадковує не стільки класичну інституціональ-ну парадигму, скільки методи неокласичної економічної теорії. Проте в рамках неоінституціоналізму більшою мірою, ніж у неокласиці, робиться акцент на системному підході та звертається увага на специфіку економічних систем. Неоінституціоналізм розглядає такі аспекти структури економіки, як спосіб координації, система прав власності, трансакційні витрати і система контрактів11.
Відповідно вчені вважають, що до структури НІЕТ входять:
• 1) економічна теорія трансакційних витрат;
• 2) економічна теорія прав власності;
• 3) економічна теорія контрактів, в якій розрізняють різновиди:
– а) теорія агентських відносин;
– б) теорія відносницьких і неповних контрактів;
• 4) нова інституціональна економічна історія;
• 5) конституціональна економічна теорія12.
Як бачимо, структура НІЕТ досить складна. У табл. 15.1 наведено більш розгорнуті характеристики змісту розділів (частин) НІЕТ та названо найвідоміших представників цієї теорії.
Таблиця 15.1. Основні особливості структури та змісту розділів НІЕТ
| Розділи (складові) · ШЕТ | Зміст розділу ШЕТ | Основні представники теорії |
| 1 | 2 | 3 |
| Економічна теорія трансакційних витрат | Введення в економічну теорію нового класу витрат (трансакційних) як витрат функціонування ринку. Велика кількість варіантів визначення трансакційних витрат. Величина їх впливає на спосіб організації та здійснення економічної діяльності. Вивчення впливу конфігурації прав власності на економічні результати. Основні види трансакційних витрат: · витрати пошуку; інформаційні витрати; витрати ведення переговорів, прийняття рішень, дисциплінування | Р. Коуз, 0. Вільямсон, А. Алчіан, Г. Демсец, Дж. Стіглер |
Продовження табл. 15.1
| 1 | 2 | 3 |
| - витрати захисту інститутів; · - витрати опортуністичної поведінки та ін. | ||
| Економічна теорія | Сукупність норм, | Р. Коуз, |
| прав власності | що регулюють доступ до обмежених ресурсів. · Обумовлює становище індивідів щодо їх можли- востей використання цих ресурсів. До основних елементів пучка прав власності належать права: · володіння; користування; розпорядження або управління; · - привласнення, або право на дохід; · на залишкову вартість; на безпеку; на безстроковість; на перехід речі у спадок або за заповітом; · - на заборону шкідливого використання; · - відповідальності у вигляді відшкодування; | А. Алчіан, · Г. Демсец, · Д. Алессі, · Е. Фуруботн, · С. Пейович, · А. Оноре |
| 1 - залишкового характеру | ||
Продовження табл. 15.1
| 1 | 2 | 3 |
| Економічна теорія контрактів: · а)теорія агентських відносин; · б)теорія відносницьких і неповних контрактів | Вивчає проблеми, пов'язані зі стимулами та асиметрич- ною інформацією. Асиметрія інформації можлива між: · учасниками контракту; · учасниками контракту і третьою стороною. · Розрізняють різноманітні контракти: явні та неявні; коротко- та довгострокові; найму; продажу та ін. Важлива мета відносницьких і неповних контрактів - подолання постконтрактного опортунізму як можливого наслідку складності перевірки виконання контрактних обов'язків. | O. Вільямсон, · А. Алчіан, · Г. Демсец, · Дж. Стігліц |
| Нова інститу- ціональна еконо- мічна історія | Застосування неоінститу- ціональних концепцій · (трансакційних витрат, прав власності, контрактних відносин та ін.) до трак- тування економічної історії. · Дослідження ролі історії у | Д. Норт, · Р. Фогель, · А. Грейф, · Т. Еггертссон |
| формуванні, збереженні та зміні інститутів. Унаслідок цього розширення уявлень про категоріально-понятій- ний апарат неоінституціона- лізму. Розробка теорій інсти- туціональної структури суспільства як єдиного цілого |
Закінчення табл. 15.1
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія“ на сторінці 1. Приємного читання.
