Витоки пості індустріалізму: теорії та реальність
У структурі сучасного економічного знання важливе і водночас специфічне місце займають численні теорії індустріального і постіндустріального (інформаційного) суспільства, суспільства знань та ін. Із певною мірою умовності їх можна розглядати як теорії пост-індустріалізму, що у сукупності становлять особливий напрям сучасної економічної науки. Вони виникли і розвиваються в межах цивілізаційного підходу і мають суттєві відмінності порівняно із сучасними стандартними макроекономічними теоріями, розглянутими у розділі 14, з одного боку, й економічними теоріями ортодоксального марксизму - з іншого. Отже, в цілому теорії постіндустріалізму посилюють неоднорідність, альтернативність сучасної економічної науки.
Деякі дослідники (В. Іноземцев, О. Антипіна, Г. Башнянин та ін.) схильні ототожнювати індустріальне суспільство з ринковою капіталістичною економікою, а постіндустріальне суспільство з постекономічним, в якому долаються відносини товарного виробництва й обміну. Такі погляди, незалежно від їх істинності чи хибності, роблять ще більш різнорідною сучасну економічну теорію.
У теоріях постіндустріалізму набувають специфічного трактування питання сутності, змісту, шляхів і методів соціально-економічних перетворень у національному і глобальному масштабах, системних трансформацій у постсоціалістичних країнах, перехідного періоду до нової економічної системи та ін. Це одна з принципових відмінностей теорій постіндустріалізму, що накладає свій відбиток і на функції цих теорій.
У табл. 17.1 згруповано теорії постіндустріалізму та у найза-гальнішій формі показано їх розвиток протягом 60-90-х років XX ст. Він характеризувався інтенсивністю, широтою охоплення проблем і водночас концентрацією уваги дослідників на аналізі новітніх соціально-економічних явищ та процесів, насамперед у найбільш індустріально розвинутих країнах, і глобальних проблем людства (доповіді Римському клубу).
Як видно з таблиці, в останній третині XX ст. в економічній літературі Заходу відбувався інтенсивний процес осмислення індустріальної та постіндустріальної проблематики, формування і розвитку постіндустріального, інформаційного суспільства. На межі другого і третього тисячоліть виразно виявилися тенденції, що знаменували собою перехід від суспільства, що ґрунтується на пануванні індустріальних технологій, до суспільного виробництва нової якості, соціально-економічного життя, інститутів і т. ін. Світова соціально-економічна думка другої половини XX ст. відобразила цей підхід у вигляді сукупності теорій - індустріального, постіндустріального суспільства, "третьої хвилі", суспільства знань, нової економіки та ін. Серед її найвідоміших представників - учені зі світовим іменем Дж.К. Гелбрейт, П. Дракер, Д. Белл, М. Кастельстаін. (США), Ж. Еллюль, Ф. Перру та ін. (Франція), Т. Сакайя (Японія), А. Печчеї (Італія) .
В останні 15 років у галузі розвитку теорій постіндустріалізму в Україні інтенсивно працюють Ю.М. Пахомов, A.A. Чух-но, О.Г. Білорус, Д.Г. Лук'яненко та інші відомі вчені.
Привернемо увагу також до факту зростання популярності аналізу глобальних проблем у межах теорій Римського клубу, пошуку нових парадигм для глобальної проблематики, з'ясування місця та ролі у суспільстві XXI ст. старих і нових індустріальних країн, економіки постсоціалістичних держав тощо. Ця
тенденція відображена не лише в теоріях постіндустріалізму, а й у доповідях 90-х років XX ст. Римському клубові. У цій сфері досліджень спостерігається досить значна еволюція поглядів учених та політиків1.
З іншого боку, після 80-х років минулого століття у тісному зв'язку із системними трансформаціями у постсоціалістичних країнах уперше з'явилися трактування цих процесів із неомарк-систських позицій постекономічної парадигми (О. Вузгалін, О. Колганов, В. Іноземцев та ін.).
Розглянемо насамперед питання про характерні ознаки постіндустріального (інформаційного) суспільства, критерії переходу до економіки суспільства знань та її відмінності, співвідношення системних ринкових трансформацій і становлення постіндустріального суспільства.
У працях французького вченого А. Турена "Псотіндустріаль-не суспільство" (1969) та американця Д. Белла "Настання постіндустріального суспільства. Досвід соціального прогнозування" (1973) започатковано традицію, яка згодом міцно вкоренилась у теоріях індустріального та постіндустріального суспільств - не проводити відмінності між соціально-економічними системами за віссю протиставлення різних типів власності (приватної і суспільної) і різних суспільних способів виробництва (капіталізму і соціалізму). Д. Белл стверджував, що поняття "феодалізм", "капіталізм" і "соціалізм" в інтерпретації Маркса є послідовністю теоретичних моделей, побудованих уздовж осі, утвореної відносинами власності. На противагу такому аналізу Белл запропонував так званий багатоосьовий підхід до пояснення переходу від індустріального до постіндустріального суспільства та характеристики останнього. Основними "осями" при цьому є розвиток науки і техніки, зміни структури виробництва і структури зайнятості, зміни соціальної структури, застосування знань, зміни відносин власності та ін.
У праці сучасного американського вченого М. Кастельса "Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура" (1998) відмінності відкладаються за іншою віссю - між доіндустрі-
альною епохою, індустріалізмом та інформаціоналізмом (чи постіндустріалізмом). Соціально-економічні зміни відбуваються у виробництві і застосуванні видів знання. "Хоча суспільство можна охарактеризувати за двома осями (так, що ми маємо індустріальний етатизм, індустріальний капіталізм і т. д.), - пише М. Кастельс, -для розуміння соціальної динаміки суттєво зберегти аналітичну дистанцію й емпіричне співвідношення між способами виробництва (капіталізм, етатизм) і способами розвитку (індустріалізм, інформаціоналізм)**2.
Вирішення цієї проблеми американський учений шукає на основі теоретичної моделі, яка постулює, що суспільства організовані навколо процесів людської діяльності, структурованих та історично детермінованих у відносинах виробництва, досвіду та влади. Через розкриття цих відносин учений виходить на виникнення нової соціальної структури (включаючи й економічну), яка, однак, виявляється у різних формах, залежно від різноманітності культур та інститутів. "Ця нова соціальна структура асоціюється з виникненням нового способу розвитку - інформаціоналізму, історично сформованого перебудовою капіталістичного способу виробництва до кінця XX ст."8
М. Кастельс дає таке визначення поняття "спосіб розвитку": це технологічні схеми, через які праця впливає на матеріал, щоб створити продукт, детермінуючи, в кінцевому підсумку, величину та якість економічного надлишку.
Спосіб виробництва характеризується структурним принципом, згідно з яким привласнюється та контролюється так званий економічний надлишок (інша частина продукту виробничого процесу спрямовується на споживання). На думку М. Кас-тельса, людство у XX ст. жило, по суті, в умовах двох панівних способів виробництва: капіталізму та етатизму. Спосіб їх типо-логізації у Кастельса відрізняється від підходу більшості сучасних економістів - немарксистів, які взагалі воліють не визнавати поняття "капіталізм" і "соціалізм" як нібито розпливчасті, двозначні тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства“ на сторінці 1. Приємного читання.
