Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

Сучасні економічні теорії

Головною рисою "особливого" (не "одиничного") стосовно латиноамериканської цивілізації є її прикордонний ("багатоядерний", "метисний", з "повним переважанням початку різноманітності" і т. ін.) характер. Ця обумовлена гетерогенність латиноамериканського цивілізаційного суспільства має декілька вимірів:

• висхідне і стійке співіснування в її рамках як мінімум трьох расових субцивілізацій: індійсько-метисної, африканомулатської й іберійсько-європейського "катамарана";

• стійке співіснування якісно різних суспільно-культурних традицій і тенденцій, цінностей та інститутів, породжених різними стадіями історичного розвитку як самої Латинської Америки, так і світу в цілому (жодна з фазових структур - від феодальних до "північноамериканських" (інформаційної тощо)- не зникає, не замінює повністю іншу, постійно самовідтворюються);

• переважання у рамках цього існування елементів симбіозу за наявності моментів синтезу й окремих фаз боротьби на знищення;

• пов'язаний із расово-соціальними й історичними умовами утворення цивілізації поділ регіону на кілька культурно-географічних ареалів (за Г. Гарсіа Маркесом) - типу Кости (атлантичного берега), Сіери (зони Кордильєр) і Півдня;

• наявність, на думку багатьох дослідників, кількох постійно незвідних і навіть інколи антагоністичних початків у свідомості й діяльності більшості латиноамериканців (не синтез, а симбіоз - у тому числі в індивідуальному плані);

• у деяких випадках (не без прямого доповнюючого впливу зовні) особливі відмінні характеристики національних суспільств субконтиненту лише частково збігаються з регіональними і суб-регіональними29.

Зазначені особливості розвитку латиноамериканської цивілізації сприяли тому, що історичні процеси інтеграції і диференціації в країнах Латинської Америки протікали одночасно при переважанні (в межах довгих історичних періодів) тієї чи іншої тенденції, того чи іншого змісту кожної з них. Історичною суттю того, що відбувалося, був "вибір" між збереженням і подоланням традиційних характеристик відсталості й залежності напівпериферійного суспільства, між різними шляхами економічної і соціал ьної модернізації цих суспільств. У рамках цієї, критичної смуги історії Латинської Америки, яка, на нашу думку, триває дотепер, особливо виділяється період 1948/1950- 1988 рр.

Йдеться про фазу найбільш автономного і (значною мірою саме тому) цивілізаційно-інтегруючого процесу, часу "битви альтернатив розвитку", небаченої інтенсивності пошуків (елітами і контрелітами Латинської Америки, ЇЇ суспільною думкою і масовими діями) шляхів вирішення назрілих і "перезрілих" питань розвитку регіону. У цей період наростання елементів самобутності й водночас різке посилення інтенсивності й органічності взаємодії з іншими регіонами світу сприяли тому, що Латинська Америка явно знаходила своє місце в інтегруючому світовому суспільстві. Вона ставала ледь не єдиним експортером ідей, образів, частково моделей в інші регіони світу - як розвинутого, так і того, що розвивається.

За якихось 15-20 років Латинська Америка перетворилася зі "світової глушини" на один із найдинамічніших центрів світового історичного розвитку. Нові тенденції розвитку на межі 70- 80-х років, розглядалися часом як "вікна можливостей" для регіонального розвитку. Навіть лиховісна практика квазіфашистських диктатур наприкінці 60-70-х років не змінила докорінно цієї самосвідомості латиноамериканців і сприйняття її зовнішнім світом. Разом з тим ця пасіонарна смуга історії мала і свою ціну.

З одного боку, Латинській Америці відводилася роль ідеальної арени для швидкої і порівняно безболісної інкорпорації в "глобалізуюче" поле розвитку, для інтеграції цивілізаційної ідентичності регіону. На користь такої можливості свідчили і вкорінена "європейська" ("північна") складова регіональної цивілізації: порівняно високий рівень її економічного і соціально-культурного розвитку (урбанізація, секуляризація, університетська освіта, гуманітарні науки) та інтеграція у світову ринкову економіку; "всесвітня (із середини XX ст.) відкритість" латиноамериканської економіки, а потім і культури; набута здатність до цивілізаційної взаємодії; стале сприйняття ситуацій глобальних структурних зрушень і альтернативності тенденцій розвитку, а також - за визначених умов - і переваг географічного положення регіону.

Водночас глобалізація несла із собою тенденції, які глибоко відрізнялися від уже звичних, сприйнятих "індустріально-мобілізаційних", які мали негативний вплив на загальний розвиток латиноамериканської цивілізації. Назвемо окремі з них.

По-перше, політичне звільнення латиноамериканських країн не принесло очікуваних результатів. Втягнені у світовий ринок слаборозвинуті латиноамериканські країни перетворилися на постачальників сировини. їх економіка під впливом зарубіжного капіталу, в основному англійського і північноамериканського, набувала монокультурного характеру. На п'ять статей експорту (нафта, цукор, кава, мідь, бавовна) припадало 62 % його вартості30. Перед країнами постала реальна проблема зовнішньої заборгованості й виходу з тупика.

По-друге, протягом більшої частини XX ст. двигуном та "інкубатором" розвитку регіону, дозрівання його ідентичності й у кінцевому підсумку інтеграції були дії національної держави. Проте її роль (особливо в економіці) закономірно стала головною мішенню глобалізації і супутніх їй процесів. Компенсувати неминучий відступ, "ущільнення" держави в умовах слабкості й розколотості традицій могли б існування і розвиток "самопідтримувальної", конкурентоспроможної економіки. Однак її в Латинській Америці майже не було навіть у кращі часи - внаслідок "імперії" державного патронату. Або роль інтегратора могло відіграти становлення громадянського суспільства, яке втілювало б досягнення значною мірою соціальної цілісності. Проте таке суспільство і супутні йому єдині цінності у Латинській Америці не встигли ще скластися, а на початку "атаки глобалізації" ряд його елементів був послаблений черговим наступом авторитаризму.

По-третє, успіхи латиноамериканської цивілізації в умовах світового транзиту, який розпочався, могли створити русло для демократичного варіанта глобалізаційного розвитку. Але їх інерція (перш за все етатична) ставала перешкодою для нового розвитку регіону, інколи перетворюючи цінності й інститути латиноамериканської цивілізації у "вартових минулого". Тим самим виправдовувалась безальтернативність неоліберального фундаменталізму (однією з імпліцитних цілей якого і було по суті знищення латиноамериканської ідентичності, її заміна уніфікованою метацивілізацією "ринкового суспільства").

Зазначені особливості та тенденції розвитку латиноамериканської цивілізації мали вплив на формування і розвиток економічної думки.

Ще у 40-ві роки XX ст., коли аргентинець Рауль Пребіш висунув поняття "центр" (провідні розвинуті країни) та "периферія" (економічно відсталі райони світу) і заявив про необхідність розробки "головної" стратегії розвитку у зв'язку з перебудовою міжнародних економічних зв'язків, виникла потреба концепції "периферійної економіки".

Хоча світове економічне піднесення у післявоєнний період, без сумніву, сприяло зміцненню позицій фритредерської ідеології, поява на політичній арені країн "третього світу" привела до того, що під питанням опинився поставлений, за науковою термінологією 1970-х років, існуючий "світовий економічний порядок". Саме в цих умовах формувалась концепція периферії, вперше висунута у працях Р. Пребіша і його колег із Економічної комісії ООН з Латинської Америки (ЕСЬА).

Висхідна теза Р. Пребіша підкреслювала значення "структурних" факторів, які зумовили феномен "економічної відсталості". Аргентинський економіст стверджував, що країни периферії виступають головним чином у ролі експортерів сировини у промислово розвинуті "країни ядра". При цьому умови торгівлі країн-експортерів продукцією первинного сектору в довгостроковому періоді мають тенденцію до погіршення. Р. Пребіш робить висновок про два основні наслідки такого взаємозв'язку. На його думку, є хибне коло, яке не дає змогу країнам периферії подолати відставання у рівні продуктивності та рівні норми збереження від промислово розвинутих країн. Крім того, країни периферії неспроможні скористатися вигодами від того зростання продуктивності, якого можна досягти в їх економіках81.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Латиноамериканські концепції периферійного розвитку“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку
  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література