Сучасні зарубіжні та вітчизняні представники теорій постіндустріалізму не становлять єдиної групи. Є певні відмінності в їхніх поглядах на проблеми постіндустріалізму. Зокрема, немає однозначної відповіді на питання про те, як співвідносяться концепції і реальність постіндустріального та інформаційного суспільств.
На основі аналізу новітньої економічної літератури можна виокремити три групи поглядів щодо співвідношення постіндустріального та інформаційного суспільства і їх основних представників.
• 1. Інформаційне суспільство і його концепція - це специфічна гілка постіндустріалізму (В. Іноземцев та ін .).
• 2. Постіндустріальне та інформаційне суспільства та їх концепції - це взаємозамінні терміни, по суті, різновиди постіндустріалізму в широкому розумінні (М. Коннорз та ін.) .
• 3. Інформаційне суспільство та його концепції-це "наступниці" постіндустріального суспільства, закономірний наслідок його об'єктивного розвитку (Д. Белл, Дж. Несбіт,У.Дж. Мартін та ін.).
Прихильники розгляду концепції інформаційного суспільства як специфічної гілки постіндустріалізму вважають, що вона формувалася паралельно з іншими відгалуженнями і робила акцент на технічному та інформаційному аспектах організації сучасного суспільства, його економічної системи. У виникненні цієї концепції і відповідної їй економічної системи інформаційного суспільства досить обґрунтовано надають особливу роль таким чинникам: а) дискусії про продуктивну і непродуктивну працю; б) різним спробам поділу суспільного виробництва на сектори; в) процесу перетворення інформації та знань у вирішальний фактор сучасної економіки; г)розвитку інформаційних технологій та мереж.
Витоки дискусії про продуктивну і непродуктивну працю сягають періоду формування класичної політичної економії, написання творів її основоположниками. Загальна тенденція розвитку класичної школи полягала у визнанні продуктивності дедалі ширшого кола різних видів людської діяльності. Зрештою сформувалася концепція, згідно з якою непродуктивною визнавалася лише активність, втілена у благах, що не мають дійсної корисності. На неї й спираються представники теорії інформаційного суспільства, суспільства знань тощо.
Доречно наголосити на відмінності цього підходу від ортодоксально марксистського і на тому, що сучасна система національних рахунків (СИР), прийнята також у постсоціалістичних країнах, ґрунтується якраз на широкому розумінні продуктивності праці.
Друге джерело виникнення нової теорії - виокремлення трьох секторів суспільного виробництва - первинного, вторинного і третинного. Переважання в структурі виробництва й зайнятості третинного сектора почали розглядати як одну з найважливіших ознак інформаційного суспільства. У подальшому зростання ролі знань та інформації у виробничих процесах і суспільному житті привело до виокремлення нових та переосмислення значення традиційних секторів економіки.
Зростання ролі інформаційних технологій та мереж також надало значного поштовху розвиткові концепції інформаційного суспільства.
Таким чином, враховуючи зазначені чинники, можна зробити висновок про закономірність виникнення та розвитку концепції інформаційного суспільства.
Проте, розглядаючи цю концепцію та реальність інформаційного суспільства як особливої гілки постіндустріалізму, слід зазначити, що є й інші концепції. Деякі автори трактують "постіндустріальне" та "інформаційне** суспільства як взаємозамінні, фактично тотожні, хоча в останнє десятиріччя при характеристиці нової якості суспільства та відповідної йому економічної системи перевага надається останньому. М. Кон-норз пов'язує постівдустріальне (інформаційне) суспільство не стільки зі змінами в технологіях, скільки з переходом до суспільства, що базується на постматеріальному, інформаційному багатстві. Але цієї стадії розвитку, на його думку, не досягли навіть найрозвинутіші країни світу. При визначенні змін у характері діяльності, властивої інформаційному суспільству, застосовують також назви "суспільство знань", "суспільство професіоналів" тощо. У зв'язку з цими поняттями дуже часто також вживають поняття "людський" та "інтелектуальний" капітал. Як приклад, можна назвати праці відомих американських економістів Ч. Джоншера "Економічне вивчення революції інформаційних технологій" (1994), Т. Стюарта "Інтелектуальний капітал. Нове джерело багатства організації" (1997), Л. Едвін-сона та М . Мелоуна "Інтелектуальний капітал. Визначення
істинної вартості компанії" (1997), Л. Едвінсона "Корпоративна довгота. Навігація в економіці, заснованій на знаннях" (2005), Д. АндріссенатаР. Тіссена "Невагоме багатство" (2004) таін.
Нарешті, є значна кількість прихильників трактування інформаційного суспільства та його економічної системи як результату розвитку людської цивілізації, наступного його етапу, вищого порівняно з попереднім.
Витоки економічної теорії інформаційного суспільства пов'язані насамперед із працями сучасних відомих учених Ф. Мах-лупа (Австрія), М. Пората і М. Рубіна (США). У 60-ті роки XX ст. Ф. Махлуп розробив концепцію первинного інформаційного сектору, згідно з якою до ВВП входить вартість проданих на ринку інформаційних товарів і послуг. У 70-ті роки М. ПоратіМ. Рубін розширили межі дослідження, розробивши поняття вторинного інформаційного сектору, який охоплює виробництво інформаційних товарів і послуг для інформаційного сектору (наприклад, споживання капіталу, необхідного для утримання інформаційного обладнання, і т. ін.).
Підрахунки М. Пората свідчили про зрушення на користь визначальної ролі інформації в економіці США. На початок 1980 р. в американській економіці обробкою і переданням інформації займалося 48 % зайнятих, тоді як у сільському господарстві працювало близько 3 %, в обробній промисловості - трохи більше 20 і близько ЗО % - у сфері послуг. На думку Пората, такі зрушення у сфері зайнятості відбувалися не лише у другій половині XX ст. Цю тенденцію характеризують такі дані: у США частка зайнятих у сфері послуг зросла від 6-7 % робочої сили у 1880 р. до 25 % у 1940 р. і до 48 % у 1980 р. Найшвидшими ці зрушення були в період 40-50-х років минулого століття, коли частка зайнятих у сфері послуг зросла з 25 до 42 %. У наступний період збільшення частки працівників у галузі інформатики уповільнилось, але прискорилося зростання продуктивності їхньої праці, насамперед за рахунок швидкого прогресу технічного обладнання.
Відомий прихильник теорії інформаційного суспільства У. Мартін (США) вже у 90-ті роки виокремив основні сфери з найвищою потребою в інформаційних технологіях, зокрема:
• діяльність із використанням телекомунікацій;
• дистанційне навчання;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства“ на сторінці 1. Приємного читання.
