Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

Сучасні економічні теорії


Національні, культурні, історичні особливості та їх місце у світовому господарстві як основи специфіки альтернативних теорій сучасного економічного розвитку


У сучасних умовах практично кожна країна світу втягнута у світовий ринок, поставлений на службу капіталу, й уже хоча б у зв'язку з цим піддається помітній внутрішній трансформації: і характер виробництва, і його обсяг, і пов'язані з ним усталені трудові навички, і спосіб життя значної частини населення, особливо міського, і духовні цінності, які століттями вважалися непорушними, в тому числі ставлення людини до суспільства, природи, світу в цілому, до життя. І чи залишилось у цій трансформації місце національному, історичному? Як традиційна структура внаслідок необхідності пристосовувалася до нових умов існування, реагувала на вимушені зміни, поєднувалася з тими чужими їй структурними елементами, які були пов'язані з європейською традицією і без яких капітал розвинутих країн не міг ефективно існувати?

Якщо говорити про різні моделі суспільства, які визначилися внаслідок особливостей національного, суспільного й історичного розвитку, то, незважаючи на їх різноманітність, вони мають спільний фундамент. Європейська (антична) модель суспільства склалася на основі ранньої модифікації східної, яка була в той віддалений час єдиною висхідною структурою для розвитку цивілізації і державності. Антична Греція сформувалася на фундаменті, який був підготовлений ранніми політичними структурами східного типу. Спільність висхідного фундаменту - навіть за умови радикальних змін, які мали характер соціальної мутації і викликали до життя феномен античності, - означає існування певного мінімуму загальних висхідних елементів економічної структури. Серед них слід виділити такі:

• виробниче господарство на базі досягнень неолітичної революції і ранньої металургії з його принципами обов'язкового взаємообміну продуктами" товарами і послугами в натуральній чи товарно-грошовій формі;

• общинна організація соціуму з традиційними характерними для неї елементами самоуправління та політичної організації (надобщинна структура) з тенденцією до перетворення її на більш чи менш розвинуту державу, як централізовану, так і децентралізовану, аж до міста-держави, поліса;

• незважаючи на різні типи соціуму, всі вони знайомі з нерівноправністю різних категорій населення й експлуатацією;

• кожна структура мала систему жорстко фіксованих нормативних установок, які були санкціоновані релігією і мали на меті легітимізувати всю систему зв'язків і статус кожного прошарку населення.

Проте за всієї фундаментальності ці загальні елементи явно відступають на другий план, як тільки мова заходить про відмінності, викликані національними, культурними та історичними особливостями. Звернемо увагу саме на них.

Формування європейського суспільства (його економічної моделі розвитку) тісно пов'язане з античним господарством, ґрунтувалося на торгівлі та мореплавстві, орієнтувалося на ринок, було товарним і перебувало в руках приватних власників, колектив яких і утворював громадську общину. Вона складалася з рівноправних, але в майновому плані неоднакових громадян, тоді як решта (як правило, менша частина населення общини-поліса) належала до неповноправних, включаючи і рабів. На базі традицій общинного самоуправління склалася політична організація, держава, яка вважала органом влади колектив, справу всього суспільства (лат. res publica). Належність до влади, крім престижу, не давала ні привілеїв, ні матеріальних вигід, швидше навпаки, це був обтяжливий обов'язок. Демократична процедура виборів забезпечувала регулярну змінність тих, хто перебував при владі, а правові гарантії сприяли громадській захищеності члена общини від посягань з боку влади. Незважаючи на те, що античний світ знав не тільки демократію, а й олігархію, навіть тиранію, елементи античної структури зі старожитності виявилися тими головними конструкціями, на які спирався каркас суспільства: поняття та уявлення про права, свободи, гарантії, демократичні процедури, достоїнства громадян і прерогативи власника формували нове життя, світогляд і всю духовну культуру. Суспільство, безумовно, домінувало наддержавою, а держава була його слугою (або, за К. Марксом, зброєю в руках панівного класу), попри те, що на практиці бувало різне - і народовладдя, і тиранія.

Після падіння Риму структура античного типу деформувалася. Германська Європа ранньофеодального типу була їй структурно чужою. Хоч повільно, але освоєнню цивілізаційної спадщини античності сприяла християнізація. Значно прискорився цей процес із початком II тис. н. е. завдяки розвитку міського життя і міських республік (Венеція, Флоренція, Генуя, Ган-за та ін.), де у зв'язку з необхідністю елементи античної структури з їх правами і гарантіями приватного власника, заступництва торгівлі і мореплавства стали виходити на перший план, спадщина античності почала освоюватися більш швидкими темпами, які прискорилися в епоху Відродження й у наступному столітті, коли на зміну німецькому феодалізму прийшли абсолютистські держави з класом буржуазії, що зароджувався. Капіталізм - спадкоємець античності, який виявив свої потенції в умовах подолання феномену феодалізму, чужого для неї. Саме він не тільки відродив основні елементи античної структури (панування приватного власника, який вів орієнтоване на ринок товарне господарство; права, свободи і гарантії, які захищали цього власника; конституційна держава з демократичними процедурами і нормами; свобода думки і розвиток наук, мистецтв і т. ін.), а й, спираючись на них, досяг небувалих темпів розвитку буквально у всіх галузях економіки.

Тепер розглянемо іншу гілку історії, протилежну антично-капіталістичній Європі з її культурою і національними особливостями - Схід. Альтернативою приватній власності тут була влада-власність, альтернативою громадській общині - полісам і демократії, правам і свободам - всесильна держава з адміністративним апаратом влади і приниженість, "поголовне рабство" підданих, які не мали уявлення про свободи і гарантії приватного характеру, але жили за санкціонованими релігією нормами звичаєвого права і були об'єднані в рамках соціальних корпорацій, які розчиняли в собі все індивідуально-особистісне. І тут на певних етапах розвитку виникали і приватна власність, і товарно-грошові відносини, й експлуатація залежних, але все це існувало ніби на другому рівні, поза сферою взаємовідносин між державою і її підданими, які вносили ренту-податок у казну. Для придушення приватного власника держава надто успішно використовувала важелі влади, що перетворювало приватновласницькі відносини не просто у вторинний, а й підконтрольний владі та цілком залежний від неї сектор народного господарства.

Основною причиною такого підходу до приватного власника у східній структурі як гігантській системі, що саморегулюється, є необхідність самозбереження. Приватний сектор не можна було випускати з-під контролю, оскільки стихія приватновласницького підприємництва в цьому випадку загрожувала не просто потрясіннями, а можливістю підірвати структурні основи і тим поставити під сумнів стабільність, навіть саме існування соціуму, а то й взагалі певного народу (приклад - індіанські племена в Америці). Разом із тим з погляду стійкості та стабільності складного і розвинутого соціуму і держав приватнопідприємницька активність, цей другий і, на відміну від першого, державного, надзвичайно активний, тісно пов'язаний з ринком і товарно-грошовими відносинами сектор господарства завжди був життєво важливим і необхідним. Справедливо постає питання: чому?

Тому, що він забезпечує життєдіяльність і східної структури економіки. Це свого роду антично-каліталістичний механізм у мініатюрі. Без прав і свобод, без демократії і конституції, без гарантій і навіть в умовах жорсткого контролю й повсякденного нагляду влади приватний сектор і в умовах традиційного Сходу робив, приміром, те, що він зі значно кращим успіхом робив і робить в античній і капіталістичній Європі. Він сприяв нормальному функціонуванню економічно розвинутого величезного соціального організму, наповнював його "живильні судини". Надмірна активність цього сектору могла призвести до загибелі традиційної структури (наприклад, династійні цикли Китаю), але й надто значне послаблення ринкового сектору і тим більше насильницька його ліквідація були не менш руйнівними (у XX ст. той самий Китай, експерименти Мао, який намагався в період "великого стрибка" відмінити товарно-грошові відносини).

Єдність історичного фундаменту Сходу і Заходу доповнюється і загальним у структурі економіки - його приватним сектором. Попри виконання ним ідентичних функцій на Сході та в Європі за різної ваги в структурі економіки, кардинальна відмінність є в характері та ієрархії типових зв'язків, які поєднують між собою різні елементи структури (власників і виробників, вільних і залежних, суспільство і державу) за наявності відповідних прав, свобод і гарантій як фундаменту цих зв'язків, явно панівних. Є й інші - сімейні, класові, станові, владні зв'язки, причому на окремих історичних етапах вони навіть виходили на перший план (етап феодалізму в Європі), але в цілому для антично-капіталістичної Європи завжди було характерним: на першому плані ринкові зв'язки, опосередковані приватною власністю, на другому - все решта.

Традиційний Схід має зовсім інші ієрархічні зв'язки. Ринкові зв'язки, опосередковані не тільки і навіть не стільки приватною власністю в її звичайних для Європи формах, скільки численними іншими нормами звичних взаємовідносин, на Сході в будь-якому випадку вторинні й другорядні, за всієї їх життєвої важливості для структури в цілому. Перше місце в ієрархії типових зв'язків займають ті, що опосередковані державою, владною власністю і просто владою, пануванням адміністративного апарату або аналогічного йому військово-адміністративного апарату, тобто системою централізованої редистрибуції. Йдеться про традиційні типові зв'язки між соціальними низами (виробниками) і керівними верхами, незалежно від конкретних форм їх, аж до таких, які мають вигляд варно-кастових.

Інший тип зв'язків, характерних для традиційного Сходу, - корпоративні. Сила цих зв'язків відчутна протягом усієї його історії, аж до наших днів, а зміст їх зводиться перш за все до вертикальних патронатно-клієнтських зв'язків, необхідних для виживання невеликих соціумів в умовах свавілля влади і відсутності прав, свобод і гарантій. Цей тип зв'язків тісно переплітається як з першим (офіційним, державним, адміністративним), так і з третім, опосередкованим (приватновласницькими відносинами). В ієрархії основних зв'язків найвище місце займають офіційні, державні; друге - корпоративні патронатно-клієнтські, які тісно переплетені з офіційними; а третє - ринкові, далеко не вільні як на Заході, анавпаки, оплутані зв'язками двох інших типів.

На відміну від ринкових зв'язків, які незначною мірою сплітаються зв'язками інших типів (сімейно-класовими, становими, владними, патронатно-клієнтськими) і рішення в яких диктуються зазвичай перш за все жорсткими законами прибутку, перед якими решта розрахунків, зв'язків, контактів, інтересів тощо відходить на другий план, а то й виключаються зовсім, на Сході ринок і прибуток не те, щоб мало цінувалися, але в будь-якому випадку ієрархічно підкорені іншим і цінностям, і типовим зв'язкам, що формувалися століттями, від офіційно-адміністративних, владних, командних до патронатно-клієнтських, сімейно-кланових, формалізованих і неформальних. Чи не всі тили зв'язків на Сході кращі, ніж товарний ринок і прибуток, які нібито відсторонені від людей, від суспільства, від звичок, інтересів і традицій колективу. Тобто, тут панує інша, ніж в європейській моделі, система історично сформованих загальновизнаних цінностей.

Справа, отже, не тільки у ставленні до приватної власності і тим більше до прибутку, що, як відомо, є ознакою перш за все розвинутого капіталізму. Тут питання ширше, яке вимагає проведення чіткої межі між орієнтацією на матеріальну вигоду індивіда-власника в одній структурі і корпоративними зв'язками, колективізмом, властивими іншій. І мова тут не стільки про переваги або схильності, а про жорсткий закон життя: або він на боці власника, або на боці колективу, вищою формою організації якого є всемогутня держава. Закон, про який ідеться, - це не тільки, і навіть не стільки матеріальні умови буття, форми організації господарства або відповідні їм правові норми, права, свободи і гарантії, це стиль життя. Останній санкціонований нормативною практикою, яка складалася століттями, за якою стоїть той самий релігійно-цивілізаційний фундамент. Це саме той порядок, який гарантує непохитність і стабільність певної структури, тієї чи іншої традиційної держави і суспільства. У більшості традиційних структур немає сил для руйнації такої структури, а злам її ззовні може стати причиною кризи і краху держави. Саме тому національні, культурні, історичні особливості і визначають основу специфіки альтернативних теорій сучасного економічного розвитку.

Основні терміни і поняття

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку
  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література