Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

Сучасні економічні теорії

Фактор виробництва визначає корінну рису економіки І суспільства. Коли поряд із працею і землею з'явився новий фактор виробництва - капітал, то й економіка, і суспільство стали капіталістичними. Як ми вже підкреслювали, інформація і знання як новий фактор виробництва зумовили те, що економіка і суспільство стали інформаційними, або знаннєвими.

Інформація і знання - це якісно новий фактор виробництва, який докорінно відрізняється від традиційних факторів виробництва: землі, капіталу і праці. Якщо промислова революція породила індустріальну технологію, машинну техніку, яка примножила фізичні сили людини, незмірно підвищила продуктивність праці, то науково-технологічна революція кінця XX ст. перетворила інформацію і знання на новий фактор виробництва, який реалізує і примножує можливості людського розуму. Звідси випливає принципова відмінність традиційних факторів виробництва - землі і капіталу, які мають матеріальний характер і виступають у формі матеріальних засобів чи знарядь праці, від інформації і знань, які маючи матеріальну основу, самі по собі є нематеріальними за своє природою і реалізуються у системі своєрідних категорій: інтелектуальна праця, інтелектуальний продукт, інтелектуальна власність та інтелектуальний капітал.

Важлива особливість традиційних факторів виробництва - їхня обмеженість. Тому індустріальне суспільство, його неокласична економічна теорія, особливо така її форма як мейнстрим, економікс, мали своїм предметом обмеженість ресурсів і шляхи їх ефективного використання. Інформація і знання характеризуються якісно новими рисами

Використання матеріальних благ веде до того, що одні поступово, а інші відразу зникають, перестають існувати. Споживання інформації і знань означає, що вони стають надбанням усе більшої кількості людей, тобто їхнє споживання тотожне самозростанню. Інформація та знання - це феномен, який може споживатися в процесі виробництва в необмеженій кількості відтворювальних циклів. Вони не відчужувані: придбання якогось обсягу знань не зменшує їх обсягу у власника. Знання існують незалежно від простору. Вони одночасно можуть і знаходитись, і споживатись у багатьох місцях. Матеріальні блага можна купувати, повертати, передавати іншим. Знання не можна повернути назад, але знання та інформація чутливі до чинника часу, вони знецінюються, коли застарівають, катастрофічно, до повної втрати вартості. Все це свідчить, що інформація і знання є якісно новим виробничим ресурсом.

Необмежувана відтворюваність інформації, фізична незношуваність, перетворення її на провідні предмети праці, які є найважливішими продуктами праці, забезпечують високу ефективність економіки, вносять істотні зміни до характеру виробництва і відтворення інформації, забезпечують становлення нового, інформаційного типу економічного зростання. Так, для корпорацій індустріальної епохи характерна наявність величезних матеріальних активів. Інформаційна епоха породила новий тип корпорацій, матеріальні активи яких порівняно мізерні. Наприклад, залишкова вартість основного капіталу найбільшої американської компанії "Майкрософт" на кінець 1996 р. становила лише 930 млн дол. за загального обороту в 600 млрд дол. Кожним 100 дол., інвестованим у "Майкрософт", відповідають фонди вартістю трохи більше одного долара. Як зауважує Т. Стюарт, "для інтелектуальних компаній характерне намагання звільнити свої баланси від основних фондів. Штаб-квартира розміщується в орендованому приміщенні, замість того, щоб утримувати власні вантажні парки, виробничі компанії користуються для перевезень продукції найнятим автотранспортом....

Виготовлення інтелектуальних продуктів за мінімальних матеріальних активів і переважання висококваліфікованої інтелектуальної праці дає величезний економічний ефект. Невипадково саме компанії, що базуються на інформаційній технології, стали провідними у США. Так, із 25 найбільших за вартістю акціонерного капіталу компаній США 18 працюють у сфері інформаційних технологій.

Інформація і знання змінюють характер виробництва, його природу. Визначальна роль матеріального виробництва у житті людини й усього суспільства привела до того, що лише виробництво матеріальних благ називалося виробництвом. Жодне інше виробництво не визнавалося. Сфера послуг характеризувалась як "невиробнича" сфера. Продуктивною визнавалася лише праця пов'язана з виробництвом матеріальних благ. У сфері послуг праця трактувалась як непродуктивна. Відповідно, лише матеріальні блага втілювали вартість і були її носіями. У сфері послуг непродуктивна праця не могла створювати вартість і тому вважалося, що сфера послуг, тобто "невиробнича" сфера, утримується за рахунок матеріального виробництва. Оскільки продукт праці, матеріальне благо, набував форми товару з його споживчою вартістю і вартістю, то тим самим товар визнавався

"клітинкою суспільства", а його риси - вихідними для пізнання логіки та структури економіки і суспільства в цілому.

Інформаційне (постіндустріальне) суспільство характеризується таким науково-технічним рівнем виробництва, продуктивності праці, за якого за порівняно невеликої зайнятості матеріальне виробництво повністю задовольняє матеріальні потреби, а основна маса зайнятих зосереджена в галузях, які задовольняють освітні, культурні, духовні потреби людей, забезпечують усебічний розвиток їхніх фізичних і розумових сил.

Отже, на відміну від індустріального суспільства, де панує виробництво матеріальних благ і матеріальна продукція в інформаційному (постіндустріальному) - це виробництво послуг, тобто в ньому панують нематеріальне виробництво, нематеріальні блага. Сьогодні стає більш зрозумілим, наскільки однобічним і викривленим було наше уявлення про економіку і суспільство. Сама господарська практика і розвиток науки переконували, що виробництво - це не лише виробництво матеріальних благ, а й виробництво послуг, що праця продуктивна не лише у матеріальному виробництві, а й у сфері послуг, що вартість є результатом як матеріального, так і нематеріального виробництва.

Провідна роль інформації і знань виявляється й у тому, що вона змінює тип людини. Століттями людина, за визначенням А. Сміта, була людиною економічною, адже її праця, все її життя були боротьбою з нужденністю, за виживання, за задоволення насамперед матеріальних потреб. Матеріальні потреби і матеріальні інтереси визначали всю життєдіяльність людини і суспільства.

Розвиток продуктивних сил, зростання технічної озброєності праці, значне підвищення її продуктивності за порівняно невеликої зайнятості забезпечують такі обсяги виробництва матеріальної продукції, коли стає реальним більш-менш повне задоволення матеріальних потреб. Тим самим створюються можливості для швидкого розвитку сфери послуг - освіти, науки, культури і т. ін., тобто галузей, які забезпечують зростання людини, її освітнього, професійно-технічного і культурного рівнів. У результаті комплексної механізації та автоматизації виробництва, коли людина виводиться з безпосереднього виробництва, перетворюється з виконавця виробничих операцій на наладчика і регулювальника виробництва, з одного боку, відбувається науково-технічне і культурне зростання людини, підвищення ролі в її діяльності розумової праці, з іншого - відбувається перехід від людини економічної до людини творчої, в житті та праці якої елементи творчості є провідними. Отже, інформація і знання шляхом інтелектуалізації праці зумовлюють всесвітньо-історичні зрушення у розвитку людини, коли найбільшою мірою і масово розкриваються здібності та таланти людини, коли людина стає господарем своєї долі.

Інформація і знання вносять істотні зміни у світоглядні основи життя людини і суспільства. Тисячоліттями панувало переконання, що матеріальне виробництво - головна умова життя людини і суспільства, що їхнє багатство має матеріально-речовий характер. Класична економічна школа бачила свій предмет у накопиченні матеріального багатства народів, країн. Тепер настає час, коли панує нематеріальне виробництво, коли інформація і знання як новий фактор виробництва мають нематеріальну природу, коли все більше суспільне багатство визначається багатством людської особистості, її розумових і фізичних здібностей, тобто людським капіталом. Ці глибокі, кардинальні зміни у суспільно-економічному розвитку зумовили те, що економічна теорія, як це було з фізикою на початку XX ст., опинилася перед феноменальним фактом - зникає матерія.

Філософський аналіз процесів у фізиці того часу показав, що матерія не зникає, що людство у пізнанні матерії переходить до більш глибокого розуміння структури елементів і форм її руху. Певною мірою подібне відбувається і в економіці. По-перше, матерія не зникає вже тому, що й у новому суспільстві існує матеріальне виробництво. Інша справа, що його частку в зайнятості, у виробництві ВВП жодним чином не можна порівняти з місцем і роллю сфери послуг. По-друге, як матеріальне благо послуга створюється працею і є втіленням праці. Але якщо у першому випадку вона матеріалізується, уречевлюється, то в другому - виступає як діяльність. Втілення праці у матеріальне благо чи послугу визначає її вартість, її реальну природу. Це означає, що праця, втілюючись у послузі та в матеріальному благу, набуває різних форм прояву.

Водночас було б неправильно не бачити, що в новому суспільстві та властивій йому економіці істотно змінюється співвідношення між матеріальним і нематеріальним, між матеріальним і духовним. В індустріальному суспільстві як економічному за своєю природою панують матеріальні відносини, матеріальні інтереси, хоча йому властиве і багатоманітне духовне життя. Інформаційне суспільство знань, звільняючи людей від повсякденної турботи про задоволення матеріальних потреб, відкриває набагато більші можливості для задоволення пізнавальних, естетичних, культурних потреб, для багатогранного суспільного життя. В попередньому суспільстві широко використовувалось прислів'я: "Не хлібом єдиним живе людина". Воно, говорячи про необхідність духовного життя, все-таки визнавало першорядну роль хліба, тобто матеріальних умов. Нове суспільство, розв'язавши проблеми матеріального забезпечення, створює незмірно кращі умови для розвитку фізичних, розумових і духовних здібностей людини.

Якісно новий виробничий ресурс - інформація і знання, якісно нові умови життєдіяльності людини в новому суспільстві вже тепер набувають втілення у зростанні ролі людини, її інтелектуальної діяльності, розкриваючись у зовсім нових поняттях: людський капітал, інтелектуальна праця, інтелектуальний продукт, інтелектуальний капітал, інтелектуальна власність.

Інформація і знання як новий фактор виробництва внесли істотні зміни у розуміння і використання науково-технічного прогресу. Замість єдиного і загального процесу він набув не лише науково-технічної, а й соціально-економічної визначеності: є інформаційно-комунікаційна техніка і технологія, які притаманні інформаційному (постіндустріальному) суспільству, суспільству знань, і є індустріальна, машинна техніка і технологія породжені цієї епохою. Як ми вже зазначили, американські вчені, коли в 1991 р. інформаційно-комунікаційна техніка за своєю вартістю перевищила традиційну, індустріальну, назвали цей рік - першим роком інформаційного суспільства.

Інформація і знання як форма реалізації можливостей людського розуму не лише породили новий, вищий тип технологій - інформаційно-комунікаційні, а й зробили їх засобом удосконалення індустріальних технологій, інформатизації не лише виробництва, а й системи управління, науки, освіти, суспільного життя. Незважаючи на високу ефективність і велику перетворювальну силу нових технологій, як ми зазначали, деякі вчені вважали, що Україна має "завершити індустріальний етап" свого розвитку, "створити інституційні, організаційні та матеріально-технічні передумови" і лише після цього здійснювати "постіндустріальну трансформацію". Помилка полягає в тому, що окремі вчені не розрізняють системної і часткової трансформації. Справді, для системної трансформації необхідні ґрунтовні передумови, тобто новий рівень розвитку економіки, що є справою майбутнього. Але "часткову трансформацію", тобто використання надбань нового суспільства (комп'ютеризація, інформаційно-комунікаційні технології, Інтернет, мобільний зв'язок і т. ін.), можна використовувати якнайширше. Тому поєднання індустріального та інформаційного (постіндустріального) розвитку є основою науково-технічної та економічної політики держави. Лише в такий спосіб можна успішно рухатися шляхом цивілізаційного прогресу. На жаль, неправильні теоретичні уявлення про ці процеси призвели до того, що Україна не використала той значний кібернетичний потенціал, яким володіла. Як наслідок, структура економіки з року в рік погіршувалась і знижувалась її ефективність, зростало зубожіння народу.

Інформація і знання істотно змінили уявлення про зміст Інноваційного типу розвитку І шляхи його здійснення. Як відомо, Й. Шумпетер обґрунтував цей тип розвитку ще на початку XX ст., тобто в індустріальну епоху, задовго до виникнення інформаційного (постіндустріального) суспільства, а отже, до того, як інформація і знання перетворилися на новий фактор виробництва. Все це зумовило те, що Шумпетер бачив форми прояву інноваційного типу розвитку в таких процесах: виробництво невідомого споживачам нового продукту чи продукту з якісно новими властивостями; впровадження нового засобу виробництва, в основу якого не обов'язково покладено нове наукове відкриття, і може бути застосований новий підхід до комерційного використання продукції; освоєння ринку збуту галуззю промисловості країни, незважаючи на те, чи існував цей ринок раніше; залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, незалежно від того, чи існували ці джерела раніше;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва
  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література