Разом із тим слід зазначити, що аргументація Вердоорна не враховує реакції продуктивності на певний темп зростання попиту. Здійснення такої промислової політики, яка гарантує, що промисловий розвиток "збалансований" і, отже, не надто ґрунтується на імпорті та спрямовує попит до секторів, які мають як найбільший потенціал конкурентоспроможності, так і найвище відношення внутрішньої доданої вартості до обсягу імпорту, який заміщується, скоріше за все принесе відчутний результат.
Отже, ефективність будь-якої зовнішньоторговельної стратегії залежить від становища світової економіки в цілому. Адже навряд чи всі країни одночасно зможуть досягти експортоорієнтованого зростання. Успіхи Західної Німеччини, безсумнівно, були пов'язані з періодом швидкого зростання світової торгівлі. У сучасних умовах, коли цей фактор зростає відносно повільно, орієнтація на експорт навряд чи зможе бути надійною основою для швидкого зростання попиту і, таким чином, для швидкого технічного прогресу.
Незважаючи на те, що за життя теоретики спостерігали, як блага від структурних змін усе більше сконцентровувались у вищих прошарках, що сприяло зростанню марнотратства та погіршило можливості нагромадження капіталу і, як наслідок, обмежило продуктивне використання робочої сили, вони висловили надію, що зростаючі економічні й соціальні сили дадуть змогу країнам "третього світу" вирватися з пут економічної залежності.
Теорія периферійної економіки набула популярності в багатьох країнах, що розвиваються, вийшовши за межі Латинської Америки. її положення справили вплив на формування економічної науки й економічних програм у цих регіонах.
Очікування, які не здійснилися, загострили увагу до проблеми нерівноправних відносин між розвинутими капіталістичними країнами і країнами, які звільнилися. У програмі, що розроблялась економістами за завданням Економічної комісії ООН для Латинської Америки, систему "центр - периферія" було відзначено як відносини між "багатою Північчю" і "бідним Півднем". І тут головною глобальною економічною проблемою залишається поглиблення розриву між "Північчю" і "Півднем". Теорія периферійної економіки відіграла велику роль у формуванні нової політики розвитку, незважаючи на те, що периферійний капіталізм був за своєю суттю імітаційним, оскільки стандарти споживання вищих станів переносились із розвинутих у країни, що розвиваються. Розроблені на основі ідеї периферійної економіки реформістські програми національного типу розцінювались як революційний виклик існуючому внутрішньому і міжнародному порядку.
Окремі положення теорії "периферійної економіки" перегукувались із ліворадикальною концепцією "залежного капіталізму", яка сформувалась у 70-80-ті роки. На думку її основного теоретика Дос Сантоса (Бразилія) та його прихильників, державний капіталізм у латиноамериканських країнах інтегрований у політику багатонаціональних корпорацій. Необхідні перетворення для здійснення перерозподілу доходів, які раніше привласнювались транснаціональними корпораціями41. Вказані ідеї концепції "залежного капіталізму" в 60-80-ті роки вплинули на формування світогляду деяких державних діячів і політиків Латинської Америки.
Починаючи з 1991 р. лавина однотипних ліберальних реформ, знімаючи перешкоди на шляху впливу глобалізації і спрямовуючи її процеси в русло визначеного (ринково-фундаменталістського) варіанта реалізації, починає перетворювати регіон зсередини. Спочатку - порівняно швидко, забезпечуючи вихід із "ями" ("криза у кризі") попереднього десятиріччя, стабілізацію економічної і значною мірою соціальної ситуації. Потім - "спотикаючись", знову нагромаджуючи потенціал суперечностей і нестабільності, виявляючи неспроможність вирішити ключові проблеми розвитку. У такому стані латиноамериканська цивілізація увійшла в XXI ст.
Отже, латиноамериканська концепція периферійного розвитку має прихильників і в сучасний період. Підсумки реалізації її ідей у практику суспільного цивілізаційного розвитку Латинської Америки в силовому полі глобалізаційного процесу (1992-2005) досить суперечливі.
По-перше, зникнення авторитарних режимів, демократична інституціоналізація, успіхи охорони здоров'я і частково освіти супроводжувалися втратою попередніх позицій та імпульсів у економічній сфері, відносним збіднінням більшості, погіршенням зовнішньоекономічної ситуації. На зміну стрімкому розвитку єдності й ідентичності регіону в період боротьби альтернатив прийшла ситуація застою, як в економіці, так і розбудові громадянського суспільства. "Вікна можливостей", які трохи відкрилися перед Латинською Америкою на перших етапах "глобального транзиту", сьогодні виглядають уже закритими.
По-друге, характер впливу глобалізації на розвиток Латинської Америки у 90-ті роки XX ст. і за збереження нинішніх його параметрів (а також у рамках найбільш вірогідної їх еволюції до "керованості") - уявляється в цілому негативним. Сьогодні вже майже ніхто з дослідників з упевненістю не відповість, чи перебуває Латинська Америка як цілісність на висхідній або низхідній ділянці траєкторії своєї історії. Тому, якщо говорити про перспективи цивілізаційного розвитку регіону, то вони залежать від наслідків боротьби на розвилках тенденцій еволюція/інволюція, цілісність/розпад, збереження/становлення, зникнення (поглинання) латиноамериканської цивілізаційної спільноти.
По-третє, реальна загроза існуванню латиноамериканського цивілізаційного суспільства пов'язана перш за все з геополітичним фактором (США), з постійними і новітніми тенденціями, і особливо з глибокою, багатоплановою, такою, що, посилюється в останнє десятиріччя, гетерогенністю структур самої спільноти. Взаємодія цих двох "негативних" факторів робить досить проблемним саме збереження латиноамериканським цивілізаційним суспільством своєї ідентичності, його виживання у XXI ст. "Ринок - на боці сильного". І будучи нічим не обмеженою, експансія трьох реальних економічних сил - США, транснаціональних корпорацій і світового ринку (незалежно від їх співвідношення) - повністю нав'яже Латинській Америці (або тому, що нею було) не пізніше середини XXI ст. свою волю, свої інтереси. Сумнівно, що вони збігатимуться з інтересами більшості, сприятимуть збереженню самобутності латиноамериканської економіки.
По-четверте, не можна не рахуватися і з активізацією в Латинській Америці реальних сил і тенденцій, які протидіють подібній тенденції. Латиноамериканська спільнота - один із трьох головних центрів глобального альтернативного (антиглобалістського) руху, який має на меті збереження і розвиток багатоманітності людства. Здатність до протесту (інколи навіть радикального) залишається знаковим показником цього регіону.
Головна проблема сучасності - об'єднати всі сили, прагнення яких хоча б частково протистоять панівним нині тенденціям. Лише спираючись на всю сукупність альтернативних факторів й імпульсів, на мобілізацію всіх національно (регіонально) інтегрованих структур громадянського суспільства і держави на локальному національному та регіональному рівнях, ці сили зможуть змінити сучасну спрямованість процесів глобалізації (й управління нею) на території регіону. Лише в союзі з альтернативними течіями Півночі та в спільному - з іншими спільнотами Півдня, які маргіналізуються, подавляються або асимілюються, - протистоянні натиску глобальної (імперської) "метацивілізації" латиноамериканська спільнота зможе обмежити або нейтралізувати цей натиск і забезпечити тим самим своє виживання, збереження своєї ідентичності, можливості "взаємодії на рівних".
Отже, в останні десятиріччя XX - на початку XXI ст. концепція периферії слугувала головним чином політичним цілям. Щоб довести корисність цієї концепції, її прихильники в сучасний період мають чіткіше сформулювати ключові взаємозв'язки трьох антимоній капіталістичного світу економіки: міжнародного поділу праці між "ядром" і "периферією"; чергування фаз піднесення і спаду в довгих циклічних хвилях; чергування періодів гегемонії і конкуренції в міждержавній системі.
Основні поняття і терміни
Національний реформізм, кліверидж, цивілізаційно-інтеграційний процес, імпортозаміщення, енергоорієнтована економіка, самопідтримувальна економіка, фритредерська ідеологія, світовий ринок, "ядро", "периферія", антиглобалістський рух.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Латиноамериканські концепції периферійного розвитку“ на сторінці 4. Приємного читання.
