Розглянемо особливості процесу споживання економічних благ, що виробляються некомерційними організаціями, які належать саме до ОГС. Якщо виходити з теорії споживання, то можна зазначити, що попит на якесь благо визначається: 1) наявністю для нього змінної у функції корисності споживача і 2) готівкою споживача платити за отримання цього блага.
Отже, комерційна організація здійснить пропозицію блага {послуги), якщо:
• здатна виробити благо з якісними характеристиками, яких вимагають споживачі;
• здатна виробляти блага з нижчими витратами, ніж готовність споживача платити;
• величина альтернативних витрат використання ресурсів, необхідних для цього, більша, ніж витрати на виробництво цього блага.
Отже, якщо не виконується хоча б одна з названих умов, у відповідь на виражений попит комерційний сектор не надає необхідне благо, оскільки порушується один з елементів дії, в основу якої покладений інтерес. За висловом О. Хіршмана, це "зосередженість на собі, тобто переважна увага суб'єкта до наслідків будь-якої обумовленої дії для самого себе, і раціональний розрахунок, тобто систематичне намагання оцінювати очікувані витрати, вигоди, задоволення і т. ін."10
Пропозиція будь-якого блага з боку державного сектору в цілому визначається неспроможністю забезпечити таку пропозицію з боку ринку, тобто комерційних організацій. Крім такої неспроможності для зацікавленості державних структур необхідно як мінімум, щоб:
• виробництво було вигідне політикам - в обсязі забезпечення їх електоральною підтримкою або створення потоку доходів;
• були наявні вільні бюджетні ресурси, які не спрямовуються на важливіші, на думку політика, цілі.
Якщо хоч одна з цих двох умов не виконується, держава не розпочне виробляти відповідні блага.
Отже, суб'єкт, який не е фірмою або державною установою, але виробляє блага, які не надаються ні ринком, ні державою і враховуються у функції корисності індивідів, буде "автоматично" підвищувати рівень добробуту останніх.
Особливістю благ, які виробляють ОГС, є те, що за своїми характеристиками їх частіше за все можуть правильно оцінити споживачі до моменту або в процесі їх споживання без будь-яких відчутних витрат. Адже, виходячи з функцій громадянського суспільства, для таких послуг надзвичайно важливий неформальний, морально-етичний компонент, який полягає перш за все у дружелюбній щирості виробника відповідних послуг, що легко розпізнаються й оцінюються тими, кому такі блага надаються.
Споживач цих "емоційних благ" (Ф.-Ч. Вольф і Л. Прото називають їх "стосункові блага")11 виявляє параметри якості як до, так і безпосередньо в процесі отримання послуги і, високо оцінюючи такий параметр, як щирість виробника послуг, відрізняє формальну підтримку від неформальної. Тому одні й ті самі за змістом послуги, які надаються і бізнес-організаціями, і державними установами апріорі матимуть гіршу якість, ніж аналогічні послуги, що надаються ОГС. На відміну від працівників фірм і установ, які влаштовуються у них для отримання доходу, частка волонтера в роботі ОГС є добровільною, не пов'язана з пошуком "зовнішньої"" вигоди у формі заробітної плати, тому стимулів до опортуністичної поведінки тут практично немає.
Названі обставини означають, що для емоційних благ має місце ситуація незвичайної (зворотної) інформаційної асиметрії: споживач знає про якість блага більше, ніж його виробник. Таким чином, відсутність ринків для такого типу благ також можна пояснити наявністю інформаційної асиметрії, але тільки іншого типу ніж та, яка зазвичай розглядається в процесі аналізу "провалів" ринку (виробник знає про товар більше, ніж споживач).
Важливою рисою емоційних благ у зв'язку з викладеним вище є особливий механізм специфікації контрактних прав власності на них, тобто встановлення відповідності між "замовленими" і фактично отриманими параметрами придбаного блага. Оскільки інформація про "емоційні складові" якості блага, що споживається, зосереджена в його споживача, а надання або ненадання послузі цих якостей залежить від особистості виробника, а не від технології, то ці якості не фігурують у контракті, тому довести факт їх ненадання стає просто неможливим.
Представники нової інституціональної економічної теорії цю ситуацію подають так: у контрактах на надання емоційних благ суттєву частину становить імпліцитна складова, яку не можна надійно специфікувати (тобто визначена і захищена) якою-не-будь третьою стороною. Якщо у виробника блага, що отримує споживач, немає стимулів для задоволення вимог покупця, відображених в імпліцитний складовій відповідного контракту, то його продукція буде завжди гіршою порівняно з аналогічною продукцією, у виробника якої такі стимули є.
На основі викладеного можна припустити, що відсутність "стандартної" специфікації контрактних прав при виробництві та споживанні благ і є причиною того, що такого роду блага не пропонуються комерційними секторами. Із цієї гіпотези випливає наслідок, який можна перевірити: у випадку "нормалізації" специфікації контрактних прав коло виробників благ, які "обмежені" емоційними якостями, може істотно змінюватися.
У громадянському суспільстві практично будь-яка діяльність економічного агента (окремих громадян, фірми і держави) супроводжується поряд із запланованими також неврахованими наслідками при прийнятті рішень про здійснення дій зовнішніми ефектами або негативними і позитивними екстерналіями. Процес, результатом якого є включення очікуваних (пропонованих) зовнішніх ефектів до розрахунків й оцінок, які супроводжуються прийняттям приватних рішень, називається інтерналізацією зовнішніх ефектів. Останнє може призвести до зниження приватної вигоди від наміченої дії, що, зрозуміло, суперечить інтересам особи, яка приймає рішення. Тому інтерналізація зовнішніх ефектів неминуче більшою або меншою мірою ґрунтується на вимушеності.
Можливості приватних осіб і фірм впливати на державу, - у випадку здійснення останньою дій, які породжують негативні екстерналії для них, - достатньо малі. Можливості держави впливати на саму себе (одних державних органів на інші в ситуації негативного впливу їхніх рішень) у принципі досить широкі, проте стимули до такого впливу виявляються далеко не завжди. Відповідно до сучасної теорії державного регулювання економіки причинами цього є: 1) переважання у певній сфері приватних інтересів; 2) створення державними органами адміністративних бар'єрів для економічного розвитку і дуже поширена тенденція до внутрішньодержавного регулювання дій окремих державних організацій12.
Отже, суб'єкт, найбільшою мірою здатний до виробництва екстерналій, опиняється в ситуації, коли далеко не завжди готовий їх інтерналізувати. При цьому в одних випадках держава не здатна інтерналізувати наслідки власних дій з об'єктивних причин, в інших - із суб'єктивних, коли приватні інтереси політиків і державних службовців превалюють у прийнятті рішень над інтересами громадян і суспільства. Прикладом першої ситуації може бути політика урядів країн, що розвиваються, в галузі вищої освіти, зокрема й України. За великих витрат на розвиток безкоштовної вищої освіти структура робочих місць національних економік не може забезпечити робочі місця всередині країни, що призводить до еміграції значної частини спеціалістів, які здобули вищу освіту за рахунок бюджету. Приклад ситуацій другого типу детально проаналізовано Д. Нортом, котрий показав, як намагання керівників держави до миттєвих вигід від підвищення зборів та податків вело до розмивання власності, яке в кінцевому підсумку зумовили втрату країною міжнародної конкурентоспроможності18.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні теорії громадянського суспільства“ на сторінці 2. Приємного читання.
