У високорозвинутому громадянському суспільстві громадяни і фірми не беззахисні від непродуманих дій держави: там діє незалежна судова система, в якій позов громадян і фірм до органів державної влади є звичайною практикою, є і виконується закон про процедуру регулювання, у приватних суб'єктів завжди є можливість оскаржити такі дії, а в деяких випадках - і компенсувати завдані збитки. У таких суспільствах механізм інтерналізації державою створюваних нею екстерналій створений самою державою.
Незважаючи на ступінь ефективності дії такого механізму в будь-якому суспільстві, важливу роль відіграє громадянське суспільство як механізм інтерналізації зовнішніх ефектів, які створюються всіма їх виробниками, включаючи і державу. Використовуючи різні способи впливів - від неформальних мереж до загрози репутації у галузі міжнародних відносин - ОГС здатні досить дієво впливати на процеси прийняття рішень органами державного управління як на етапі їх підготовки (інтерналізація зовнішніх ефектів ex ante), так і перегляду вже прийнятих рішень (інтерналізація зовнішніх ефектів ex post)14. Аналогічно ОГС у змозі ефективно втілювати екстерналії й окремим громадянам, і фірмам.
Залежно від того, на які зовнішні ефекти громадянське суспільство впливає з метою інтерналізації, можна виокремити його форми. У кожній із них відносини громадянського суспільства і влади будуються по-різному:
• 1. Коли держава не справляється або погано справляється із виявленням зовнішніх ефектів і врахуванням визначених інтересів. У цьому випадку громадянське суспільство, яке бере на себе "адвокатування" неврахованих інтересів, виступає свого роду як конкурент (політична опозиція) державної влади (боротьба з екологічними змінами від будівництва, етичними збитками від агресивної реклами і т. ін.).
• 2. Коли громадянське суспільство не тільки виявляє проблему зовнішнього ефекту (а вирішення цієї проблеми завжди пов'язане із встановленням, призначенням або взаємним визнанням прав), ай здійснює його інтерналізацію самостійно, не звертаючись до держави (дія організацій, які займаються саморегуляцією бізнесу за участю різних громадянських груп інтересів).
• 3. Коли об'єктом впливів громадянського суспільства стають вторинні ефекти, викликані намаганням держави інтерналізувати якісь інші зовнішні ефекти (тобто наслідок примусу, який застосовує держава). Ці вторинні ефекти пов'язані з порушенням прав людини й індивідуальних прав (наприклад, вибіркове застосування законів для перерозподілу власності у бізнесі й досягнення політичних цілей у справі приватизації). У рамках цього варіанта можливе пряме протистояння громадянського суспільства державі.
Об'єднує всі три форми те, що кожна з них спирається на багатосторонню добровільну домовленість як специфічний спосіб діяльності, характерний саме для громадянського суспільства. Протистояння громадянського суспільства державі настільки ж закономірне, як і його діяльність, "паралельна" державі або конкурентна щодо неї. Все залежить від двох параметрів: по-перше, структури зовнішніх ефектів і, по-друге, від відносної сили чи слабкості держави і громадянського суспільства як двох різних соціальних суб'єктів інтерналізації зовнішніх ефектів.
Незважаючи на те, що у цій теорії держава й ОГС показані як дискретні альтернативи механізмів інтерналізації зовнішніх ефектів, слід зауважити, що жодна з цих альтернатив не має апріорної абсолютної переваги. В одних ситуаціях більш дієва держава, в інших - громадянське суспільство. Фактором, який визначає успішність, є можливість специфікації прав власності, якщо витрати специфікації менші, ніж очікувані вигоди, формальні процедури, які вводяться державою, забезпечують їй переваги. Якщо витрати специфікації надто високі у зв'язку з принциповими труднощами вимірювань, як у випадку емоційних благ, неформальні організації громадянського суспільства в стані більш дієво примусити враховувати наслідки рішень, які приймаються різними суб'єктами. Гармонія такого погодженого поділу праці між державою і громадянським суспільством у процесі діяльності з інтерналізації зовнішніх ефектів має місце лише в тому разі, якщо держава не тільки не бачить в ОГС свого конкурента, але і зацікавлена у виконанні ним цієї функції у відношенні до себе.
У сучасній економічній літературі достатньо праць, які кількісно характеризують роль ОГС у національній економіці. Наприклад, у США у 1992 р. масштаби благодійного сектору оцінювалися у 508,5 млрд дол., що разом із вартістю праці волонтерів становило близько 6,5 % національного доходу США й охоплювало близько 10,6 % усіх зайнятих. У Великобританії обсяг благодійної діяльності зріс із 7,9 млрд ф. ст. у 1980 р. до 12,6 млрд ф. ст. у 1986 р.16 Проте це характеристика ОГС переважно в ресурсному аспекті, тобто в плані витрат, яка лише опосередковано свідчить про їх значення з погляду економічних ресурсів. У своєму дослідженні Л. Саламон, Л. Хімс і К. Чіннок аналізують результативність діяльності ОГС у плані виконання ними різних функцій громадянського суспільства і відзначають таку роль неприбуткового сектору:
• можливість забезпечення підвищення якості послуг, більшої рівності споживачів, зниження витрат надання послуг, поліпшення спеціалізації й обслуговування завдяки послугам неприбуткового сектору;
• інновації, які реалізуються за рахунок більшої гнучкості некомерційних структур, їх здатності здійснювати технологічні й продуктивні інновації, діяти за новими "соціальними" технологіями;
• ініціювання і поширення соціальних змін, які ОГС здатні реалізувати, пов'язуючи окремих індивідів із політичним процесом, представляючи їх інтереси, відстоюючи права тощо;
• сприяння розкриттю якостей особистості і розвитку лідерства через участь у різних некомерційних організаціях;
• формування соціального клімату і сприяння демократизації суспільства.
Досліджуючи на основі експертних оцінок успішність реалізації цих функцій у 40 країнах, автори виявили, що найефективніше реалізується функція послуг, потім - інноваційна функція, функція ініціювання змін, функція формування соціального клімату, а найменш ефективною є функція сприяння розкриттю особистісних якостей16. Але така розстановка не дає змогу оцінити значення науки. Вона не більш ніж розширює уявлення про форми і масштаби впливів громадянського суспільства на соціально-економічні процеси. На думку А. Лузана і В. Тамбовцева, логіку такої оцінки можна показати таким чином: виконання різноманітних функцій громадянського суспільства супроводжується впливом на поведінку економічних агентів, у тому числі на умови і процес створення вартості17.
Звернемося до названих вище у визначенні громадянського суспільства функцій репрезентації інтересів і об'єднання індивіда з державою і бізнесом, захисту і поширення інтересів, цінностей і т. ін. Вони реалізуються громадянським шляхом через збільшення переговорної сили окремої людини в її взаємодії з державними і комерційними організаціями. Заміщаючи і підтримуючи у цих відносинах ОГС розширюють множинність доступних йому ресурсів шляхом надання індивідам різноманітних послуг - починаючи від сусідської підтримки сім'ї у важких обставинах і закінчуючи захистом громадянських прав невизначеного кола осіб від тиску на них з боку держави або бізнесу. Безоплатність таких послуг економить власні фінансові засоби економічного агента.
Нерівна переговорна сила сторін при укладенні ними різного роду угод призводить до того, що у відповідних обмінах вартість виробництва має неоптимальний обсяг. І чим більша відмінність у переговорній силі, тим більші відхилення від оптимуму. Візьмемо крайні випадки (насильне вилучення майна й умови досконалої конкуренції, коли переговорні сили сторін рівні). У першому випадку вартість не створюється, а лише перерозподіляється, у другому- створюється максимально можлива вартість. Відповідно за всієї багатовекторності проміжних ситуацій можна говорити про більше або менше недовиробництво вартості внаслідок нерівності сил сторін. Тому вирівнювання переговорних сил сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, створенню більшої вартості.
Підтвердження цієї ідеї в практичній діяльності можна побачити, розглядаючи історію взаємовідносин продавців і покупців, починаючи від трансформації середньовічної правової доктрини відповідальності покупця у сучасну доктрину відповідальності виробника і закінчуючи практикою захисту прав споживачів відповідними добровільними організаціями. Аналогічні процеси можна спостерігати і на ринку праці, де боротьба роботодавців із профспілками на початку XX ст. трансформувалася у співробітництво з ними в його останню третину, і т. ін.
На основі цих факторів можна вивести закономірність - у міру наростання знань про економіку ті держави, які приділяють адекватну увагу розвитку свого господарства, дедалі більшою мірою враховують ці знання у своїй економічній політиці. Відповідно від неприйняття ідеї захисту різноманітних прав індивідів з боку громадянського суспільства (адже такий захист знижував ринкову владу) держави поступово переходили до її підтримки, тому що громадянське суспільство заміняло собою державу в активізації конкуренції в усіх сферах життя суспільства, що зміцнювало позиції самої держави і міжнародної конкуренції. Тобто панівні еліти, як економічні, так і політичні, зазнаючи збитків за рахунок вирівнювання своїх можливостей із рядовими громадянами, з лишком компенсували їх вигодами, отриманими за рахунок приросту ефективності економіки, в якій створювалася більша вартість, ефективніше використовувались ресурси. Проте, на думку В. Тамбовцева, сформульовані положення справедливі, якщо основним джерелом еліти є прибуток, а не рента, яка вилучається від продажу природних ресурсів на світовому ринку18.
На запитання, як оцінювати економічні наслідки вирівнювання переговорної сили сторін, можна відповісти, що оцінка збігається з логікою оцінки економічного значення конкуренції. Наближення структури ринків до типу ринку досконалої конкуренції, де феномен домінування і зловживань домінуючим становищем повністю відсутній, може забезпечити поліпшення функціонування економіки за рахунок кращого використання ресурсів, тобто переливання їх у найбільш ефективні галузі, в розмірі від 0,4 до 3 % ВВП19. Проте потенціал підвищення ефективності істотно, до 10 %, зростає, якщо мати на увазі зумовлений посиленням конкуренції ефект від поліпшення функціонування організацій (за рахунок їх реструктуризації, вдосконалення управління і т. ін.).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні теорії громадянського суспільства“ на сторінці 3. Приємного читання.
