Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

Сучасні економічні теорії

Чи змінилися погляди сучасних монетаристів на роль держави в економічній політиці? Так, з огляду на описані структури шоків, які мають серйозні соціальні наслідки, сучасні монетаристи ставлять питання про посилення ролі держави у створенні надійної "сітки соціальної безпеки" в умовах трансформаційної економіки, необхідність поєднання заходів у соціальній політиці із заходами у сфері промислової політики. Щодо промислової політики, то вона, на їхню думку, може бути двох видів - пасивна й активна. Перша застосовується виключно для пом'якшення структурного шоку. Завдяки активній монетарній і фіскальній політиці держава не дає відразу "загинути" підприємствам, які опинилися в тяжкому стані. Використовуючи механізми поступового посилення тиску на них ринкових сил, держава дає можливість або адаптуватися до нових умов, або підготуватися для закриття до періоду банкрутства, створивши умови для появи нових робочих місць. Проблема, яка виникає в суспільстві за такої дії держави, на думку Р. Харді-на, - це подолання "ліберальної недовіри"63. Вона викликана тим, що в умовах лібералізації зростає можливість збільшити доходи і багатство як самих політиків, так і їхніх сімей та друзів.

І державні бюрократи не залишаються байдужими до можливості отримати фінансову вигоду, а дехто не може встояти перед спокусою корупції. Тому, на думку Я. Корнаї, за таких умов "держава і суспільні інститути мають бути вибудувані таким чином, щоб реалістично враховувати негативні сторони поведінки політиків-бюрократів"64.

У процесі активної промислової політики завдання держави полягає в тому, щоб не втратити позиції в галузі високих технологій. У нових умовах лібералізації економіки і переходу до ринкових умов держава виступає як активатор і гарант їхнього розвитку. Держава через систему капіталів, на думку В. Маркіяна, повинна сприяти вирішенню так завдань:

• розвивати таку сферу відтворення творчого потенціалу громадян (а це головний ресурс інформаційної економіки), як система безперервної освіти;

• активізувати свідомість, гарантувати загальнодоступність, стабільність функціонування і демократичність інформаційних мереж;

• визначати пріоритетні напрями розвитку високих технологій і сприяти здійсненню інвестицій у ці галузі66.

Лібералізація економіки може зумовити вищу динаміку ВВП у короткостроковому або навіть у середньостроковому плані, але без відповідної підтримки держави значно уповільнюється модернізація економіки, ставиться під сумнів збереження високих технологій і забезпечення достойних позицій країни у світі.

Досвід упровадження монетаризму в умовах лібералізації економіки показує, що під час формування промислової політики принципово важлива поступовість у впливі сил ринку на пріоритетні види діяльності за безперервного їх посилення. Не можна, наприклад, обмежуватися встановленням високих мит для захисту визначених виробництв. Має провадитися чітка перспективна політика їх поступового зниження до нормального рівня для того, щоб збуджувати виробництво та адаптуватися до світового ринку, а не ізолюватися від нього. Водночас важливо враховувати національні особливості й використовувати ті механізми впливів, які ефективніше будуть спрацьовувати з урахуванням специфічних національних традицій, наявного рівня та способу життя, що дає можливість найкраще використати сильні й подолати слабкі сторони своєї національної спадщини.

Досліджуючи цей феномен, В. Маркарян доводить, що "за вільної дії загальних механізмів саморуху відтворення опори на власні національні форми, як і запозичення зарубіжних, які підходять, відбуваються легко і природно під спонтанним впливом вимог ефективності"66.

Монетарна політика цього періоду здебільшого має підтримувати неринкові сектори "реальної економіки", адже еквівалентність, рівновага, ефективність відображають частину економічних благ, що не тільки реалізовуються через ринок, а й охоплюють весь універсальний спектр збалансованості відтворювальних відносин соціально-економічної системи. Неринко-ва галузь повністю вписується в основні родові поняття та критерії відтворювальної ефективності, співвідношення витрат і результатів. Узятий у всій повноті народногосподарський процес однаково включає і ситуацію безприбутковості, й приріст корисності для певного економічного суб'єкта, й одночасно зростання корисності або вигоди для всіх учасників соціально-економічних процесів. Завдяки досягненню розумної еквівалентності виробничої і невиробничої галузей за активної ролі держави в перехідний період забезпечується і найбільша, або ідеальна, кінцева соціальна економічна ефективність. Усі ці аспекти враховуються у так званій теорії сегментації ринку праці, представники якої також доходять висновку про необхідність державного втручання, особливо в період трансформаційних перетворень. "Це втручання, - підкреслює А. Аткінсон, - може набувати різних форм: законодавче регулювання мінімальної заробітної плати; гарантії мінімального рівня доходів, підкріплені набором заходів, покликаних компенсувати фактори, що негативно впливають на рівень зайнятості, і модернізувати найбільш вразливі галузі та регіони. На макрорівні відповідальність держави досить значна"67.

Реалізація активної промислової і соціальної політики в умовах трансформаційної економіки, безсумнівно, пов'язана з масштабними перерозподільчими процесами, здійснити які у змозі тільки виконавча влада (як центральна, так і регіональна). Висока ефективність проведення такої політики пов'язана з підтриманням високого відносного рівня загальних державних витрат (і прибутків). В Україні урядові витрати нині є на явно недостатньому рівні (приблизно 40 % ВВП)68. У найбільш розвинених країнах, які входять до Організації економічного співробітництва і розвитку, витрати "розширених урядів" у середньому дорівнюють 50 % ВВПМ. Зрозуміло, питання стоїть не про те, щоб штучно "накачувати" державну казну, залишаючи без ресурсів підприємницький сектор економіки. Але сама постановка питання про активну соціальну і промислову пере-будовчу політику залишиться "порожнім звуком", якщо не будуть виділені для цього ресурси. Власне, таку позицію підтримують українські монетаристи. На їхню думку, "основою зміцнення державних фінансів, забезпечення макроекономічної стабілізації і зростання є формування раціонального бюджету, який, з одного боку, відповідає можливостям податкової системи щодо мобілізації необхідних надходжень (наявність такої відповідності виявляється у збалансуванні дохідної і видаткової частин бюджету), а з іншого боку, забезпечення виконання державою покладених на неї суспільнонеобхідних функцій, не гальмуючи при цьому підприємницької ініціативи та не виснажуючи податкоспроможності платників"70.

На нашу думку, помилковим є уявлення про промислову політику як філантропічне роздавання грошей промисловим підприємствам. Сьогодні активна промислова політика пов'язана а раціональною грошовою політикою. Економіка знекровлена до такої міри, що сподіватися зберегти все корисне навряд чи зможе будь-який уряд. Багато з того, що могло бути покладене у фундамент нової процвітаючої України, безповоротно втрачено, багато на межі зникнення. Перспектива для України опинитися на довгі десятиліття в ар'єргарді світового економічного товариства не зникла. Тому вся сучасна монетарна політика уряду має бути спрямована на створення умов для концентрації вкрай обмежених фінансових ресурсів на ретельно відібраних напрямах, які дають шанс на повернення України до категорії економічно передових держав у недалекій перспективі. Доведеться дати можливість жорстким законам ринкової економіки безжально "вибракувати" більшість видів діяльності, що не належать до пріоритетних. Цим визначається зростання ролі держави і відповідальності уряду за створення умов завоювання довіри суб'єкта ринків. Адже дослідження американських учених показують, що людина, незважаючи на негативний досвід у стосунках, за сприятливих умов прихильніша до довірливих відносин71. О. Євтух вважає, що для України реалістичним та найраціональнішим залишається шлях, "який передбачає створення і розвиток потужного національного взаємокредитного суспільства на засадах "довіри та відповідальності". Такий напрям може сформувати багату націю, здатну посісти передові позиції у світовій економіці"72.

Проведення активної монетарної політики на підтримку конкурентоспроможного промислового потенціалу країни пов'язане з різними ризиками. При виборі пріоритетів економічного розвитку можна помилитися стосовно перспективних напрямів науково-технічного прогресу. Досвід показує, що не завжди легко врахувати реакцію інших держав і міжнародних організацій на ті чи інші кроки в економічній галузі: у глобальній економіці, що формується, конкурують не тільки фірми, а й держави, навіть цілі регіони. Тому, приймаючи рішення, необхідно враховувати фактор невизначеності. За таких умов зростає роль фінансових посередників. На думку Дж. Тобіна, "об'єднуючи засоби своїх кредиторів, фінансовий посередник може набагато краще, ніж індивідуальні кредитори, за допомогою диверсифікації зменшити ризик, а також домогтися порівняно більшого зниження трансакційних витрат і надати клієнтам зручності завдяки гнучкій деномінації своїх операцій"73.

Виходячи з важливості в реалізації ефективної монетарної політики грошових посередників (банків), погляди монетаристів щодо державного регулювання їх діяльності не ідентичні. Деякі з них стоять на позиціях автономного функціонування банків за відсутності контролю з боку якогось регулюючого органу. Згідно з їхніми аргументами, - зменшення витрат на державне регулювання є тягарем для платників податків74. Американські монетаристи, досліджуючи цю проблему, ставлять питання про необхідність регулювання та нагляду. Регулювання, на їхню думку, передбачає як формування спеціальних правил, так і контроль за їх дотриманням76.

Більшість сучасних дослідників монетаризму визнають державне регулювання банківської системи для забезпечення стабільного економічного розвитку, підтримки прогресивних тенденцій у трансформації економіки, сприяння адаптації суб'єктів господарювання до змін зовнішнього середовища. Регулюючи банківську діяльність, держава регламентує банківські операції, встановлює кількісні та якісні обмеження параметрів банківської діяльності, використовує механізм стимулювання з метою контролю грошового обігу в країні, забезпечення стабільності банківської системи, перерозподілу грошових потоків на користь пріоритетних секторів внутрішнього ринку, підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Держава впливає на діяльність банків через створення певних макроекономічних умов їх функціонування та регулювання конкретних її видів.

Отже, основні аргументи прихильників необхідності державного регулювання банківської діяльності можна звести до таких:

• враховуючи важливе значення банків у діяльності з перерозподілу грошових потоків у економічній системі, держава створює умови для їх ефективного функціонування та розвитку;

• корисність їхньої діяльності має враховувати інтереси всього суспільства, а не тільки нечисленних власників банківських установ;

• держава має виступати гарантом для посилення довіри до банківського сектору в цілому і ліквідовувати дестабілізаційні фактори для всієї банківської системи. Дж. Сорос підкреслює, що "підтримання стабільності на фінансових ринках має стати метою державної політики"76;

• слід забезпечити таку діяльність банківських установ, яка б не загрожувала національній безпеці країни (мається на увазі роль банківської системи в обслуговуванні переважної частки грошового обігу країни та відплив капіталу за кордон).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці
  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література