Попри те, що парламент проголосував за відновлення роботи технопарків, що само по собі дуже важливо, діяльність їх зупинена. Державний бюджет припинив їх фінансування, у них немає коштів навіть на утримання власної дирекції. Як наслідок, припинилася розробка нових проектів, різко зменшились обсяги інноваційної діяльності. І все це робиться під гаслами турботи про розвиток науки і техніки, раціонального використання бюджетних коштів, ліквідації економічно необгрунтованих пільг. Аналіз показує, що іноземні держави надають 20-90 %, а Китай - навіть 100 % коштів на виконання технопарками інноваційних проектів. В Україні "пільги", про які точилося так багато розмов, покривають лише 6-7% коштів, необхідних для здійснення інноваційних проектів. Тому невипадково боротьба за раціональне використання коштів перетворилася на гальмо інноваційного процесу19.
Технопарки Інституту електрозварювання імені Є. Патона і "Веста-Дніпро" є лідерами інноваційного процесу. Перший захистив свої винаходи і розробки 53 патентами і на основі нових технологій створив у Каховці завод зварювального устаткування, а другий на основі 40 патентів створив унікальний завод автомобільних акумуляторів. Це дало їм змогу вийти на світовий ринок і зайняти гідне місце на ньому. Вони наочно доводять, що поширення та освоєння інноваційного типу розвитку в різних сферах і галузях економіки відкриває можливості до подолання нашого відставання, успішного просування шляхом суспільно-економічного прогресу. У законі про національну безпеку чітко зазначено, що інноваційна діяльність є однією з важливих складових безпеки України, її ефективна державна підтримка є запорукою забезпечення національної безпеки.
Отже, не закриття технопарків, а навпаки, їхній подальший розвиток є необхідною умовою поширення інноваційного типу розвитку, величезних досягнень у розвитку економіки та зростанні добробуту народу. Тому поряд з існуючими слід додатково створити у приміських зонах Києва, Харкова, Львова, Одеси і Донецька нові технопарки. Активна підтримка державою тех-номістечок, які розроблятимуть нові та перспективні технології, дасть їм змогу порівняно швидко перетворитися на світові наукові та виробничі центри, стати джерелом "вирощування" багатьох інноваційних компаній.
Завдяки новим технологіям Україна зможе перетворити промисловість. Експерти вважають, що внаслідок інноваційної діяльності через 12 років ефективність праці в країні зросте на 50 %. У металургії, машинобудуванні та сільському господарстві за рахунок прогресивних методів управління виробництвом, контролю фінансових та матеріальних потоків це зростання буде ще більшим - 80 Уо20.
Розвиток науки і перехід до інноваційного типу економічного зростання супроводжуватиметься появою багатьох компаній світового рівня з багатомільярдною капіталізацією, що відкриває нові можливості істотного просування шляхом цивілізаційного прогресу.
Економіка і суспільство знань диктують нові умови, якісні зміни в методології і змісті сучасної освіти. Вона має забезпечити такий рівень підготовки фахівців, щоб вони легко орієнтувалися в грандіозних потоках інформації і знань, уміли знаходити і використовувати ті знання й інформацію, які даватимуть змогу найефективніше розв'язувати ту чи іншу проблему. За цих умов потрібна безперервна освіта, тобто людина має постійно підвищувати свій науковий рівень, розвивати своє вміння використовувати інформацію і знання в умовах, що постійно змінюються.
Освіта, рівень підготовки і номенклатура спеціальностей, за якими готуються кадри, мають відповідати глибоким змінам, які відбуваються в економіці, науці, культурі та інших сферах життя. Недостатня увага до цього, несвоєчасні зміни у структурі спеціальностей неминуче призводять до гострих суперечностей, коли нові кадри або за своїми спеціальностями, або за рівнем знань не відповідають потребам господарства, науки, культури, управління. Досвід країн, які домоглися великих успіхів в економіці, показує, що перш за все необхідні значні асигнування на освіту. Так, Південна Корея щороку витрачає на освіту 13 % ВВП, що стало однією з головних умов перетворення цієї країни на одного з лідерів так званих "східноазіатських тигрів". Водночас Україна витрачає на освіту лише 4,5 % ВВП, що стримує людський розвиток, а отже, і економічний розвиток в цілому. Більше того, в Україні виявились серйозні прогалини в освіті. Так, за даними ООН, дошкільною освітою в Україні охоплено лише 45 % загальної кількості дітей дошкільного віку, а для окремих регіонів цей показник ще нижчий: 22 % - в Івано-Франківській області, по 26 % - у Львівській і Рівненській областях.
Невідповідність між потребами економіки та підготовкою кадрів у закладах освіти поглиблюється перекосами в системі оплати праці, що набуває втілення в низькій оплаті праці висококваліфікованих робітників. Як наслідок, важливі для виробництва професії стають непопулярними. І, нарешті, ця невідповідність посилюється також серйозними прорахунками в управлінні профтехосвітою. Поліпшення організації, планування державних замовлень у роботі сфери освіти має супроводжуватися прискоренням процесів її інформатизації.
Розвиток єдиного Європейського освітнього простору в межах Болонського процесу істотно підвищує роль ІКТ В ОСВІТІ, що прискорює процеси накопичення і поширення наукових знань і дає змогу розширити доступ до інформаційних ресурсів значним верствам населення. Відповідно, головним завданням освіти є виховання вміння використовувати інформаційно-комунікаційні технології. Для цього необхідні не лише подальша комп'ютеризація освіти, а й, що не менш важливо, прискорення підготовки викладачів і спеціалістів у галузі інформаційно-комунікаційних технологій, створення освітніх програмних засобів, електронних підручників.
Як уже зазначалося за даними організації "Всесвітній економічний форум", за індексом "готовності інформаційної інфраструктури** серед 104 країн світу Україна займає 83-те місце, поряд із Замбією і Танзанією (Рейтинг ефективності використання інформаційних і телекомунікаційних технологій серед 104 країн світу).
Перехід нашої освіти на якісно новий рівень, істотне поліпшення підготовки висококваліфікованих кадрів пов'язані не лише з комп'ютеризацією навчального процесу, ай впровадженням інтернет-технологій, створенням корпоративних мереж та віртуальних лабораторій, які дають змогу в реальному часі проводити експериментальні дослідження в процесі аудиторних занять.
Технології Інтернету можуть і мають впливати на свідомість людей, виховувати в них громадянські якості і т. ін. Досвід показує, що виховання людини - складний і багатогранний процес, в якому велику й активну роль відіграють і батьки, і вчителі, і навіть учнівський чи студентський колектив. На розвиток людини впливають і навчання, і виховання, і спільне виконання громадських обов'язків у позанавчальний час, спільна корисна робота учнів чи студентів із прибирання та озеленення територій тощо.
Не можна ідеалізувати й Інтернет. Адже поряд із важливою інформацією, корисними знаннями він наповнений некорисною, а іноді навіть шкідливою інформацією, непотрібними знаннями, що принижує його значення. Все це вимагає великої та уважної роботи і батьків, і вчителів, спрямованої на виховання розумного користування Інтернетом, із застосування і використання "методик і технологій" у навчальному й виховному процесах.
Серйозною причиною нинішнього стану інформатизації е і те, що держава тривалий час була осторонь і від інноваційного розвитку в цілому, і від визначального фактора його реалізації - інформатизації країни. Сучасна економіка - це змішана економіка, тому забезпечення інноваційного розвитку та інформатизації країни можливе на основі органічного поєднання і взаємодії ринкового механізму та державного регулювання економіки.
Події останніх років переконливо і жорстко показали, що не можна рухатися вперед, маючи стару матеріально-технічну базу, сировинну економіку, застаріле обладнання, високі матеріале- і енергомісткість виробництва. У такої економіки немає майбутнього. Потрібна рішуча її переорієнтація на пріоритетний науково-технологічний розвиток, на побудову суспільства знань, інформаційного суспільства.
Сьогодні вкрай важлива розробка науково обґрунтованої політики Інноваційного розвитку і її головного напряму - інформатизації країни. Як і вся економічна політика, так інноваційна політика і політика у сфері ІКТ мають враховувати особливості сучасного етапу, коли індустріальні технології, індустріальний розвиток тісно поєднуються з інформаційно-комунікаційними технологіями, інформаційним (постіндустріальним) розвитком. Це пов'язано з тим, що ІКТ, їх нарощування е головним шляхом створення економіки і суспільства знань, і водночас потужним засобом удосконалення індустріальних технологій, підвищення їх ефективності, перебудови індустріальної економіки на основі інформаційних технологій.
У системі зв'язку, яка охоплює сучасну Україну, зростатиме роль мобільних телефонів. Вони вже зараз поєднують цілу низку послуг (телефон, фотоапарат, комп'ютер тощо). У подальшому відбудеться об'єднання функцій ноутбуків і мобільних телефонів. Буде створено прилад, який розширить його функціональну роль порівняно із сучасною. Разом із тим і в новій техніці відбуватиметься процес мініатюризації. Висловлюється думка, що за габаритами новий прилад нагадуватиме авторучку або запальничку. Громіздку комп'ютерну клавіатуру замінить властивість нового приладу розпізнавати голос, мисленнєві команди, міміку. Зображення можна буде проекціювати на будь-яку рівну поверхню або формувати на напівпрозорих окулярах.
Технічні нововведення змінюватимуть усю систему зв'язку. Кількість традиційної кореспонденції зменшуватиметься. Напевно, це вплине і на систему торгівлі. Інтернет усе ширше використовуватиметься для замовлення і доставки товарів із інтернет-магазинів.
Україна, на думку спеціалістів, за доступністю послуг зв'язку, чи то Інтернету, чи телебачення, може швидко наздогнати або навіть обігнати європейські країни, що, як не дивно, пов'язано з нинішньою нерозвиненістю телефонного зв'язку в сільській місцевості. Західні компанії, які недавно вклали мільярди в телефонізацію віддалених населених пунктів, змушені витрачати великі кошти на підтримання нормальної роботи кабельної інфраструктури та ЇЇ модернізації. В Україні е можливість відразу розпочати впровадження бездротових технологій нового покоління, що для телефонізації сільської місцевості буде набагато дешевше. Ця сама бездротова технологія дає змогу економити й у містах. Уже тепер у Києві і Харкові працюють бездротові телекомунікаційні мережі, які ґрунтуються на новітній технології. До речі, у Німеччині та на Тайвані лише мають намір її вводити.
За бездротовими технологіями, безперечно, велике майбутнє. Але й вони самі по собі не будуть поширюватися. Поряд із ринковими стимулами необхідна активна роль держави, що підтверджується світовою практикою. Так, прибалтійські країни, зокрема Естонія, піднесли питання бездротових технологій і доступності Інтернету на рівень державної політики. Україна може скористатися цим досвідом. Адже в Україні в все для запровадження бездротової технології (мобільна телефонізація, фахівці в галузі інформаційно-комунікаційних технологій і т. ін.), Є і політична воля до реформування і модернізації цієї сфери, впровадження ефірного та кабельного цифрового телебачення, систем радіодоступу до Інтернету (WI-FI, WI-MAX) в усіх населених пунктах України, в тому числі на вокзалах, аеропортах тощо. Причому проект розгортання мережі на базі технології WI-MAX уже було презентовано в Києві. Це шостий за ліком у світі комерційний проект на основі цієї технології і перший серед країн СНД. Тепер для нормальної роботи потрібно провести конверсію радіочастотного ресурсу, адже цей ресурс був істотно обмежений, оскільки 94 % електрочастот використовувалися спільно з військовими.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки“ на сторінці 3. Приємного читання.
