Особливості спостерігання за збудженими хворими

Психіатрія і наркологія

Крім того, потрібно розглянути дві схожі між собою специфічні форми збудження —раптуси (від лат. гарШя — буйство). Вони характеризуються раптовими початком і закінченням та короткочасністю (кілька хвилин). Найчастіше їх визначають у рамках кататонічного синдрому — гарШБ саІаІопісиБ (у цьому разі хворий раптово виходить зі ступору і виявляє безцільну агресію до всього, що його оточує). Гостре меланхолійне (депресивне) збудження — гарШз теІапЬоІісиз — може виникати в разі вираженої депресії. Воно також дуже небезпечне, але як автоагресія.

Судомні напади

Великий епілептичний напад. Починається раптово із втрати свідомості, падіння, виникнення тонічних і клонічних судом. Тривалість нападу— 1—3 хв (інколи до 5 хв). Перед виникненням судом приблизно в половини хворих спостерігають психічну, вегетативну або рухову ауру тривалістю 10—ЗО с. Під час нападу хворі можуть травмуватися, прикусити язика, у значної частини виділяється піна з рота, відбувається мимовільне сечовипускання тощо. Після закінчення такого нападу пацієнт певний час перебуває в коматозному стані, потім свідомість поступово відновлюється, при цьому зазначають транзиторні оглушеність, олігофазію, амнезію. Великий епілептичний напад може виникнути внаслідок самовільної зміни лікування або відмови від нього внаслідок дії різноманітних фізичних подразників, при гіпертермії, підвищенні внутрішньочерепного тиску, унаслідок загострення соматичних захворювань тощо.

Диференціальна діагностика епілептичного та істеричного судомних нападів

КритерійЗахворювання
ЕпілепсіяІстерія
ПочатокРаптовийПсихогенно зумовлений
Характер падінняБудь-який, часте травмуванняМ'який, без травмування
Ціаноз обличчяЄНемає
Прикус язикаЗазвичайДуже рідко
Мімічні реакції та рухиОдноманітніЕкспресивно виражені
Нетримання сечіБуває частоНе характерне
Реакція зіниць на світлоВідсутняЗберігається
Послідовність фаз (тонічної, клонічної)ХарактернаНемає
Стереотипність розвитку нападуХарактернаНемає
Вербальний контакт під час нападуНеможливийЧастіше збережений

Великий епілептичний напад потрібно диференціювати від істеричного.

КритерійЗахворювання
ЕпілепсіяІстерія
Тривалість нападуДо 2—3 хвНеобмежена
Олігофазія після нападуНаявнаНемає
Амнезія періоду нападуПовнаНемає, але можлива симуляція

При істеричному судомному нападі хворі не втрачають свідомість, реагують на зауваження і дії персоналу. Крім того, збережена реакція зіниць на світло, ціаноз обличчя мінливий, невиражений, буває рідко. Стадійність розвитку і тривалість нападу непередбачувані, рухова активність “театральна”, зазвичай атравматична, ніколи не буває нетримання сечі. Після нападу хворі можуть скаржитися на амнезію, але в разі детального опитування згадують усі події, що відбувалися під час нападу.

Невідкладна допомога під час нападу полягає у максимальному захисті хворого від ушкоджень: його потрібно перенести подалі від гострих твердих предметів або відкритих джерел енергії тощо, підкласти щось під голову, розстібнути комір сорочки та послабити вузол краватки. Типовими помилками в цьому разі можна вважати міцну фіксацію хворого (особливо голови), що може призвести до травмування. Не варто також для запобігання прикушуванню язика вкладати йому до рота різні речі: неміцні хворий розгризе, а міцні поламають йому зуби. Унаслідок цього може виникнути асфіксія сторонніми тілами. Після завершення нападу потрібно запобігти западанню язика (наприклад повернути голову хворого вбік). У разі падіння хворого на спину доцільно обстежити його щодо можливих післятравматичних гематом (провести MPT, КТ, неврологічне обстеження). У цьому разі потрібно порадити хворому суворо виконувати план лікування та вимоги режиму.

Епілептичний статус (епістатус) характеризується повторними судомними нападами, між якими хворий не опритомнює. При епістатусі тривалість проміжку між нападами судом коливається від 0,5 до ЗО хв. Поступово змінюється характер нападів: збільшується частка тонічних судом. На цьому тлі розвивається м'язова гіпотонія, відбувається пригнічення рефлексів, виникають патологічні рефлекси. Епілептичний статус варто відрізняти від серій нападів, тобто стану, за якого в міжнападний проміжок хворий опритомнює. У цьому разі стан хворого не такий тяжкий, але теж потребує невідкладного медичного втручання, оскільки може трансформуватися в епістатус.

Хворого потрібно госпіталізувати до реанімаційного відділення. Спочатку усувають напад. Для цього бажано ще на догоспітальному етапі внутрішньом'язово ввести сибазон у дозі 4—6 мл, за потреби через 20—ЗО хв ін'єкцію препарату можна повторити. Використовують також клізми з хлоралгідратом (2 % розчину в 60 мл крохмального клейстеру). Небажано призначати нейролептичні засоби (антипсихотичні препарати) — аміназин, тизерцин тощо, оскільки вони знижують рівень AT і поглиблюють гіпоксію тканини мозку. Якщо напади тривають, можна застосувати загальний нарокоз. На тлі введення седативних засобів призначають осмодіуретичні препарати для усунення набряку мозку (манітол із розрахунку 0,5 г/кг). Можна також внутрішньовенно вводити лазикс, але обережно, під контролем рівня АТ. Необхідно проводити моніторинг життєво важливих показників (ЧСС, частота дихань, рівень АТ), визначати та підтримувати водно-електролітний баланс.

Реактивні (психогенні) психози

Психози відрізняються від непсихотичних (межових) психічних розладів — невротичних, деяких видів неврозоподібних, психопатичних (за МКХ-10 — розлади особистості) — наявністю більш грубої психопатологічної симптоматики, а основне — неусвідомленням хворим (значною мірою або повністю) власного психічного порушення.

Реактивні психози (синоніми — реактивні стани, психогенні психози) виникають унаслідок дії потужних психотравмівних чинників, які перевищують індивідуальні адаптаційно-компенсаторні можливості особистості.

Основним етіологічним чинником є психологічна травма. Але травмівним чинником вона стає тоді, коли загрожує життю або іншим особливо значущим для особистості цінностям. Варто зауважити, що індивідуальні психічні травми (закриті) є більш патогенними, ніж ті, що впливають на цілу групу людей (відкриті).

Окрім інтенсивності психічної травми велике значення має темп її розвитку. Гострі реактивні психози зазвичай виникають після несподіваного, короткотривалого й інтенсивного катастрофічного психогенного впливу. Якщо психотравмівний чинник діє довше (але є менш інтенсивним), можуть виникати відтерміновані (ретардовані) психози. При цьому до патогенних чинників додається ще й психологічне переосмислення травмівної життєвої ситуації, фіксованість думок на проблемі.

Реактивні психози розвиваються згідно з тріадою К. Ясперса:

• безпосередній зв'язок виникнення захворювання із психічною травмою;

• відображення змісту травмівних обставин у клінічній картині психозу;

• редукція психопатологічної симптоматики зі зникненням або дезактуалізацією психотравмівної ситуації.

Клінічна картина реактивних психозів дуже варіабельні. Це пов'язано з конституційними особливостями особи, наявною на момент дії психічної травми патологією центральної нервової системи (ураження травматичного, судинного, інтоксикаційного або іншого генезу) та порушеним загальним станом організму (астенія). Велике значення має ступінь підготовленості особи до дії несприятливого чинника (наприклад недостатня професійна тренованість), неочікуваність негативного впливу тощо.

Реактивні психози, як зазначено вище, зазвичай виникають безпосередньо після завершення гострої та тяжкої психотравмівної ситуації. Клінічно їх поділяють на гіпер- і гіпокінетичні. Розрізняють такі клінічні форми гострого реактивного психозу:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості спостерігання за збудженими хворими“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими
  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ