Психогенні розлади — група психічних хвороб, основним етіологічним чинником яких є внутрішньоособистісний конфлікт, зумовлений переживанням психо- травмівної ситуації. Психогенно травмівні обставини при цьому відіграють роль екзогенно-стресорного агента, що порушує гомеостаз організму.
Емоційний стрес і психічні травми
G.Seley (1974) визначив стрес як “неспецифічну реакцію організму на будь-яку вимогу, що надійшла до нього”. Стресогенними чинниками, або стресорами, можуть бути фізичні, хімічні, біологічні, соціальні та психологічні впливи. Патогенна роль стресорів неоднозначна. У звичайних умовах реакція організму на стресор має адаптаційно-пристосувальний характер, що є універсальним фізіологічним механізмом взаємодії системи “організм—оточення”. Тут вплив ситуацій, тобто стресорів, має певне позитивне значення: підтримує визначений функціональний тонус організму та запобігає детренованості. Патогенного характеру стрес (дистрес) набуває за надмірної тривалості дії стресора, посилення його інтенсивності або набуття несприятливої модальності. Він може спричинити насамперед потужний когнітивний або емоційний вплив на психічну сферу людини. Але за перевищення адаптаційних можливостей центральної нервової системи призводить до психічних розладів. Психічні порушення найчастіше розвиваються у акцентуйованих, інфантильних і психопатичних особистостей, їх також можуть зумовити власне соматогенні чинники, що є наслідком хронічних хвороб і таких несприятливих екзогенних впливів, як інтоксикації, іонізуюче випромінювання та ін. Спостерігають загальну закономірність щодо зворотно пропорційної залежності між сенситивністю нервової системи та масивністю психічної травми, потрібної для розвитку психогенії. Таким чином, у виникненні психогенних захворювань провідну роль відіграють два основних компоненти: психотравмівний чинник і стан суб'єкта, який зазнає його впливу. Психотравмівні чинники поділяють на кілька груп:
• 1) раптові (масивні, катастрофічні), що мають загальносоціальне значення. Це природні, транспортні, техногенні катастрофи, соціальні зміни, війни та ін.;
• 2) гострі ситуаційні, що мають конкретну особисту значущість. Це втрата соціальних, матеріальних гараздів, смерть рідних і близьких та ін.;
• 3) хронічні ситуаційні чинники відносно малої інтенсивності, що діють постійно або тривало (родинні, виробничі та ін.).
Спільною ознакою психогенних чинників є те, що вони зачіпають сферу найзнач- ніших стосунків особистості (В.Н. Мясищев, 1960). За даними дослідників, у більшості країн з високим рівнем економічного розвитку інтерперсональні конфлікти, наслідком яких є серйозні психічні порушення, у 50 % випадків стосуються партнерського, подружнього та родинного життя, у 20 % — це неприємності на роботі, у 30 % — змішані проблеми.
Загальна характеристика та класифікація психогеній
Загальні закономірності клінічних проявів психогенних захворювань К. Jaspers (1923) сформулював у вигляді тріади:
• 1) захворювання розвивається внаслідок психічної травми;
• 2) фабула психопатологічної симптоматики відображує зміст психотравмівного чинника;
• 3) регрес психопатологічної симптоматики залежить від завершення психотрав- мівної ситуації.
Серед психогенно зумовлених порушень психічної сфери виділяють психогенні реакції, невротичні розлади та реактивні психози.
Вплив будь-якого зовнішнього чинника на людину зумовлює реакцію у межах фізіологічної норми. Неадекватна реакція на певний вплив робить її патологічною. Основні ознаки патологічної відповіді: неадекватні тривалість, сила і модальність (зміст). Реакція зазвичай триває недовго (від кількох годин до кількох діб), після чого відбувається її повна редукція.
За клінічними проявами такі реакції поділяють на психотичні та непсихотичні. До психотичних належать параноїдні, галюцинаторні, присмеркові, афективні, психомоторні, до непсихотичних — невротичні, неврозоподібні, психопатичні, психопато- подібні реакції. Невротичні реакції підлягають критичній самооцінці, психопатичні — лише певною мірою. У генезі неврозо- та психоподібних реакцій — екзо- або ендогенно-органічний чинник.
Психопатологічна феноменологія невротичних порушень включає такі компоненти:
• 1) симптоми емоційно-афективних розладів, які мають тематичний зв'язок із пси- хотравмівною ситуацією;
• 2) симптоми вторинно-афективної переробки власних соматовегетативних проявів;
• 3) зменшення частини усвідомленої, змістовно-логічної переробки інформації та збільшення емоційно-евристичної, неусвідомленої;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
