Етіологія і патогенез

Психіатрія і наркологія

Підґрунтям патогенезу розладів психіки внаслідок травматичного ураження головного мозку є механічне ушкодження та набряк мозкової тканини, гемо- та лікво- родинамічні порушення, а також гіпоксія мозку. Особливого значення в патогенезі післятравматичних розладів надають набряку головного мозку. Вважають, що дифузний незапальний набряк розвивається в перші дні після перенесеної ЧМТ, досягаючи максимальної вираженості до середини першого тижня. За повідомленнями деяких авторів, існує паралелізм між динамікою набряку мозку та завершенням травматичного психозу.

У патогенезі набряку мозку важливе значення мають зниження доставки кисню і енергетичних субстанцій, порушення тонусу мозкових судин і осмолярності крові (гіпо- або гіпернатріємія, гіперглікемія, екзогенні осмотичні агенти — розчини глюкози, манітол та ін.), порушення кислотно-основної рівноваги (ацидоз або алкалоз), токсичні агенти — ендогенні (аміак, екситотоксичні амінокислоти, ендогенні детергенти) й екзогенні (інфекційні агенти, нейротропні препарати), активація гліальних елементів і секреція прозапальних медіаторів (цитокіни, метаболіти арахідонової кислоти).

Нагромадження ендогенних детергентів, тобто речовин, здатних розщеплювати ліпідні структури, може впливати на функції мембран нейронів аж до втрати трансмембранних потенціалів і електричної активності нейрона. Важливими метаболічними агентами, що здатні справляти детергентну дію, є вільні жирні кислоти. Так, встановлено, що внаслідок 45-хвилинної ішемії головного мозку рівень вільних жирних кислот збільшується в 14 разів. Важливим класом ендогенних детергентів, які утворюються при ЧМТ, вважають фосфоліпази, що можуть розщеплювати фосфоліпіди мембран нейронів.

З точки зору анатомії своєрідність головного мозку полягає в тому, що він міститься в порожнині ригідного черепа. Згідно з доктриною Монро—Келлі всередині черепа має зберігатися динамічна рівновага трьох складових: мозку, спинномозкової речовини та крові. У разі збільшення об'єму одного з інгредієнтів або появи нового, наприклад внутрішньочерепної гематоми, об'єм інших складових має відповідно зменшитися. Якщо цього не відбувається, спостерігають підвищення внутрішньочерепного тиску та дислокацію головного мозку, що спричинюють притиснення мозку до кісткових і сполучнотканинних структур, а також защемлення мозку в природних отворах черепа.

Важливе значення має блокада проведення імпульсів у синапсах, порушення функції стовбура мозку та гіпоталамуса, а також порушення медіаторного обміну.

При нетяжких травмах спостерігають незначне та зворотне порушення структури і функції нервових клітин, тяжкі — призводять до незворотного ушкодження та загибелі нервових клітин, на місці яких з'являється або сполучна тканина (гліозний рубець), або рідина (кіста).

У численних дослідженнях встановлено, що за смерть клітин головного мозку при ЧМТ, інсультах та інших патологічних станах відповідають процеси апоптозу, а не некрозу. Пусковими механізмами апоптозу завдяки прямій дії на геном клітини є віруси, глутамат, медіатори запалення, ішемія тощо, тобто всі ті чинники, що зумовлюють вторинне ураження головного мозку.

Метаболічні порушення, а також безпосереднє ураження мезенцефально-діенцефальних структур і значне дифузне ураження кіркових структур розглядають як чинники виникнення різних форм порушення свідомості.

Класифікація

Психічні порушення внаслідок ЧМТ мають надзвичайно широкий діапазон — від легких астенічних розладів до недоумства. У науковій літературі їх нерідко об'єднують поняттям “травматична хвороба головного мозку”, маючи на увазі спільні етіологію та патогенез, патологічну анатомію, закономірності розвитку, лікування тощо. Особливості зазначених психічних порушень залежать від характеру ураження, інтенсивності та поширення травми, її локалізації, часового чинника, ускладнень, коморбідності, психогеній, які нашаровуються, соціальних умов та ін.

Незважаючи на значний поліморфізм психічних розладів унаслідок травматичного ураження головного мозку, існує певна закономірність їхньої динаміки.

За часом виникнення виділяють такі стадії (періоди) ЧМТ: початкову, що настає одразу після травмування, гостру, підгостру (реконвалесценсії або пізню) та віддалених наслідків. Деякі автори початкову стадію травматичної хвороби об'єднують із гострою (варто пам'ятати, що при легких ЧМТ початкового періоду як такого немає). Підґрунтям такої періодизації травматичного ураження головного мозку є особливості клінічної картини. Однак потрібно розуміти, що остання зумовлена складною динамікою і різним співвідношенням основних патогенетичних чинників і механізмів травматичної хвороби на різних етапах її перебігу. Так, у початкових стадіях захворювання (початковий і гострий періоди) з основним клінічним проявом — порушенням свідомості — домінують такі загальномозкові чинники, як порушення гемо- та ліквородинаміки з розвитком набряку головного мозку і внутрішньочерепної гіпертензії. На цьому етапі травматичної хвороби залежно від тяжкості травми спостерігають широкий спектр морфологічних змін з боку головного мозку — від невеликого набряку і рідких точкових крововиливів до тяжких уражень з некрозом великих ділянок мозкової тканини, вираженими судинними та ліквородинамічними порушеннями, дистрофічними змінами нервових клітин. Оскільки зазначені порушення при тяжких ЧМТ можуть тривати до 1—2 міс. і більше, стільки само можуть зберігатися клінічні прояви цього етапу захворювання. У період реконвалесценсії (під- гострий, пізній) вищезгадані загальномозкові порушення поступово стабілізуються. ' Основну увагу привертають прояви топічних уражень головного мозку, реактивно- особистісні механізми та ін. У генезі психічних порушень у цей період важливу роль відіграють додаткові екзогенні впливи: інтоксикації, емоційний стрес, соматичні й інфекційні хвороби, повторні, навіть легкі, ЧМТ тощо. Він може тривати 1 —1,5 року, а в особливо тяжких випадках — до 2 років.

У період віддалених наслідків психічні порушення є наслідком взаємодії таких чинників, як характер і тяжкість ЧМТ, вік хворого, додаткові екзогенії, судинні зміни, структура особистості. У цей час особливо важливе значення мають соціальне оточення та соціальна адаптація хворого. Морфологічно виявляють хронічний набряк мозку, зовнішню та внутрішню гідроцефалію, кістозні розширення підпавутинних просторів, мікроскопічно — зморщування тіл нервових клітин і їхніх відростків, деструкцію ядер, локальну атрофію мозкової речовини, фіброз мозкових оболон.

У МКХ-10 психічні порушення, зумовлені ЧМТ, розміщено в рубриці Б00 “Органічні, включаючи симптоматичні, психічні розлади”. Зокрема більшість психопатологічних порушень травматичного генезу (від органічного емоційно лабільного (астенічного) до органічних маячних (шизофреноподібних) розладів) представлено в підрубриці Б06 “Інші психічні розлади внаслідок ушкодження або дисфункції головного мозку або внаслідок фізичної хвороби”. Органічний розлад особистості включено в підрубрику Р07.0, а в підрубрику Р07.2 — посткомоційний синдром, у Р04 — описано органічний амнестичний синдром.

Клінічна картина

Відповідно до виділених етапів перебігу травматичної хвороби головного мозку в клінічній психіатрії прийнято виділяти психічні порушення:

• 1) початкового та гострого періодів;

• 2) періоду реконвалесценції;

• 3) періоду віддалених наслідків.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етіологія і патогенез“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез
  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ