Психоаналіз і психоаналітична (психодинамічна) терапія належать до форм психотерапії, спрямованих на усвідомлення та зміну дезадаптивної структури особистості. Вираженішого ефекту досягають за допомогою усвідомлення досі несвідомого конфлікту, страху або мотивації.
У ранніх публікаціях Йозеф Бреєр і Зігмунд Фрейд описали терапевтичну техніку гіпнотичного катарсису (від грец. каїкашБ — очищення), що її застосовують для усвідомлення витіснених почуттів і спогадів про травмівні ситуації. Переконавшись у нестійкості поліпшення після гіпнотичного катарсису, 3. Фрейд почав використовувати техніку концентрації: незагіпнотизованого пацієнта заохочували до спогадів про події, що мали стосунок до виникнення симптомів. Цю техніку, своєю чергою, було замінено методом вільних асоціацій, за якого пацієнт має вербалізувати все, що спадає йому на думку, без свідомого приховування будь-чого. Остання умова є основним правилом психоаналітичного лікування і веде до експресії несвідомих почуттів, імпульсів, фантазій, ідей.
Аналіз снів за допомогою вільних асоціацій є важливим інструментом доступу до несвідомих мотивацій, за влучним висловом 3. Фрейда — “королівською дорогою” до несвідомого.
Попри бажання та спроби вільних асоціацій пацієнт під час терапії наштовхується на перешкоди до процесу асоціювання. Затримки на шляху експресії й усвідомлення несвідомих мотивацій називають опором. Значна частина зусиль терапевта спрямована на розпізнавання опору та використання інтерпретацій для досягнення пацієнтом усвідомлення власної символічної поведінки та психодинаміки (інсайту). Інтерпретації аналітика можуть стосуватися мотивацій і емоцій пацієнта, вказувати на подібність між свідомо незалежними ситуаціями, збільшувати усвідомлення причинно-наслідкових зв'язків у його житті, відкривати прихований або символічний зміст поведінки, емоцій, симптомів. Мета інтерпретацій — не переконувати пацієнта в чомусь, а допомогти йому в самопізнанні. Широко відома аналогія процесу інтерпретації із дзеркалом, в якому хворий уперше бачить свої несвідомі мотиви. Побачене може бути страшним, неприємним, навіть непристойним. У хворого може виникнути потреба заперечити побачене, бути сліпим щодо цієї реальності. Опір розвиткові усвідомлення може проявлятися в таких реакціях пацієнта, як мовчання, заперечення, уникнення, забування, ніяковість та сильні емоції, зокрема злість на терапевта.
Терапевтичного прогресу досягають за допомогою обережних, висловлених у формі припущення інтерпретацій, які роблять так, щоб пацієнт був готовий їх сприйняти.
Основна ознака, що відрізняє психоаналіз від інших форм психотерапії,— це виняткова увага до розвитку, аналізу та вирішення трансферних відносин, трансферного неврозу.
Трансфер (перенесення) — специфічна форма несвідомого переміщення на психотерапевта емоцій і відносин, які за походженням пов'язані з важливими людьми в біографії пацієнта, такими як батьки, брати, сестри. Пацієнт ставиться до психотерапевта так, ніби той є відповідальним за первинний розвиток позитивних, негативних або амбівалентних почуттів, і очікує, що лікар поводитиметься так само, як важливі люди його ранніх стосунків.
Під час повторного переживання цих витіснених емоцій у процесі психотерапії пацієнт несвідомо переносить на психотерапевта почуття, бажання, що первинно пов'язані з іншими. Негативні та позитивні почуття до аналітика символічно звільняють його від попереднього емоційного досвіду.
З іншого боку, аналітик розуміє, що його поведінка щодо пацієнта також може бути наслідком неадекватних стереотипів і переміщення несвідомих почуттів і мотивів, тобто контртрансферу (контрперенесення).
Мета психоаналітичної терапії — замінити несвідомі дії свідомими. Аналізуючи трансфер і опір, здійснюючи інтерпретації, психотерапевт допомагає пацієнтові усвідомити власні потреби та конфлікти для пошуку способу їх реального вирішення.
Є така класифікація розладів за ступенем їхньої доступності в психоаналітичній терапії: істерія, компульсивні та конверсивні неврози, невротична депресія, характерологічні порушення, перверзії, залежності, імпульсивні неврози, психози (тяжкі епізоди МДП, шизофренія). До інших чинників, які впливають на наслідки психоаналітичної терапії, належать вік пацієнта, його інтелект, рівень освіти, здатність брати на себе відповідальність, спроможність до комунікації, довірливих відносин і ефективної співпраці з психотерапевтом, уміння переживати, розпізнавати й описувати емоції, мислити психологічними категоріями.
Недоліками психоаналітичної терапії є висока вартість, значна тривалість (від З—4 міс. у разі короткої психоаналітичної терапії до 5—6 років — за класичного психоаналізу), тенденція до розвитку надмірної залежності від психотерапевта.
Психоаналітична (психодинамічна) терапія зазнала глибокого впливу неофрейдистського аналізу Карен-Хорні, Еріха Фрома, Гарі Салівена, Еріка Берна з його акцентом на інтерперсональному та соціокультурному аспекті, за яким формуються риси характеру й особливості дезадаптивної поведінки пацієнтів. Більшість психотерапевтів сьогодні аналізують адаптацію хворого до оточення, розвиток порушених соціально-психологічних патернів. Вони покладаються на інтерпретацію снів, перенесення, опору, але є активнішими в ролі терапевта, вдаються до проведення терапевтичних сесій, зустрічі з пацієнтом наодинці, не використовують традиційної психоаналітичної кушетки, акцентують увагу на стосунках пацієнт—терапевт, вважаючи їх методом впровадження й отримання коригувального емоційного досвіду, оскільки відповідь лікаря на поведінку й очікування хворого відрізняється від такої батьків та інших осіб, які оточують його.
В.Л. Ройікев в 1941 р. почав використовувати та розвинув груповий метод аналітичної терапії. XV (1961) розробив концепцію групової динамічної терапії, згідно з якою хворого розглядають як центр взаємовідносин з іншими членами групи, а його несвідоме оцінюють за висловлюваннями як про себе, так і інших. При цьому формуються групові механізми психологічного захисту (див. “Групова психотерапія”).
Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія“ на сторінці 1. Приємного читання.
