Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

Психіатрія і наркологія

Психоаналіз і психоаналітична (психодинамічна) терапія належать до форм психотерапії, спрямованих на усвідомлення та зміну дезадаптивної структури особистості. Вираженішого ефекту досягають за допомогою усвідомлення досі несвідомого конфлікту, страху або мотивації.

У ранніх публікаціях Йозеф Бреєр і Зігмунд Фрейд описали терапевтичну техніку гіпнотичного катарсису (від грец. каїкашБ — очищення), що її застосовують для усвідомлення витіснених почуттів і спогадів про травмівні ситуації. Переконавшись у нестійкості поліпшення після гіпнотичного катарсису, 3. Фрейд почав використовувати техніку концентрації: незагіпнотизованого пацієнта заохочували до спогадів про події, що мали стосунок до виникнення симптомів. Цю техніку, своєю чергою, було замінено методом вільних асоціацій, за якого пацієнт має вербалізувати все, що спадає йому на думку, без свідомого приховування будь-чого. Остання умова є основним правилом психоаналітичного лікування і веде до експресії несвідомих почуттів, імпульсів, фантазій, ідей.

Аналіз снів за допомогою вільних асоціацій є важливим інструментом доступу до несвідомих мотивацій, за влучним висловом 3. Фрейда — “королівською дорогою” до несвідомого.

Попри бажання та спроби вільних асоціацій пацієнт під час терапії наштовхується на перешкоди до процесу асоціювання. Затримки на шляху експресії й усвідомлення несвідомих мотивацій називають опором. Значна частина зусиль терапевта спрямована на розпізнавання опору та використання інтерпретацій для досягнення пацієнтом усвідомлення власної символічної поведінки та психодинаміки (інсайту). Інтерпретації аналітика можуть стосуватися мотивацій і емоцій пацієнта, вказувати на подібність між свідомо незалежними ситуаціями, збільшувати усвідомлення причинно-наслідкових зв'язків у його житті, відкривати прихований або символічний зміст поведінки, емоцій, симптомів. Мета інтерпретацій — не переконувати пацієнта в чомусь, а допомогти йому в самопізнанні. Широко відома аналогія процесу інтерпретації із дзеркалом, в якому хворий уперше бачить свої несвідомі мотиви. Побачене може бути страшним, неприємним, навіть непристойним. У хворого може виникнути потреба заперечити побачене, бути сліпим щодо цієї реальності. Опір розвиткові усвідомлення може проявлятися в таких реакціях пацієнта, як мовчання, заперечення, уникнення, забування, ніяковість та сильні емоції, зокрема злість на терапевта.

Терапевтичного прогресу досягають за допомогою обережних, висловлених у формі припущення інтерпретацій, які роблять так, щоб пацієнт був готовий їх сприйняти.

Основна ознака, що відрізняє психоаналіз від інших форм психотерапії,— це виняткова увага до розвитку, аналізу та вирішення трансферних відносин, трансферного неврозу.

Трансфер (перенесення) — специфічна форма несвідомого переміщення на психотерапевта емоцій і відносин, які за походженням пов'язані з важливими людьми в біографії пацієнта, такими як батьки, брати, сестри. Пацієнт ставиться до психотерапевта так, ніби той є відповідальним за первинний розвиток позитивних, негативних або амбівалентних почуттів, і очікує, що лікар поводитиметься так само, як важливі люди його ранніх стосунків.

Під час повторного переживання цих витіснених емоцій у процесі психотерапії пацієнт несвідомо переносить на психотерапевта почуття, бажання, що первинно пов'язані з іншими. Негативні та позитивні почуття до аналітика символічно звільняють його від попереднього емоційного досвіду.

З іншого боку, аналітик розуміє, що його поведінка щодо пацієнта також може бути наслідком неадекватних стереотипів і переміщення несвідомих почуттів і мотивів, тобто контртрансферу (контрперенесення).

Мета психоаналітичної терапії — замінити несвідомі дії свідомими. Аналізуючи трансфер і опір, здійснюючи інтерпретації, психотерапевт допомагає пацієнтові усвідомити власні потреби та конфлікти для пошуку способу їх реального вирішення.

Є така класифікація розладів за ступенем їхньої доступності в психоаналітичній терапії: істерія, компульсивні та конверсивні неврози, невротична депресія, характерологічні порушення, перверзії, залежності, імпульсивні неврози, психози (тяжкі епізоди МДП, шизофренія). До інших чинників, які впливають на наслідки психоаналітичної терапії, належать вік пацієнта, його інтелект, рівень освіти, здатність брати на себе відповідальність, спроможність до комунікації, довірливих відносин і ефективної співпраці з психотерапевтом, уміння переживати, розпізнавати й описувати емоції, мислити психологічними категоріями.

Недоліками психоаналітичної терапії є висока вартість, значна тривалість (від З—4 міс. у разі короткої психоаналітичної терапії до 5—6 років — за класичного психоаналізу), тенденція до розвитку надмірної залежності від психотерапевта.

Психоаналітична (психодинамічна) терапія зазнала глибокого впливу неофрейдистського аналізу Карен-Хорні, Еріха Фрома, Гарі Салівена, Еріка Берна з його акцентом на інтерперсональному та соціокультурному аспекті, за яким формуються риси характеру й особливості дезадаптивної поведінки пацієнтів. Більшість психотерапевтів сьогодні аналізують адаптацію хворого до оточення, розвиток порушених соціально-психологічних патернів. Вони покладаються на інтерпретацію снів, перенесення, опору, але є активнішими в ролі терапевта, вдаються до проведення терапевтичних сесій, зустрічі з пацієнтом наодинці, не використовують традиційної психоаналітичної кушетки, акцентують увагу на стосунках пацієнт—терапевт, вважаючи їх методом впровадження й отримання коригувального емоційного досвіду, оскільки відповідь лікаря на поведінку й очікування хворого відрізняється від такої батьків та інших осіб, які оточують його.

В.Л. Ройікев в 1941 р. почав використовувати та розвинув груповий метод аналітичної терапії. XV (1961) розробив концепцію групової динамічної терапії, згідно з якою хворого розглядають як центр взаємовідносин з іншими членами групи, а його несвідоме оцінюють за висловлюваннями як про себе, так і інших. При цьому формуються групові механізми психологічного захисту (див. “Групова психотерапія”).


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія
  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ