Пияцтво — вживання алкоголю поза межами соціально прийнятних норм щодо частоти та дози вживання алкоголю для кожної групи населення (чоловіки, жінки, молодь) або соціального прошарку (робітники, військові, інтелігенція). Звісно, вони дуже відрізняються залежно від місцевих умов. Так, соціально прийнятне вживання алкоголю у країнах з розвиненим виноробством (Грузія, Молдова, Франція, Італія) в інших регіонах може бути розцінене як понаднормове. Те саме стосується і соціально-групових норм.
На відміну від алкоголізму при пияцтві ще немає залежності. Спостерігають значні коливання кількості вжитого алкоголю, досить тривалі періоди тверезості за зміни обставин.
Умовно пияцтво можна розділити на два типи. До першого типу належить пияцтво, пов'язане із перебуванням у алкогольній групі, до другого — звичне, що властиве особам з аморфною структурою особистості (“знічев'я”). Другий тип небезпечніший щодо розвитку алкогольної хвороби. За першого типу пияцтво має ситуаційно зумовлений характер. Після зміни оточення (перехід на іншу роботу, переїзд) рівень вживання алкоголю знижується.
У літературі виділяють так звані французький і скандинавський типи пияцтва. Для першого характерно вживання невеликих доз алкоголю щодня, для другого — інтенсивніша алкоголізація (один—два рази на місяць на тлі тверезості).
Інтенсивність пияцтва може збільшуватися під час психотравмівної ситуації та знижуватися після зникнення проблем.
При пияцтві можуть сформуватися деякі механізми психологічного захисту.
Стадії алкоголізму
Перша стадія алкоголізму характризується формуванням психічної залежності від алкоголю. Стає бажаною інтоксикація. Частішають алкогольні ексцеси. Поступово підвищується толерантність до алкоголю.
Усі думки хворого концентруються довкола нього. Якщо обставини не дозволяють вживати алкогольні напої, хворий відчуває роздратування, справжньої причини якого не може зрозуміти. Оскільки вживання алкоголю на цьому етапі має більш- менш соціально прийнятний характер, пацієнти вигадують будь-який привід і мотив для пиятики.
У цій стадії остаточно формується система психологічного захисту. Одним із проявів її є так звана система зароків. Вона полягає в тому, що хворий, усвідомивши залежність від алкоголю, намагається якось контролювати його вживання. Наприклад, він не п'є протягом певного часу (до 18-ї години) або до певної дії (доки не закінчить якийсь етап роботи). Такі зароки хворі часто порушують, намагаючись їх свідомо обійти (“Я обіцяв не вживати алкогольних напоїв, але пиво — не алкоголь”). Іншим проявом є “раціоналізація” пияцтва. Кожен алкогольний ексцес хворий мотивує по- різному, на кшталт: з нагоди свята, за традицією (отримав зарплатню, зустрівся з приятелями) або через обставини (змерз, боліли зуби тощо).
Алкогольні ексцеси частішають, поступово підвищується толерантність до алкоголю. З'являються тотальні амнезії та палімпсести (амнезія невеликих проміжків часу (15—30 хв), пов'язана зі збільшенням рівня алкоголю в крові). Після пиятики виникають післяінтоксикаційні стани, які поступово змінюються абстинентними, що є показником переходу до другої стадії. Ці стани вирізняються ставленням хворого до алкоголю. У післяінтоксикаційному стані не лише вживання, а і запах спирту або згадка про нього огидні (нудота та блювання), а під час абстинентного — це єдина можливість поліпшити самопочуття.
Друга стадія характеризується розвиненою фізичною залежністю від алкоголю, проявами якої є:
• компульсивний (нездоланний) потяг до алкоголю;
• абстинентний (похмільний) синдром і вторинний потяг (нездоланне бажання випити після незначної дози алкоголю);
• збільшення толерантності до алкоголю (може випити значно більші дози, ніж до хвороби) та втрата блювотного рефлексу.
Потяг до алкоголю загострюється і згодом стає нездоланним. Тобто, якщо у хворого виникає бажання вжити алкольний напій, воно має бути здійснене. Це може проявлятися на позасвідомому рівні за активізації алкогольного динамічного стереотипу, коли щось нагадує про випивку (ситуація, зустріч з друзями, певна їжа тощо). Відображенням цього є мімічно-смаковий симптом (симптом Завілянського): під час згадки про алкоголь хворий активізується, радіє, в нього підвищується слиновиділення.
Для посилення дії алкоголю хворі п'ють його натще та без закуски (анорексія сп'яніння) або запивають газованою водою чи пивом. Ці симптоми свідчать про злоякісний перебіг хвороби.
Абстинентний синдром з'являється наступного дня після вживання алкоголю. Першою ознакою його формування є відсутність відрази до алкоголю та нудоти наступного дня після пиятики. Потім виникає симптомокомплекс соматичних (серцебиття, нудота, потяг до блювання, тремор, головний біль та ін.), неврологічних (вегетативні розлади, парестезії, гіперестезія зорового та слухового аналізаторів) і психопатологічних (дратівливість, астенізація, пізнавально-мнестичні порушення) розладів. Дуже часто на тлі абстинентного синдрому виникає алкогольний психоз. Усі зазначені симптоми зникають після похмілля. Зазвичай спочатку для цього досить міцного чаю, кави або холодної води (неспецифічне опохмілення), потім вживають слабкоалкогольні напої, наприкінці другої стадії похмеляються горілкою. Якщо через соціальні умови неможливо похмелитися вранці, то це роблять пізніше.
Абстинентний синдром часто передує алкогольному психозу або алкогольній епілепсії. Симптоматична токсична епілепсія проявляється судомними нападами, що частіше виникають на 1-у або на 2-у добу тверезості. Інколи вони можуть поєднуватися з алкогольним психозом або виникати на висоті запою. Характерним для судомних нападів є відсутність аури.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пияцтво“ на сторінці 1. Приємного читання.
