До цієї групи належать алкогольна фетопатія, розумова відсталість унаслідок іму- ногенстичної несумісності за антигенами АВО і Rh-фактором.
Алкогольна фетопатія (алкогольний синдром плода), або алкогольна ембріофе- топатія, описана в 1973 р. К. Janes і D. Smith. Її частота становить 0,5—2,0 на 1000 новонароджених, а серед хворих із легкою розумовою відсталістю (дебільністю) —
10—20 %. Ризик щодо порушення розвитку та ступінь його вираженості, а також морфогенез алкогольного синдрому плода залежать від кількості споживаного алкоголю і терміну вагітності. У 32 % хворих на алкоголізм жінок та в 14 % жінок, які вживають алкоголь у помірній кількості, діти народжуються з алкогольним синдромом.
Етіологія і патогенез. Основною причиною цього синдрому є вживання алкоголю переважно під час перших 3 міс. вагітності. Етиловий спирт і його похідні легко долають плаценту, а також різні мембрани ембріона і плода, впливаючи на його розвиток. Крім того, алкоголь порушує плацентарний транспорт основних амінокислот і , цинку, вкрай потрібних для синтезу білків, що призводить до відставання внут- рішньоутробного розвитку плода. Цьому може також сприяти недостатність білків і вітамінів в організмі матері.
Клінічні прояви. Такі діти часто народжуються з ознаками внутрішньоутробної дистрофії й алкогольним абстинентним синдромом. У перші 3 доби після народження спостерігають підвищену рухливість, безсоння, тремор рук і ніг. У подальші 2—З доби домінує загальмованість.
Для алкогольної фетопатії патогномонічними є симптоми, що відображають невідповідність зросту, розвитку та маси тіла в пре- і постнатальний періоди, а також свідчать про краніофаціальні аномалії й затримку психічного розвитку.
Під час народження середня маса тіла таких дітей не перевищує 2220 г, а довжина — 46 см, що відповідає 32—33 тиж. вагітності. Відставання в масі тіла і надалі переважає над затримкою росту. У 5 років зріст дитини відповідає трирічному, а маса тіла — дворічному віку. Зріст дорослих чоловіків не перевищує 160 см.
Черепно-лицеві дисморфії характеризуються зменшенням окружності голови дитини. У такого недужого низьке чоло, коротка і вузька очна щілина, мікрофтальм. Нерідко спостерігають епікантус на верхній повіці і птоз, короткозорість, косоокість, а також звивистість судин сітківки. Для таких хворих характерні гіпоплазія, увігнутість середньої частини обличчя. Перенісся в них широке та сплощене, очі широко посаджені, ніс укорочений, носо-губна складка згладжена, відстань між носом і верхньою губою велика, губи тонкі, червоні, підборіддя мале.
Ознаки алкогольної фетопатії можуть поєднуватися з порушенням будови вушної раковини, природженими вадами серця, сечостатевої системи, грижею та гемангіомою. Неврологічні аномалії часто проявляються асиметрією рефлексів і гіпотонією м'язів.
У період новонародженості стають помітними відхилення в поведінці: плаксивість, дратівливість і гіперактивність. Пізніше підвищена активність поєднується з нездатністю до концентрації уваги, затримкою розумового розвитку до дебільності, а також поганою адаптацією.
У підлітковому віці в одних хворих переважають ейфоричний настрій, балакучість, пустотливість, сексуальне розгальмування, а в інших — тужливо-злостивий настрій, агресивність, жорстокість, схильність до правопорушення.
Профілактика та лікування
Заходи первинної профілактики: генетична консультація перед вступом у шлюб; поліпшення медичного обслуговування вагітних і контроль за розвитком плода; поліпшення екологічних і соціальних умов життя; запобігання пери- та постнаталь- ним ушкодженням. Вторинною профілактикою недоумства передбачено: поліпшення обстеження новонароджених; своєчасне виявлення розладів, які супроводжують недоумство; раннє їхнє лікування; виявлення дітей із соціальною депривацією та проведення навчання за спеціальними програмами.
Патогенетичне лікування не розроблено. Терапія недоумства має дві складові: біологічну та психологічну. Біологічна терапія спрямована на компенсацію обмінних порушень. Лікарські засоби призначають для стимуляції когнітивних функцій і лікування супровідних психічних розладів. Психотерапія передбачає надання консультацій батькам і членам родини, проведення поведінкової й індивідуальної підтриму- вальної терапії.
Сім'ї, в яких є діти з недоумством, потребують допомоги суспільства — як моральної, так і матеріальної. Такими родинами опікуються сімейні лікарі, медико- соціальна служба та органи соціального забезпечення.
Підходи до лікування пацієнта з недоумством мають ґрунтуватися на двох принципах: 1) особливості (кожного хворого слід намагатися зрозуміти й стимулювати); 2) нормалізації (кожен пацієнт з недоумством має жити за можливості повноцінно). Для їх реалізації потрібна чітка медична, психологічна, педагогічна та соціальна системи допомоги. Це і організація спецгруп у дитячих садках, і навчання в допоміжних школах, і робота в лікувально-трудових майстернях або спеціальних цехах тощо.
Прогноз
Прогноз залежить від етіології порушень, їхніх клінічних особливостей та мікро- соціальної екології. У разі диференційованих форм розумової відсталості важливе значення мають своєчасна діагностика й адекватне етіопатогенетичне лікування. За допомогою спеціальної дієти та препаратів, які коригують метаболізм, інколи вдається затримати розвиток руйнівного процесу.
За клінічною симптоматикою розрізняють стаціонарний, прогредієнтний та рег- редієнтний типи динаміки розумової відсталості. Прогресування її залежить від супутніх особистісних і психічних розладів. Найгірший прогноз — у пацієнтів з дисфо- ричним і моріоподібним типами особистісних порушень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості“ на сторінці 1. Приємного читання.
