Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

Психіатрія і наркологія

До цієї групи належать алкогольна фетопатія, розумова відсталість унаслідок іму- ногенстичної несумісності за антигенами АВО і Rh-фактором.

Алкогольна фетопатія (алкогольний синдром плода), або алкогольна ембріофе- топатія, описана в 1973 р. К. Janes і D. Smith. Її частота становить 0,5—2,0 на 1000 новонароджених, а серед хворих із легкою розумовою відсталістю (дебільністю) —

10—20 %. Ризик щодо порушення розвитку та ступінь його вираженості, а також морфогенез алкогольного синдрому плода залежать від кількості споживаного алкоголю і терміну вагітності. У 32 % хворих на алкоголізм жінок та в 14 % жінок, які вживають алкоголь у помірній кількості, діти народжуються з алкогольним синдромом.

Етіологія і патогенез. Основною причиною цього синдрому є вживання алкоголю переважно під час перших 3 міс. вагітності. Етиловий спирт і його похідні легко долають плаценту, а також різні мембрани ембріона і плода, впливаючи на його розвиток. Крім того, алкоголь порушує плацентарний транспорт основних амінокислот і , цинку, вкрай потрібних для синтезу білків, що призводить до відставання внут- рішньоутробного розвитку плода. Цьому може також сприяти недостатність білків і вітамінів в організмі матері.

Клінічні прояви. Такі діти часто народжуються з ознаками внутрішньоутробної дистрофії й алкогольним абстинентним синдромом. У перші 3 доби після народження спостерігають підвищену рухливість, безсоння, тремор рук і ніг. У подальші 2—З доби домінує загальмованість.

Для алкогольної фетопатії патогномонічними є симптоми, що відображають невідповідність зросту, розвитку та маси тіла в пре- і постнатальний періоди, а також свідчать про краніофаціальні аномалії й затримку психічного розвитку.

Під час народження середня маса тіла таких дітей не перевищує 2220 г, а довжина — 46 см, що відповідає 32—33 тиж. вагітності. Відставання в масі тіла і надалі переважає над затримкою росту. У 5 років зріст дитини відповідає трирічному, а маса тіла — дворічному віку. Зріст дорослих чоловіків не перевищує 160 см.

Черепно-лицеві дисморфії характеризуються зменшенням окружності голови дитини. У такого недужого низьке чоло, коротка і вузька очна щілина, мікрофтальм. Нерідко спостерігають епікантус на верхній повіці і птоз, короткозорість, косоокість, а також звивистість судин сітківки. Для таких хворих характерні гіпоплазія, увігнутість середньої частини обличчя. Перенісся в них широке та сплощене, очі широко посаджені, ніс укорочений, носо-губна складка згладжена, відстань між носом і верхньою губою велика, губи тонкі, червоні, підборіддя мале.

Ознаки алкогольної фетопатії можуть поєднуватися з порушенням будови вушної раковини, природженими вадами серця, сечостатевої системи, грижею та гемангіомою. Неврологічні аномалії часто проявляються асиметрією рефлексів і гіпотонією м'язів.

У період новонародженості стають помітними відхилення в поведінці: плаксивість, дратівливість і гіперактивність. Пізніше підвищена активність поєднується з нездатністю до концентрації уваги, затримкою розумового розвитку до дебільності, а також поганою адаптацією.

У підлітковому віці в одних хворих переважають ейфоричний настрій, балакучість, пустотливість, сексуальне розгальмування, а в інших — тужливо-злостивий настрій, агресивність, жорстокість, схильність до правопорушення.

Профілактика та лікування

Заходи первинної профілактики: генетична консультація перед вступом у шлюб; поліпшення медичного обслуговування вагітних і контроль за розвитком плода; поліпшення екологічних і соціальних умов життя; запобігання пери- та постнаталь- ним ушкодженням. Вторинною профілактикою недоумства передбачено: поліпшення обстеження новонароджених; своєчасне виявлення розладів, які супроводжують недоумство; раннє їхнє лікування; виявлення дітей із соціальною депривацією та проведення навчання за спеціальними програмами.

Патогенетичне лікування не розроблено. Терапія недоумства має дві складові: біологічну та психологічну. Біологічна терапія спрямована на компенсацію обмінних порушень. Лікарські засоби призначають для стимуляції когнітивних функцій і лікування супровідних психічних розладів. Психотерапія передбачає надання консультацій батькам і членам родини, проведення поведінкової й індивідуальної підтриму- вальної терапії.

Сім'ї, в яких є діти з недоумством, потребують допомоги суспільства — як моральної, так і матеріальної. Такими родинами опікуються сімейні лікарі, медико- соціальна служба та органи соціального забезпечення.

Підходи до лікування пацієнта з недоумством мають ґрунтуватися на двох принципах: 1) особливості (кожного хворого слід намагатися зрозуміти й стимулювати); 2) нормалізації (кожен пацієнт з недоумством має жити за можливості повноцінно). Для їх реалізації потрібна чітка медична, психологічна, педагогічна та соціальна системи допомоги. Це і організація спецгруп у дитячих садках, і навчання в допоміжних школах, і робота в лікувально-трудових майстернях або спеціальних цехах тощо.

Прогноз

Прогноз залежить від етіології порушень, їхніх клінічних особливостей та мікро- соціальної екології. У разі диференційованих форм розумової відсталості важливе значення мають своєчасна діагностика й адекватне етіопатогенетичне лікування. За допомогою спеціальної дієти та препаратів, які коригують метаболізм, інколи вдається затримати розвиток руйнівного процесу.

За клінічною симптоматикою розрізняють стаціонарний, прогредієнтний та рег- редієнтний типи динаміки розумової відсталості. Прогресування її залежить від супутніх особистісних і психічних розладів. Найгірший прогноз — у пацієнтів з дисфо- ричним і моріоподібним типами особистісних порушень.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості
  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ