Пам'ять — це психічний процес запам'ятовування (фіксації), збереження (ретенції), відтворення (репродукції) та впізнавання слідів інформації. Подібно до того як відбувається сприйняття відображення об'єктивної реальності в певний момент, пам'ять відтворює раніше сприйняту реальність. Вона пов'язує минуле з теперішнім, надає людському досвіду характеру безперервності, є основою психічного розвитку й однією з передумов становлення інтелекту.
Розрізняють такі види пам'яті:
• рухову (характеризується здатністю до репродукції рухів і поведінки, є основою умінь і звичок);
• наглядну (чуттєву);
• емоційну (афективну);
• логічну;
• механічну (на противагу логічній задовольняється механічним запам'ятовуванням, не пов'язує матеріал за законами логіки).
За характером домінувальної активності можна виділити інші види пам'яті: слухову, зорову, смакову, нюхову, тактильну та загального відчуття (розташування тіла в просторі).
Під час запам'ятовування відбуваються фіксація та закріплення нової інформації завдяки зв'язуванню, консолідації її з раніше отриманою. Процес запам'ятовування може бути мимовільним або довільним. Довільне запам'ятовування має цілеспрямований характер, мимовільне відбувається ніби мимохідь, без певної мети.
Розрізняють два основних види збереження інформації в пам'яті: короткочасну та тривалу пам'ять. Для короткочасної характерне утримання інформації від кількох секунд до 1—2 діб. Це оперативна пам'ять. Пов'язана вона із циркуляцією біоелектричних імпульсів замкнутими нервовим шляхами. За достатньої тривалості цього процесу його сліди через незворотні зміни структури білкових молекул нейронів консолідуються і стають основою тривалої пам'яті. Інформація зберігається в ній протягом місяців, років. У процесі відтворення відбуваються актуалізація матеріалу тривалої пам'яті, його перехід в оперативну. Відтворення тісно пов'язано із процесом збереження матеріалу в пам'яті та запам'ятовуванням.
Процеси запам'ятовування, відтворення та впізнавання є активними компонентами пам'яті. Для них велике значення має стан свідомості. За повної її втрати до відповідного відрізку часу спогадів немає. У разі часткового її порушення запам'ятовування та репродукція фрагментарні, спогади неповні та неточні.
Морфофункціональною основою пам'яті є спільна робота складного комплексу апаратів мозку: кіркових центрів аналізаторів, структури кола Пейпеца (морський коник (гіпокамп), сосочкові (мамілярні) тіла гіпоталамуса, поясна звивина), сітчастої (ретикулярної) формації, гліальних елементів мозку.
Нормальна пам'ять не у всіх людей однакова. На неї впливають такі чинники, як тренування, емоції, втома, недосипання, соматичні та нервово-психічні недуги. Значно змінюється пам'ять залежно від віку. Порушення може полягати в більших або менших розладах її компонентів. У старечому віці частіше страждає процес запам'ятовування нового матеріалу поточних подій за одночасного збереження здатності до відтворення вражень минулого.
У клініці психічних захворювань розрізняють такі патології пам'яті:
• 1) гіпермнезія;
• 2) гіпомнезія й амнезії (ретроградна, антероградна, антероретроградна, ретардована, фіксаційна, прогресуюча);
• 3) парамнезії (псевдоремінісценції, конфабуляції, криптомнезії).
Гіпермнезія, гіпомнезія й амнезії належать до кількісних, а парамнезії — до
якісних розладів пам'яті.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
