Відчуття і сприйняття — перші кроки до пізнання людиною самої себе та світу. Це складові процесу чуттєвого пізнання. Під відчуттями розуміють процес відображення в свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, які відбуваються в навколишньому світі. Сприйняття є процесом цілісного відображення предметів і явищ у сукупності з їхніми властивостями. Безпосередньо з відчуттям і сприйняттям пов'язане уявлення, що є відтворенням у свідомості людини слідів до цього сприйнятих образів. Відчуття, сприйняття й уяву поділяють за органами відчуттів: зору, слуху, нюху, смаку, шкірної (тактильної) чутливості, інтеро- та пропріорецепції (розташування тіла в просторі). Процеси відчуття та сприйняття мають індивідуальний характер. Зовнішній світ людина відчуває і сприймає таким, яким він є, але з різним ступенем повноти, залежно від мотивацій, інтересів, знань і життєвого досвіду.
У нормі зниження або загострення відчуттів супроводжується стурбованістю, страхом за власне здоров'я. У разі психотичних хвороб суб'єктивізм процесів відчуття та сприйняття унеможливлює розмежування нормального сприйняття та патологічних феноменів у певній сфері. Тоді хворобливі явища набувають реального характеру, і людина ставиться до власного психічного стану некритично.
Класифікація розладів відчуттів і сприйняття:
• 1. Розлади відчуттів (кількісні — гіперестезія, гіпестезія, анестезія, якісні — сенестопатія).
• 2. Розлади сприйняття:
– а) ілюзії (фізичні, фізіологічні, психичні);
– б) галюцинації. За складністю розрізняють елементарні (прості), комплексні (складні) галюцинації, за органами чуття — зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, вісцеральні (нутрощеві); щодо особистості хворого — нейтральні, коментувальні, імперативні, антагоністичні; за повнотою розвитку — справжні та псевдогалюцинації.
• 3. Психосенсорні розлади (макропсії, мікропсії, метаморфопсії, автометоморфопсії, дереалізація, деперсоналізація).
Гіперестезія — це загострення відчуття звичайних зовнішніх подразників. За такого стану нормальне денне світло засліплює, звуки оглушують, запахи дратують, а найменший дотик до тіла стає нестерпним. Гіперестезію органів чуття спостерігають при астенії, неврозах, органічних ураженнях головного мозку, початкових проявах гострого психозу.
Гіпостезія характеризується зниженням чутливості до подразників. При цьому навколишнє оточення втрачає для хворого чіткість і визначеність. Звуки стають глухими, невиразними, кольори — тьмяними, неясними, предмети втрачають форму і яскравість, стають малорухомими. Гіпостезія характерна для неврозів, реактивних психозів, органічних уражень мозку.
Анестезія полягає у повній втраті чутливості до подразників і клінічно виявляється сліпотою, приглухуватістю, втратою смаку, чутливості шкіри. Часто виникає при істеричному неврозі (і має функціональний характер), а також ураженнях центральної та периферійної нервової системи (органічного походження).
Складнішим феноменом патології відчуттів є сенестопатія. Це різноманітні невизначені дифузні, вкрай неприємні відчуття у вигляді розтягування, стискання, печіння, жару, переливання, перекручування, змертвіння та ін. Вони виникають у різних ділянках тіла та внутрішніх органах без зв'язку з їх об'єктивною патологією. Часто розвиваються в напрямку знизу вгору (по кінцівках і хребті до голови, серця). Поява незвичних відчуттів зумовлює у хворих тривогу та підозру щодо тяжкого невиліковного захворювання. Сенестопатії спостерігають при неврозах і психозах, особливо характерні вони для шизофренії.
До розладів сприйняття належать ілюзії та галюцинації.
Ілюзією називають спотворене сприйняття реального предмета чи явища. Розрізняють фізичні, фізіологічні та психічні ілюзії. Фізичні виникають у всіх людей, їх можна пояснити законами фізики. Наприклад, на межі двох середовищ із різною оптичною густиною промінь світла заломлюється, унаслідок чого ложка, занурена в склянку із чаєм, здається кривою. Фізіологічні ілюзії пов'язані з фізіологією наших аналізаторів. Так, у разі вміло накладеного макіяжу очі здаються більшими.
Психічні ілюзії виникають тоді, коли сприйняття об'єкта зливається із хворобливим уявленням. Окрім поділу за аналізаторами (зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні та загального відчуття — положення у просторі) виділяють афективні, вербальні, парейдолічні психічні ілюзії. Афективні ілюзії виникають у хворих у стані страху, напруження, тривоги. Тоді кущ на неосвітленій частині вулиці сприймається як злочинець, що причаївся і чекає на свою жертву. У вуличному шумі хворий чує голоси людей, які начебто погрожують йому. Вербальні ілюзії полягають у спотвореному сприйнятті значення реальної розмови, коли в нейтральних судженнях і зауваженнях хворий вбачає звинувачення, погрози. Парейдолічні ілюзії найчастіше виникають у разі зниження психічної активності, їхній зміст є фантастичним, образним. Замість тріщин і плям на стіні ввижаються дивовижні рослини, тварини, казкові герої, архітектурні ансамблі, панорами.
Психічні ілюзії можуть тимчасово виникати у психічноздорових людей під впливом несприятливих умов (у разі перевтоми, голодування, хвилювання, в стані тривоги). Але найчастіше вони з'являються у хворих на інфекційні, інтоксикаційні, алкогольні та соматогенні психози.
Ілюзії потрібно відрізняти від інтелектуальних тлумачень (майстерно оброблене ювеліром скло сприймається як діамант) і функціональних галюцинацій, які виникають під впливом реального подразника на той аналізатор, з яким вони пов'язані. При цьому реальний подразник людина сприймає поряд з уявним. Наприклад, хворий чує голоси в шумі мотора, але коли той припиняється, голоси зникають.
Особливо актуальні для психопатологій галюцинації — сприйняття без реального об'єкта. Вони стають для хворого такими самими реальними, як і об'єктивний світ, і справляють величезний вплив на його вчинки та поведінку. W. Griesinger (1886) стверджував, що хворі можуть визнавати суб'єктивне походження галюцинацій і все-таки вірити в їхню реальність.
Учення про галюцинації пов'язане з іменами видатних психіатрів минулого: І. Еsquriol, І. Ваіllаrges, в. Сlerambaut, В.Х. Кандинського. Сучасні вчені визначають галюцинації як несправжнє, уявне сприйняття, що виникає на хворобливому підґрунті та є для хворого справжнім сенсорним відображенням об'єктивної реальності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
