Спадково зумовлені форми розумової відсталості

Психіатрія і наркологія

Форми розумової відсталості, зумовлені хромосомними захворюваннями

Д.Л. Даун в 1866 р. описав синдром, який згодом отримав назву за прізвищем ученого, і висловив припущення про його спадковість. Частота ураження синдромом Дауна становить 1:700 новонароджених, а у хворих на олігофренію сягає 9—10 %.

Етіологія. Нерозходження 21-ї пари хромосом, що корелює з віком жінки.

Виділяють такі варіанти синдрому Дауна: 1) трисомія за 21-ю парою хромосом (95 %); 2) транслокаційний (3 %); 3) мозаїчний (2 %). За клінічними проявами варіант трисомії не відрізняється від транслокаційного. Для синдрому Дауна патогномоніч- ними ознаками є природжене недоумство в поєднанні з типовими соматичними аномаліями. У більшості хворих інтелект знижений до імбецильності (75 %), рідше — до ідіотії (20 %) і, як виняток, — до ступеня дебільності (5 %). У цих хворих переважає конкретне мислення. Вони не можуть освоїти абстрактні поняття, лічбу. У них різко знижена активна увага, смислове запам'ятовування, тоді як механічне зберігається краще. Розмовляти такі діти починають значно пізніше, їхній словниковий запас дуже обмежений. Поряд із цим спостерігають відносну жвавість хворих, збереження емоційної сфери. Більшість хворих лагідні, добросердні. “У них явно виражені наслідувальні здібності,— зауважував Джон Л. Даун. — їх можна розвивати, надаючи цим здібностям практичного спрямування”. Це сприяє формуванню навичок із самообслуговування й елементарних трудових прийомів.

Діти із синдромом Дауна народжуються з малою масою тіла, тихенько плачуть. Характерною є гіпотонія м'язів. У таких малюків широкі тім'ячка, що закриваються пізніше, ніж у здорових ровесників. Череп брахіцефалічний з укороченням передньо- заднього розміру. Сплющене обличчя і скошена потилиця. Не досить розвинуті кістки середньої частини обличчя. Ніс короткий, із широким приплюснутим переніссям. Розріз очей вузький, з додатковою складкою у внутрішньому куті верхньої повіки (епікант), мов у представників монголоїдної раси. Профіль плаский. Вушні раковини маленькі, деформовані. Губи стовщені, потріскані. Рот роззявлений, язик висунутий, великий (гіпертрофія сосочків). На ньому помітні складки. Часто у таких дітей неправильно ростуть зуби. Аномалії кінцівок також є типовими для хворих із синдромом Дауна. Долоні у них широкі і вкорочені. V палець короткий, викривлений (на ньому часто є одна згинальна складка замість двох). Характерні дерматогліфічні ознаки кисті: поперечна згинальна складка, сітчастість папілярного візерунка шкіри долоні. Збільшені проміжки між І і II пальцями стопи.

У хворих із синдромом Дауна дуже часто виявляють природжені аномалії у вигляді вад серця, атрезії дванадцятипалої, розширення прямої кишки, пупкової грижі. Вторинні статеві ознаки недорозвинені, в чоловіків — порушена функція сперматогенезу, що зумовлює імпотенцію та безплідність.

У разі мозаїчного варіанта синдрому Дауна клінічні ознаки виявляються меншою мірою, ніж при трисомії за 21-ю парою хромосом і транслокаційним варіантом.

Лікування хворих із синдромом Дауна потрібно починати якомога раніше. Призначають препарати, що стимулюють функцію головного мозку (у великих дозах вітамінні засоби, мінеральні солі, ноотропи), за показаннями — седативні, протису- домні, гормональні препарати. Дитину потрібно наполегливо навчати читати, рахувати, спілкуватися, займатися самообслуговуванням і набувати трудових навичок.

До захворювань, зумовлених кількісною зміною статевих хромосом, належать синдроми Клайнфельтера, Шерешевського—Тернера, трисомії X- та УУ-хромосом.

У 1942 р. Г. Клайнфельтер зі співавт. описав синдром чоловічого гіпогонадизму, що надалі отримав назву “синдром Клайнфельтера” (47, XXY). У 1956 р. Р. Бригу і

М. Бар у каріотипі цих хворих помітили зайву Х-хромосому, а в ядрах клітин букаль- ного епітелію — статевий хроматин. Це відповідало каріотипу 47, XXY. З часом було виявлено випадки з двома зайвими Х-хромосомами і каріотипом 48, XXXY, а також із трьома зайвими Х-хромосомами і каріотипом 49, XXXXY. Це відповідно два і три тільця статевого хроматину. Описано мозаїчні варіанти цього синдрому з каріотипом 46, XY/47, XXY.

Частота синдрому Клайнфельтера становить 1 випадок на 600 новонароджених хлопчиків, а у хворих на олігофренію вона в 5,5 разу вища, тобто 9,4 на 1 000.

Етіологія і патогенез. Збільшення кількості статевих хромосом зумовлено їх не- розходженням під час першого чи другого етапу овогенезу або ж першого етапу мейозу в сперматогенезі. Найчастіше спостерігають нерозходження двох материнських Х-хромосом.

Клінічні прояви. Під час народження хворі хлопчики не відрізняються від здорових. З часом у дітей з каріотипом 47, XXY виявляють зниження інтелекту до ступеня дебільності, а за наявності в каріотипі двох—трьох і більше Х-хромосом — нерідко до ступеня імбецильності. Мозаїчні варіанти цього синдрому з каріотипом 46, XY/47, XXY виявляють рідше. Соматичні ознаки переважно стають помітними в пубертатний або постпубертатний період. Пропорції тіла у таких хворих євнухоподібні (не росте волосся на обличчі; ріденький волосяний покрив у пахвових западинах і на лобку; гінекомастія, яєчка зменшені, в'ялі). Статевий член переважно має звичайні розміри. Нерідко спостерігають зниження статевого потягу, азооспермію, що призводить до безпліддя.

Діагностика. Наявність статевого хроматину в ядрах клітин букального епітелію свідчить про синдром Клайнфельтера.

Лікування. Якщо є ознаки недостатньої андрогенізації, хворим призначають чоловічі статеві гормони.

Синдром Шерешевського—Тернера (45, X) описали в 1925 р. Н.А. Шерешев- ський і в 1938 р. — Тернер. Його частота становить 0,3 на 1000 новонароджених дівчаток і 0,6 на 1000 хворих на олігофренію.

Етіологія і патогенез. У 1959 р. П. Полані та К.Е. Форд виявили у таких хворих каріотип 45, X і відсутність статевого хроматину. Згодом було описано мозаїчні варіанти цього синдрому — 45, Х/46, XX і 45, Х/46, ХХ/47, XXX. Причиною аномалій каріотипу в цьому разі є нерозходження статевих хромосом.

Клінічні прояви. Під час народження у дітей помічають лімфатичний набряк підшкірної жирової клітковини задньої поверхні шиї і на тильній поверхні стоп. Такі новонароджені мають малу довжину і малу масу тіла. Шия у них коротка, зі складкою на задній поверхні, грудна клітка широка, соски розставлені широко. У хворих виявляють природжені вади серця, стеноз легеневої артерії, аномалії нирок, зрощення і вкорочення хребців (spina bifida). Для синдрому Шерешевського—Тернера характерна затримка росту. У дорослих осіб зріст не перевищує 150 см. У хворих “антимонголої- дний” розріз очей: зовнішній кут ока розташований низько порівняно з внутрішнім. На верхній повіці — епікант. Вуха розташовані низько, деформовані, шия широка, волосся росте низько. Хворі мають вигляд людей літнього віку. Грудна клітка та плечі широкі, таз вузький. У прспубертатний і пубертатний періоди звертають увагу на недорозвинені зовнішні статеві органи, грудні залози. Спостерігають вторинну аменорею, зниження статевого потягу, безпліддя. У більшості хворих знижений інтелект до ступеня дебільності, рідше — імбецильності. Вони пасивні, безініціативні й астенізовані.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спадково зумовлені форми розумової відсталості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості
  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ