Психічні розлади сифілітичного походження належать до тяжких захворювань. Враховуючи характер ураження головного мозку, час їх виникнення і особливості психічних порушень, виділяють дві форми нейросифілісу: сифіліс мозку і прогресивний параліч. При сифілісі мозку ураження зазнають тканини мезодермального походження (судини, оболони мозку) — мезодермальний нейросифіліс, при прогресивному паралічі страждає ектодерма (паренхіма головного мозку) — паренхіматозний нейросифіліс.
Сифіліс мозку розвивається через 4—7 років після зараження сифілісом, прогресивний параліч — через 10—12 років і більше. Тому сифіліс мозку називають раннім нейросифілісом, а прогресивний параліч — пізнім.
Психози при сифілісі головного мозку (сифілітичні психози)
Часто в психіатричній практиці ототожнюють сифілітичні психози із сифілісом головного мозку. Але поняття “сифіліс мозку” значно ширше, ніж “сифілітичні психози”. Сифілітичні психози є окремою формою сифілісу мозку. Інколи при сифілісі мозку не виявляють психотичних розладів, і тому не варто застосовувати цей термін як синонім поняття “сифілітичний психоз”.
Під час патологоанатомічних досліджень при сифілісі мозку виявляють менінгіт і менінгоенцефаліт, сифілітичний ендартеріїт, розростання грануляційної тканини навколо судин, у речовині головного мозку і його оболонах (сифілітичні гуми), тому симптоматика сифілісу мозку досить поліморфна.
До сифілітичних психозів належать різноманітні їхні форми, їх неможливо класифікувати, оскільки часто спостерігають перехідні та змішані варіанти.
Різноманітність клінічних проявів пояснюють особливостями патологічного процесу, його локалізацією, наявністю токсичних впливів, пов'язаних із сифілітичною інфекцією. Перебіг їх залежить також від часу, що минув від моменту зараження, преморбідних властивостей організму, попереднього лікування та ін.
Різні автори наводять неоднакову класифікацію психічних розладів. Розподіл сифілітичних психозів на гострі, підгострі та хронічні неможливий, оскільки складно провести між ними межу. Форми сифілітичних психозів не є окремими захворюваннями, їх потрібно розглядати лише як різновиди сифілісу мозку.
Більшість авторів вважають, що при сифілісі мозку можуть розвиватися такі форми психічних порушень: неврозоподібна (сифілітична неврастенія), деліріозна, психоз при сифілітичному менінгіті, психоз при гумах головного мозку, галюцинаторна (сифілітичний галюциноз), депресивна, маніакальна, галюцинаторно-параноїдна, пароксизмальна (епілептиформна), кататонічна, Корсакова, псевдопаралітична (сифілітичний псевдопараліч), дементна.
Неврозоподібна (сифілітична неврастенія) форма характеризується симптомами, що властиві неврозам, передусім неврастенії. Хворі скаржаться на головний біль, дратівливість, підвищену втомлюваність, зниження працездатності, безсоння, ослаблення пам'яті, зниження настрою. У них можуть виявляти незначні менінгеальні симптоми, анізокорію з млявою реакцією зіниць на світло, асиметрію іннервації лицевих м'язів, пожвавлення та нерівномірність сухожилкових і періостальних рефлексів. Реакція Вассермана (під час дослідження спинномозкової рідини) позитивна. Вона містить велику кількість білка та клітинних елементів. Якщо ця симптоматика не є початком тяжчих проявів сифілісу мозку, то під впливом специфічної терапії вона зникає.
Деліріозна форма характеризується раптовим потьмаренням свідомості з дезорієнтацією, численними зоровими та слуховими галюцинаціями, уривчастими маячними ідеями переслідування, страхом, психомоторним збудженням. Неврологічна симптоматика така сама, як і за неврозоподібної форми.
Сифілітичний менінгіт. Гострий сифілітичний менінгіт супроводжується постійною гарячкою. Хворі скаржаться на інтенсивний головний біль, запаморочення, нудоту, блювання. Спостерігають типові менінгеальні симптоми (ригідність потиличних м'язів, симптоми Керніга, Брудзінського та ін.). Можливе порушення свідомості за типом оглушення, делірію, аменції, виникнення судомних нападів і епілептиформного збудження.
Частіше в оболонах мозку розвивається хронічний запальний процес, який поширюється на головний мозок і зумовлює хронічний менінгоенцефаліт. Для нього характерним є порушення свідомості за типом легкого деліріозного синдрому, присмеркового стану. У поодиноких випадках виникають судомні напади. При сифілітичному менінгіті (менінгоенцефаліті) симптоми делірію швидко минають, але мають тенденцію до рецидивування.
Для діагностики сифілітичного менінгоенцефаліту важливе значення мають такі неврологічні розлади, як менінгеальні симптоми, птоз, косоокість, анізокорія, млява реакція зіниць на світло, акомодація і конвергенція (типовий синдром Аргайль—Робертсона; буває не завжди), ністагм, зниження слуху, ураження лицевого та трійчастого нервів, афазія, апраксія.
Гуми головного мозку. Цю форму сифілісу спостерігають нечасто. Гуми локалізуються як в оболонах, так і в самому мозку, внаслідок чого підвищується внутрішньочерепний тиск. Сифілітичні гуми можуть спричинити психічні розлади, підґрунтям яких є не лише підвищення тиску спинномозкової рідини, а і локалізація гум. У клінічній картині гумозної форми сифілісу виявляють окремі симптоми, що залежать від локалізації та розмірів гуми.
Такі хворі мляві, апатичні, байдужі до всього. Виникає та поступово наростає порушення свідомості (делірій), з'являються головний біль, застійні сосочки зорових нервів, парез, параліч, гіперкінез, судомні напади.
Галіоціїнаторна форма (сифілітичний галюциноз) проявляється слуховими галюцинаціями неприємного змісту (погрози, лайка, осуд дій хворого), що є досить стійкими. Крім справжніх галюцинацій і псевдогалюцинацій можуть виникати симптоми психічного автоматизму (впізнавання думок, думки-відлуння, підказування думок). Настрій таких хворих знижений. Неврологічні симптоми за цієї форми захворювання постійні, але нечітко виражені.
Депресивна форма характеризується меланхолійним синдромом, але знижений настрій не має яскравого чуттєвого тла. У хворих виникають маячні ідеї іпохондричного змісту. Зазначена форма триває кілька місяців, інколи до року. Наприкінці захворювання всі психічні процеси стають менш вираженими. Неврологічні симптоми постійні. Депресивна форма має тенденцію до рецидиву.
Маніакальна форма проявляється маніакальним синдромом з маячними ідеями величі, що мають безглуздий характер, але безглуздість не сягає ступеня, який властивий експансивній формі прогресивного паралічу. Інколи перебіг хвороби змінюється: спостерігають то депресивний, то маніакальний стани.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нейросифіліс“ на сторінці 1. Приємного читання.
